Справа № 215/8116/25
3/215/2764/25
05 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Квятковський Я.А. розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка протягом року не притягалася до адміністративної відповідальності; яка ніде не працює, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
14.09.2025 близько о 12:00 годині гр. ОСОБА_1 , 1987 р.н. за місцем мешкання ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , 2024 р.н., яка отримала опіки стравоходу отруйним засобом "Антижир" та їй надавали медичну допомогу, чим порушила ст. 12 ЗУ "Про охорону дитинства" № 2475-VII від 03.07.2018 р. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явилася, вказала, що інцидент трапився раптово, коли вони відволіклась від дитини, відразу направилась в лікарню для надання допомоги дитині, вказала про те, що після цього інциденту хімічні суміші прибрала в недоступне для дитини місце.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме протокол (а.с. 3) рапорт (а.с. 4), заяву (а.с. 6), письмові пояснення (а.с. 7), копію ІД карти (а.с. 8), свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а.с. 9, дійшов до наступного висновку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, у вигляді попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Так, у даному випадку факт заподіяння шкоди здоровю дитини дійсно мав місце.
Однак, ні у протоколі ні в матеріалах не вказано конкретні дії чи бездіяльність матері дитини, які перебувають у причинному звязку зі шкодою, з урахуванням того, що дитина була доставлена до лікарні і їй була надана медична допомога. У справі відсутні відомості про перебування сімї на обліку як неблагополучної, про неналежні умови проживання дитини.
Також, поліцейським не зазначено які саме обовязки не виконала ОСОБА_1 .
Таким чином протокол інспектора поліції не містить достатніх і допустимих доказів, які б підтверджували неналежне виконання батьківських обов'язків.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.
Згідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі Аллене де Рібемон проти Франції від 10 лютого 1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином при відсутності достатніх і переконливих доказів скоєння адміністративного правопорушення та наявності вини ОСОБА_1 , справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 слід провадженням закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбачене за ч.1 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 184 ч.2, 221, п.1 ч.1 ст. 247, 283, 284, 287 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП закрити на підставі ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.