Справа № 344/19757/25
Провадження № 1-кс/344/7633/25
06 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором Івано-Франківсьої обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №62025140150000828 від 31.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого посилався на те, що П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140150000828 від 31.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента України від 04.07.2024 № 416/2024 ОСОБА_5 призначено на посаду судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області.
Відповідно до абзацу другого преамбули Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ (чергового) з'їзду суддів України від 22.02.2013, усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов'язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов'язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці. Статтями 1 та 3 розділу 1 цього Кодексу передбачено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, також суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
Крім того, з 03.12.2002 ОСОБА_5 наділена спеціальним правом керування транспортними засобами категорії «В», а тому з урахуванням здобутого досвіду водіння автомобілем, а також займаної посади, перебуваючи на якій вона розглядала справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з транспортом, і кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а отже на момент вчинення кримінального правопорушення володіла у повній мірі вимогами законодавства, яке регламентує порядок забезпечення безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, та усвідомлювала відповідальність за порушення його положень.
Так, ОСОБА_5 обізнана з вимогами ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», відповідно до яких водій зобов'язаний не допускати порушень вимог пунктів правил та дорожніх знаків, а саме: п. 1.33, п. 1.5., п. 1.10. - в частині значення термінів «небезпека для руху» та «пішохідний перехід», п. 2.3, п. 4.16., п. 5.38.1, п. 12.3, п. 12.4, п. 18.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), згідно з якими:
п. 1.33 - ділянка дороги, на якій можлива поява дітей з території дитячого закладу (дошкільний заклад, заклад загальної середньої освіти, оздоровчий табір тощо), що прилягає безпосередньо до дороги;
п. 1.5., який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 1.10. - в частині значення термінів «небезпека для руху» та «пішохідний перехід». Небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку. Пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч;
п. 2.3., згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху;
п. 4.16. а) в якому зазначено, що пішоходи мають право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;
п. 5.38.1 - пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками;
п. 12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
п. 12.4 - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.;
п. 18.1., де зазначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
При проїзді дорожнього знаку п. 1.33 «Діти» водій зобов'язаний знизити швидкість руху. Бути максимально уважним, оскільки діти можуть несподівано вийти на дорогу.
При наближенні до пішохідного переходу водій зобов'язаний знизити швидкість та, якщо необхідно, зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам.
Проте 31.10.2025 близько 19 год 00 хв ОСОБА_5 зухвало ігноруючи вимоги вказаних нормативно-правових актів, безвідповідально ставлячись до настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити, усвідомлюючи небезпечні властивості автомобільного транспорту як джерела підвищеної небезпеки, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, маючи об'єктивну змогу спостерігати за дорожньою обстановкою та її зміною, керуючи автомобілем марки «LEXUS UX250-H», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не забезпечила безпеку дорожнього руху, внаслідок чого скоїла дорожньо-транспортну пригоду за таких обставин.
У зазначений час ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «LEXUS UX250-H», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у порушення вищевказаних вимог ПДР, рухаючись ним по автодорозі державного значення Н-09 сполученням «Мукачево-Львів» у напрямку до м. Львова, при проїзді її ділянки неподалік будинку № 31 по вулиці Центральній у с. Фрага Івано-Франківського району Івано-Франківської області, проявила неуважність та не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не реагувала на її зміну, своїми діями створила загрозу безпеці дорожнього руху, після проїзду дорожнього знаку 1.33 «Діти» та під час наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеним дорожнім знаком 5.38.1 із світлодіодним підсвіченням, не зменшила швидкість і не зупинилася, щоб дати дорогу пішоходам ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які переходили проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході зліва на право відносно напрямку руху автомобіля.
В результаті порушення водієм ОСОБА_5 вищевказаних правил дорожнього руху, відбулася дорожньо-транспортна пригода - наїзд на пішоходів ОСОБА_6 , який отримав тілесні ушкодження і був доставлений до КНМП «Рогатинська ЦРЛ», а пішохід ОСОБА_7 від отриманих травм загинув на місці пригоди.
31.10.2025-01.11.2025 з метою зібрання доказів у межах кримінального провадження та проведення повного та об'єктивного досудового розслідування, проведено огляд місця події на вищевказаній ділянці дороги, в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон чорного кольору, взуття світло коричневого кольору та металевий предмет схожий на гальмівний диск від автомобіля.
Так, мобільний телефон чорного кольору, взуття світло коричневого кольору та металевий предмет схожий на гальмівний диск від автомобіля вилучено та поміщено до кімнати зберігання речових доказів П'ятого СВ ТУ ДБР, у м. Львові.
Враховуючи вищевикладене, вилучений в ході проведення огляду мобільний телефон чорного кольору, взуття світло коричневого кольору та металевий предмет схожий на гальмівний диск від автомобіля, є тимчасово вилученим майном.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Крім того, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збережені цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.
Таким чином, з метою забезпечення збереження речових доказів, у зв'язку із наявними підставами вважати, що вищевказані речі та документи містять відомості щодо обставин, які досліджуються в ході кримінального провадження, та можуть бути використані, як докази у суді, з врахуванням того, що не забезпечення схоронності вказаного майна може призвести до його зникнення, втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, необхідно накласти арешт на зазначене вище майно.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просив розгляд клопотання здійснювати без участі слідчого прокурора. Крім того повідомив, що власник майна в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинув на місці.
Дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб..
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а згідно з ч. 2 - документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається із матеріалів клопотання, 31.10.2025 близько 19 год 00 хв ОСОБА_5 керуючи автомобілем «LEXUS UX250-H», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у порушення вимог ПДР, рухаючись ним по автодорозі державного значення Н-09 сполученням «Мукачево-Львів» у напрямку до м. Львова, при проїзді її ділянки неподалік будинку № 31 по вулиці Центральній у с. Фрага Івано-Франківського району Івано-Франківської області, проявила неуважність та не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не реагувала на її зміну, своїми діями створила загрозу безпеці дорожнього руху, вчинила наїзд на пішоходів ОСОБА_6 , який отримав тілесні ушкодження і був доставлений до КНМП «Рогатинська ЦРЛ», а пішохід ОСОБА_7 від отриманих травм загинув на місці пригоди.
31.10.2025-01.11.2025 в ході огляду місця події на вищевказаній ділянці дороги, виявлено та вилучено мобільний телефон чорного кольору, взуття світло коричневого кольору та металевий предмет схожий на гальмівний диск від автомобіля, які вилучено та поміщено до кімнати зберігання речових доказів П'ятого СВ ТУ ДБР, у м. Львові.
Постановою слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_3 від 01.11.2025 вищевказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №62025140150000828 від 31.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Отже, беручи до уваги вищенаведене, з метою запобігання можливого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилученого майна, оскільки існує сукупність підстав вважати, що воно в подальшому може мати доказове значення під час досудового розслідування та могло зберегти на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, вважаю вказаний захід забезпечення доцільним, співмірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження, тому клопотання слід задоволити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України
Клопотання задоволити.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпоряджання та користування на вилучене 31.10.2025-01.11.2025 в ході проведення огляду місця події майно, а саме мобільний телефон чорного кольору, взуття світло коричневого кольору та металевий предмет схожий на гальмівний диск від автомобіля.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1