Справа № 953/11686/25
н/п 2-з/953/57/25
"05" листопада 2025 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Єфіменко Н.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
встановив:
03 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження автомобілів: Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , р.н. НОМЕР_4 , власником яких зазначений ОСОБА_2 , до вирішення по суті позову про поділ майна подружжя.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилалась на укладення 03.08.1991 між нею та ОСОБА_2 шлюбу, придбання у період шлюбу автомобілів Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , р.н. НОМЕР_4 , право власності яких зареєстроване на відповідача, та погіршення сімейних відносин, виникнення непорозуміння з приводу користування вказаними автомобілями, внаслідок чого вона має намір подати позов про поділ майна подружжя. Також зазначила, що ОСОБА_2 у інтернет-платформі AUTO-RIA.COM виклад оголошення про продаж автомобілю Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , що перебуває у її користуванні та який їй необхідний у зв'язку із доглядом за дитиною, яка має захворювання серця та ознаки аутизму, потребує постійного нагляду у лікувальних закладах. Повідомила, що звертатиметься із позовом про визнання за нею права власності на автомобіль Mitsubishi Outlander, р.н. НОМЕР_2 .
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву, матеріали справи, суд дійшов до наступного:
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Положеннями ч.1, ч.2 ст.149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст.150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч.1 ст.150 ЦПК України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Судом встановлено, що 03.08.1991 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 .
ОСОБА_2 є власником автомобілю Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , дата реєстрації 13.10.2023.
Також, ОСОБА_2 є власником автомобілю Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , р.н. НОМЕР_4 , що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , дата реєстрації 24.08.2024.
Як вбачається з оголошення інтернет-платформи AUTO-RIA.COM, 17.10.2025 автомобіль Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , виставлений на продаж.
Предметом майбутнього позову є поділ майна подружжя.
З огляду на викладене та враховуючи майбутній предмет позову, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Отже, оцінивши обґрунтованість доводів заявника та встановивши безпосередній зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом майбутнього позову, з огляду на положення ст.149 ЦПК України, суд вважає подану позивачем заяву про забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню.
При тому, суд зазначає, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника, оскільки майно фактично перебуває у користуванні подружжя та обмежується лише можливістю розпоряджатися, а тому застосовані судом заходи забезпечення відповідають закону та є пропорційними (співмірними) легітимній меті інтересам правосуддя, ст.2 ЦПК України.
Крім того, даний спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлювальної шкоди відповідачу, передбачені ч.3 ст.154 ЦПК України обставини відсутні, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав вимагати від заявника зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. 149-154 ЦПК України, суд,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, - задовольнити.
З метою забезпечення позову заборони вчиняти дії з відчуження автомобілів: Mitsubishi Outlander 2016 р.в., VIN-номер НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , Subaru Forester 2020 р.в., VIN-номер НОМЕР_3 , р.н. НОМЕР_4 .
Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили, тобто до 06.11.2028.
Роз'яснити заявнику, що позовна заява має бути подана до суду протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_1 .
Суддя Н.В. Єфіменко