Справа № 215/8109/25
2/215/3431/25
05 листопада 2025 року Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Лиходєдов А.В., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
06.10.2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
Ухвалою суду від 24.10.2025 року позовну заяву залишено без руху, з підстав, передбачених п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, і надання позивачу строку для усунення недоліків. Суд роз'яснив, що недоліки усуваються шляхом подання нового тексту позову, приведеної у відповідність до вимог статті 175 ЦПК України.
У зазначеній ухвалі суд вказав на необхідність усунення таких недоліків позовної заяви, зокрема:
-уточнення та конкретизація змісту позовних вимог, у тому числі формулювання позовних вимог окремо щодо кожного відповідача;
-визначення та зазначення у позові конкретного обсягу, складу та розміру судових витрат, що підлягають стягненню;
-зазначення обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, зокрема, на підставі якого саме договору виникли правовідносини (номер, дата укладення); узгодження наданих документів, у яких зазначені різні дати та номери договорів;
-надання деталізованого розрахунку заявленої до стягнення заборгованості із зазначенням її складових.
На виконання ухвали суду від 28.10.2025 року позивач подав до суду заяву «на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху».
Подана позивачем заява не відповідає вимогам ухвали суду від 24.10.2025 року, оскільки:
-нового тексту позовної заяви, приведеного у відповідність до вимог статей 175, 177 ЦПК України, позивачем не подано, попри пряме зобов'язання, визначене ухвалою суду як необхідний спосіб усунення недоліків;
-позовні вимоги не викладено окремо щодо кожного відповідача, як того вимагає п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та ухвала суду;
-позивач не конкретизував судові витрати: не визначено їх вид, структуру та розмір, що суперечить вимогам п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України;
-не усунуто суперечності щодо підстав виникнення правовідносин, а саме: у різних документах, наданих позивачем, зазначені різні дати та номери договорів, на підставі яких начебто виникло зобов'язання, що унеможливлює встановлення конкретного договору, за яким заявлено вимоги;
-позивач не надав належного та деталізованого розрахунку заборгованості, оскільки наявні документи не дають можливості встановити складові заявленої суми, порядок і період її формування, а також її прив'язку до конкретного договору.
Натомість у поданій заяві «на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху», позивач висловив незгоду з висновками суду про наявність недоліків позовної заяви та фактично лише надав пояснення, які не усувають встановлені недоліки. Таким чином, позивач не виконав вимоги суду щодо усунення недоліків як за змістом, так і за необхідним способом - через подання нового тексту позовної заяви.
При цьому, дотримання позивачем вимог ст. 175 ЦПК України, а в даному випадку положень п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, тобто виклад обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, є формою забезпечення, в тому числі судом, прав відповідача, передбачених ст. ст. 43, 49, 191, 193 ЦПК України, для чого необхідне повне розуміння ним вказаних у позові вимог, обставин, якими вони обґрунтовуються та доказів на підтвердження обставин, в разі невизнання позову та подання відзиву на нього.
Також, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені у п. 7 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», згідно яких позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК, у зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Як встановлено у ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За визначенням Європейського суду з прав людини зміст права на змагальні провадження фактично означає можливість сторін у кримінальному або цивільному слуханні бути обізнаними щодо усіх коментарів з приводу представлених доказів та спостережень, навіть якщо вони представлені незалежним представником національних юридичних послуг, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду (параграф 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz-Mateos v. Spain (Руїз Матеос проти Іспанії), від 23.06.1993, серії А № 262; параграф 80 Рішення Європейського суду з прав людини у справі McMichaek v. the United Kingdom (МакМайкл проти Сполученого Королівства) від 24.02.1995, серії А № 307-В; параграф 74 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Kress v. France (Кресс проти Франції), заява № 39594/98, ЄСПЛ 2001-VI). Вимога про дотримання принципу змагальності втілює ідею справедливого судового розгляду, що включає основоположне право на змагальні провадження. Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (параграф 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Нідерьост-Хубер проти Швейцарії (№ 18990/91, ЄСПЛ 1997-1).
Тобто, невід'ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.
Крім того, за визначенням Європейського суду з прав людини право на змагальні провадження повинно надаватись у задовільних умовах: сторона у справі повинна мати можливість ознайомитись із доказами у суді, і коментувати їх існування, зміст та достовірність у належній формі у встановлений час (параграф 26 Рішення ЄСПЛ у справі Immeubles Groupe Kosser v. France (Іммебль Груп Коссер проти Франції), заява № 38748/97 від 21.03.2002).
В свою чергу, принцип рівності сторін є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду. Умова рівності сторін у розумінні справедливого балансу передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (параграф 33 Рішення ЄСПЛ у справі Dombo Beheer B.V. v. Netherlands (Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів) від 27.10.1993, Серії А № 274).
Сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги (параграф 37 Рішення ЄСПЛ у справі Clinique des Acacias and Others v. France (Клінік дез Акація та інші проти Франції), заяви № 65399/01, 65406/01, 65405/01 і 65407/01 від 13.10.2005). Кожній із сторін була надана розумна можливість представити свою справу у таких спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. (параграф 53 Рішення ЄСПЛ у справі De Haes and Gijsels v. Belgium (Де Хаес і Гійсейлс проти Бельгії) (заява № 19983/92 від 24.02.1997).
Відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Згідно з частиною 4 статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Оскільки позивач не усунув недоліки, визначені ухвалою суду, у встановлений строк, а також не подав нового тексту позовної заяви, що було прямо визначено судом, як необхідний спосіб усунення недоліків, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу, шляхом подання апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня її складення.
Ухвалу складено 05.11.2025 р.
Суддя: