Справа 206/5065/25
Провадження 2/206/2769/25
(ЗАОЧНЕ)
05 листопада 2025 року м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Гаркуші В.В., за участю секретаря судового засідання Цибань Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛЛФІН», треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Луганський відділ державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
08 вересня 2025 року до Самарського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛЛФІН», треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Луганський відділ державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якій вона просить суд:
1. Визнати Виконавчий напис № 92228 від 15.07.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, таким, що не підлягає виконанню.
2. Судові витрати покласти на Відповідача.
І. Стислий виклад позиції сторін та третіх осіб.
10.07.2025 року Позивач дізнався про накладення арешту на банківські рахунки. Арешт накладений відповідно до постанови про арешт коштів боржника, винесеної начальником відділу Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Майбородою Іриною Анатоліївною, у виконавчому провадженні № 66632195 при примусовому виконанні виконавчого напису № 92228 виданого 15.07.2021 р. приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про звернення стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ВЕЛЛФІН" заборгованості за кредитним договором № 443195 від 29 квітня 2018 року у розмірі 93295,00 гривень. В постанові про відкриття провадження від 31.08.2021р. також зазначено, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця у розмірі 9329,5 гривня. В постанові про визначення розміру додаткових витрат виконаного провадження від 31.08.2021р. зазначено, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 додаткові витрати в розмірі 172,63 грн. Загальна сума до стягнення з позивачки коштів на сьогодні становить 102 797,13 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. від 15.07.2021 року за номером 92228 накладений із грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами та відповідно таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне.
Позивач зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження № 66632195 відсутній виконавчий напис нотаріуса № 92228, виданий приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 15.07.2021 року, а також відсутній кредитний договір № 443195 від 29 квітня 2018 року. Позивач вважає за потрібне звернути увагу суду на те, що Позивач ніколи не укладала жодного кредитного договору з ТОВ «ВЕЛЛФІН» та будь-яких повідомлень про укладення договорів факторингу (переуступлення права вимоги) ні від відповідача ні від інших осіб, а також жодних розрахунків за будь-якими кредитними договорами не отримувала. Відповідачем неодноразово робилися запити щодо отримання дублікату виконавчого напису № 92228 виданого 15.07.2021р. до нотаріуса та до Київського обласного державного нотаріального архіву однак отримати вищезазначений дублікат так і не вдалося, в зв'язку з чим позивач разом з позовною заявою подала клопотання про витребування доказів (копії вищезазначеного виконавчого напису). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, що визначені законодавством: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Для того щоб укласти кредитний договір та посвідчити його нотаріально, сторонам договору потрібно бути присутніми під час вчинення нотаріальної дії у нотаріуса та відповідно проставити свій підпис на кредитному договорі. Позивач ще раз наголосила на тому, що жодного разу не укладала кредитних договорів, які б були нотаріально посвідчені та відповідно не відвідувала нотаріуса з цього приводу. Тому, кредитний договір № 443195 від 29 квітня 2018 року, який зазначений в постановах виконавця, не є нотаріально посвідченим договором, а тому він не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Окрім того кредитор має проінформувати боржника про розмір заборгованості до моменту вчинення виконавчого напису, що повинно підтверджуватися відповідними письмовими доказами. Нотаріус, на виконання вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» зобов'язаний перевірити наявність або відсутність спору між сторонами щодо заборгованості.
Таким чином на думку відповідача, виконавчий напис № 92228, виданий приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 15.07.2021 року, вчинено з порушенням вимог чинного законодавства та порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. Зокрема, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірила факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Пред'явлена до стягнення заборгованість не є безспірною, оскільки загальна сума боргу, вказана у виконавчому написі, є необґрунтованою, не підтвердженою документами, які відповідають чинному законодавству України, та взагалі безпідставною.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав. Відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв, клопотань від останнього не надходило.
Третя особа приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна до суду не з'явилась, про причини неявки не повідомила, про розгляд справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення судових повісток поштою. В матеріалах справи міститься конверт повернутий з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 78-79).
Представник третьої особи Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явилася, 23.09.2025 та 08.10.2025 надсилала, через підсистему «Електронний суд», заяви про розгляд справи без її участі (а.с. 67-69).
Оскільки відповідач не з'явилася в судове засідання без поважних причин, не подав відзиву, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, судом постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно достатті 280 ЦПК України.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 справу передано на розгляд судді Гаркуші В.В. (а.с. 60).
Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 22 вересня 2025 року було відкрито провадження в цивільній справі, призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також витребувано докази від Київського обласного державного нотаріального архіву (філія № 1 Київської області) (а.с. 61-62).
23.09.2025 від представника третьої особи начальника Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Майбороди Ірини Анатоліївни надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с. 67-69).
