Справа № 344/11043/25
Провадження № 1-кп/344/1087/25
06 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, -
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року продовжено застосування запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у виді тримання під вартою на строк до 09 листопада 2025 року включно.
04 листопада 2025 року через канцелярію суду надійшли письмові клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з посиланням на ризики, передбачені ст.177 КПК України: переховуватись від суду, оскільки обвинувачені усвідомлюють можливість покарання за вчинення злочинів; незаконно впливати на свідків, інших осіб, яким відомі обставини вчинення злочинів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, приховуючи докази злочинних дій; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачені не мають міцних соціальних зв'язків, офіційно не працюють, раніше судимі, джерело їх існування невідоме, а на даний час ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні корисливого злочину.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У судовому засіданні прокурором підтримано подані клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на строк 60 днів, що попередньо вручені обвинуваченим і захисникам. Підтримуючи подані клопотання, мотивував їх наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Вказав, що підстав для зміни запобіжного заходу немає.
Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні подав клопотання проз зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Просив врахувати, що до затримання працював неофіційно, маючи стабільний дохід, має рідних та постійне місце проживання. Просив змінити запобіжний захід на більш м'який - домашній арешт у нічний час для надання змоги працевлаштуватись та мати кошти на проживання.
Захисник ОСОБА_6 підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 , просив врахувати, що останній має постійне місце проживання, до затримання працював на СТО, а тому просив змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_9 на домашній арешт у нічний час.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні подав клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі. Просив врахувати, що під час досудового розслідування не був у розшуку, має міцні соціальні зв'язки. Звертав увагу на свій стан здоров'я та стан здоров'я співмешканки, яка, з його слів, важко пересувається самостійно і потребує допомоги. Запевнив, що не буде переховуватись від суду та з'являтися за викликами до суду. Просив змінити запобіжний захід на інший - цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_8 , просив врахувати стан здоров'я останнього, наявність постійного місця реєстрації та змінити запобіжний захід на більш м'який - домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , звертав увагу, що під час досудового розслідування ними виконувались всі покладені на них обов'язки, а тому підстав для тримання під вартою обвинувачених немає.
Захисник ОСОБА_4 поклалась на розсуд суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вислухавши сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, в тому числі дані, що характеризують осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , їх вік, стан здоров'я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинувачених ОСОБА_8 , який раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2023 за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, на даний час Івано-Франківським міським судом завершено розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 307 КК України (справа №344/833/25), вирок суду не набрав законної сили, ОСОБА_9 , який раніше судимий вироком Івано-Франківського міського суду від 01.08.2022 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу, що замінено ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16.09.2024 на покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин, яке не відбуто, суд враховує, що кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченим, є тяжкими (ч.2 ст.307 КК України) та особливо тяжкими злочинами (ч.3 ст.307 КК України).
Суд враховує санкції ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, що інкриміновані обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , однак суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, згідно якої, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд зауважує, що вказане кримінальне провадження надійшло до суду у період розгляду іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_8 ч. 2 ст. 307 КК України (справа №344/833/25), при цьому ОСОБА_8 є раніше неодноразово судимою особою, що відбував покарання у місцях позбавлення волі, у даному кримінальному провадження обвинуваченому ОСОБА_8 інкримінується вчинення кримінального правопорушення у період іспитового строку за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2023. Також згідно обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_9 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень під час відбуття покарання за попереднім вироком суду. Вказане свідчить про існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
За таких обставин суд вважає, що на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, щодо переховування від суду, незаконного впливу на свідків, що ще не допитувались під час судового розгляду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення інших кримінальних правопорушень.
Під час розгляду клопотання прокурором доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При застосуванні іншого більш м'якого запобіжного заходу відносно них існує значна ймовірність того, що обвинувачені порушуватимуть покладені на них процесуальні обов'язки.
Суд вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, яка забезпечить розгляд кримінального провадження у розумні строки.
Щодо доводів захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_8 про незадовільний стан здоров'я останнього, то суд звертає увагу, що згідно ст.11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» передбачено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідеміологічна робота у місцях попереднього ув'язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Суд звертає увагу, що обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення застави у розмірі, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошові одиниці, тобто в сумі 242240 грн, яку може бути внесено як обвинуваченими, так і іншою особою в будь-який момент під час розгляду кримінального провадження. Станом на 06 листопада 2025 року заставу не внесено.
На переконання суду, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покладених на них обов'язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинувачених від суду.
Обставини, що слугували підставою застосування щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено.
За таких обставин суд вважає, що запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у виді тримання під вартою слід продовжити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт у нічний час - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у виді тримання під вартою продовжити до 04 січня 2026 року включно.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у виді тримання під вартою продовжити до 04 січня 2026 року включно.
Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_10