Іменем України
Справа № 621/1105/25
Провадження 2/621/833/25
08 жовтня 2025 року м. Зміїв Харківської області
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді В. Філіп'євої,
секретаря судового засідання - А. Дроздової,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (не з'явився)
представник позивача - ОСОБА_2 (не з'явилась),
відповідач 1 - ОСОБА_3 (не з'явився)
відповідач 2 - ОСОБА_4 (не з'явилась)
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
про визнання батьківства,
Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою, з подальшими уточненнями, в якій просив визнати його батьком дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що з квітня місяця 2023 року позивач знаходиться у фактичних відносинах з відповідачкою ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась спільна дитина - ОСОБА_8 . Позивач ОСОБА_5 з матір'ю дитини ОСОБА_9 намагались зареєструвати народження спільної дитини в органах ДРАЦС, але отримали відмову через той факт, що з моменту розлучення відповідача ОСОБА_10 з ОСОБА_9 минуло менше 10 місяців, а позивач ОСОБА_5 з відповідачкою ОСОБА_9 не перебувають у зареєстрованому шлюбі. При цьому, факт народження спільної дитини ОСОБА_11 та відповідачки ОСОБА_9 зареєстровано 23.04.2024 року відділом реєстрації актів громадянського стану у місті Познань, Республіка Польща. У відомостях про батька дитини в акті про народження вказано відповідача ОСОБА_10 . Однак дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась від фактичних шлюбних стосунків між позивачем ОСОБА_12 та відповідачкою ОСОБА_9 . Біологічним батьком дитини є саме позивач. Разом з відповідачкою ОСОБА_9 та дитиною вони проживають як подружжя з 2023 року, ведуть спільне господарство. Оскільки з моменту розірвання попереднього шлюбу відповідачки ОСОБА_9 до народження дитини пройшло менше 10 місяців, позивач позбавлений можливості оформити своє батьківство щодо дитини в позасудовому порядку, тому звернувся до суду з відповідним позовом та просить визнати його батьком дитини. (а.с.1-3)
Рух справи.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06.05.2024 року відкрито провадження за позовною заявою в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб: Зміївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а. с. 25).
14.05.2025 через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_10 надійшла заява про визнання позову, в якій відповідач просить визнати позивача ОСОБА_13 батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини. (а. с. 33 - 38).
Одночасно просив розглянути справу без його участі та вирішити спір у підготовчому судовому засіданні (а.с.40)
29.05.2025 року від заінтересованої особи Зміївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли письмові пояснення стосовно заявленого позову. (а.с.49-52)
16.07.2025 року представник позивача ОСОБА_11 - адвокат Т.Овдієнко подала до суду заяву про уточнення позовних вимог. Одночасно просила розглянути справу без її участі та без участі позивача, також просила вирішити спір у підготовчому судовому засіданні (а.с.53-55)
Відповідачка ОСОБА_14 до канцелярії суду подала заяву про визнання позову. Крім того, просила розглянути справу без її участі та ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні (а.с.58 - 62)
Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно ч.3, ч.4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 206 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
З'ясувавши позицію відповідачів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які визнали позовні вимоги в повному обсязі та підтвердили обставини, викладені в позовній заяви, враховуючи відсутність заперечень з боку третьої особи, суд вважає за можливе ухвалити рішення по суті спору у підготовчому судовому засіданні.
Обставини, встановлені судом.
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, додані до неї, заяви учасників справи, суд встановив наступне:
12.10.2013 року укладений шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровний виконавчим комітетом Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 16 від 12.10.2013 року. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на " ОСОБА_18 " (а. с. 5).
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 26.04.2023 року у справі № 621/675/23 шлюб між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_19 - розірвано. Рішення суду набрало законної сили 27.05.2023 (а. с. 5 - 7).
Дитина ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Познань, Республіка Польща, що підтверджується копією завіреного перекладу повного Свідоцтва про народження (форма USC/OZ/1) НОМЕР_2 від 23.04.2024 року (а. с. 13 - 14 - зворот).
Згідно вище вказаного Свідоцтва про народження, матір'ю дитини є відповідачка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а батьком дитини зазначений відповідач ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно Довідки № 1727 від 19.07.2024, виданої генеральним консулом України у ОСОБА_21 , вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Польща, згідно з рішенням Генерального консульства України у Вроцлаві, набув громадянство України на підставі ч.1 статті 7 Закону України "Про громадянство України" (а. с. 14).
Норми права, що підлягають застосуванню, та мотиви суду.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст.ст.76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2, 3 статті 122 Сімейного кодексу України, дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.
Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 Сімейного кодексу України, згідно якої, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Водночас, статтею 129 Сімейного кодексу України передбачено, що особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 17.05.2007 року у справі "Jevremovic v. Serbia" зазначив, що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини.
Згідно частини 7 статті 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Конвенцією про права дитини передбачено, що дитина має право на ім'я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Верховний Суд у своїй постанові від 07.07.2021 року по справі № 336/1357/16-ц, «беручи за основу римську максиму lurasanguinis nulloiure civilidirimi possunt (жодні встановлення цивільного права не можуть скасувати права, що випливають із кровної спорідненості), наголосив на праві дитини знати свого батька та можливості реалізувати спадкові права."
Таким чином, визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав конкретної дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав цієї дитини. Визначення батьківства дитини є також підставою виникнення батьківських обов'язків, зокрема, у позивача - обов'язку з утримання дитини.
Як встановлено в судовому засіданні, дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився до спливу десяти місяців з дня розірвання шлюбу між відповідачкою ОСОБА_9 та відповідачем ОСОБА_22 , а тому його батьком у Свідоцтві про народження зазначено відповідача ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Разом з тим, позивач ОСОБА_23 у позовній заяві стверджує, що він є біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили ці обставини та визнали позов в повному обсязі. Позивач також зазначив, що на даний час проживає однією сім'єю з дитиною та ОСОБА_9 , виховує й піклується про свою сім'ю.
У Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Отже, враховуючи сукупність наданих доказів, а також відсутність заперечень з боку заінтересованих осіб та визнання позову відповідачами, суд приходить до висновку про доведеність батьківства позивача ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки позивач не вимагав відшкодування судових витрат, з урахуванням характеру спірних правовідносин та дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, питання розподілу судових витрат між сторонами, відповідно до статті 141, 142 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує
На підставі викладеного, керуючись статями 12, 13, 76-81, 89, 223, 247, 258-259, 263-265, 272, 273, ч.2 ст.315, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання батьківства - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ,
Відповідач 2: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 15.10.2025 року.
Суддя В.Філіп'єва