03.10.2025 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с. 70-71).
09.10.2025 від представника третьої особи начальника Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Майбороди Ірини Анатоліївни надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с. 72-74).
Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено, що старшим державним виконавцем Луганського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Орловою Єлизаветою В'ячеславівною відкрито виконавче провадження ВП№ 66632195 від 31.08.2021 з виконання виконавчого напису № 92228 від 15.07.2021, виданого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за кредитним договором № 443195 від 29.04.2018 у розмірі 93295,00 грн, а також витрати пов'язані з вчиненням виконавчого напису (а.с. 18-19).
ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_3 » на підставі актового запису про шлюб № 365, складеного 23.09.2023 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 17).
Також вищезазначеним приватним виконавцем по вказаному виконавчому провадженню винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 31.08.2021 (а.с. 20-21), постанову про стягнення виконавчого збору від 31.08.2021 (а.с. 22), постанови про передачу та прийняття виконавчого провадження від 13.11.2021 в зв'язку з реорганізацією деяких відділів виконавчої служби (а.с. 23-26), постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.02.2022 (а.с. 27-28), постанова про скасування процесуального документу від 21.02.2022 (а.с. 29-30), постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.02.2022 (а.с. 31-32, 33-34), постанова про арешт коштів боржника від 07.07.2025 від 07.07.2025 (а.с. 35-,36), постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 17.07.2025 (а.с. 37-38).
Судом встановлено, що позивач зверталася з питання видачі дублікату виконавчого напису нотаріуса Грисюк Олени Василівни (а.с. 44-48), а також Київського обласного державного нотаріального архіву (а.с. 49-54), однак документу не отримала. На вищезазначену ухвалу суду документ також не надано.
ІV. Норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цими актами є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі в тексті - Порядок) та Постанова КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціямине більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17.
Тому, суд при вирішенні спору не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03.10.2019 по справі № 753/7572/18.
Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
Разом з тим, суд перевіряє не лише формальні умови, а й фактичну наявність безспірності заборгованості та інші обставини, що можуть свідчити про неправомірність виконавчого напису. Ці аспекти підлягають окремій оцінці в межах даного рішення.
Суд бере до уваги доводи Позивача, що пред'явлена до стягнення заборгованість не є безспірною, оскільки загальна сума боргу, вказана у виконавчому написі, є не обгрунтованою, не підтвердженою документами, які відповідають чинному законодавству. Зазначені обставини свідчить про спірність характеру зобов'язань, що виключає можливість вчинення виконавчого напису, який допускається виключно за наявності безспірної заборгованості.
Крім того, законом передбачена процедура судового контролю за результатами вчинення нотаріусами виконавчих написів, тому при встановлені в судовому порядку, що сума заборгованості запропонована до стягнення не є безспірною, виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а кредитор набуває права на стягнення заборгованості шляхом звернення до суду.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2019 по справі № 161/6092/18-ц.
Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 15 липня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Суду не надано належних та допустимих доказів, що укладений між відповідачем та позивачем кредитний договір № 443195 від 29.04.2018 був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису, щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для визнання виконавчого напису такими, що не підлягає виконанню.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем не було доведено того факту, що на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису позивач мав перед ним безспірну заборгованість саме такого розміру, який зазначений у кредитному договорі та у виконавчому написі, станом на час його вчинення.
З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо погашення позивачем кредиту (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), враховуючи, що позивач заперечує розмір заборгованості, вказаний в кредитному договорі. Також з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчих написів заборгованість позивача була саме такого розміру, як зазначено у виконавчих написах. Відповідачем не було доведено факту направлення на адресу позивача та отримання ним вимоги відповідача про сплату наявної заборгованості, надання її нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
Отже, відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів на спростування доводів позивача. Тому відповідач не довів суду того, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним. Позивач звернувся до суду після вчинення виконавчого напису нотаріуса та заперечує наявність боргу у вказаному у ньому розмірі. Це, в своєю чергою, є достатньою правовою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛЛФІН», треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Луганський відділ державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. В матеріалах справи міститься квитанція від 08.09.2025 року № 198311255 на суму 1211,20 грн., як факт підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви до суду. Отже суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛЛФІН», треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Луганський відділ державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.
Визнати Виконавчий напис № 92228 від 15.07.2021р., вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (ЄДРПОУ № 39952398) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,фактичне місце проживання та перебування: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " ВЕЛЛФІН", ЄДРПОУ 39952398, адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48;
Третя особа: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, адреса: АДРЕСА_2 ;
Третя особа: Луганський відділ державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 44532376, адреса: 93400, м. Сіверськодонецьк, пр. Хіміків, буд. 68.
Суддя В.В. Гаркуша