Справа № 206/5953/25
Провадження № 6/206/162/25
04 листопада 2025 року Самарський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої-судді Плінської А.В.
при секретарі Білій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шагана О.А. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку,
встановив:
Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 .
В обґрунтування подання зазначив, що на виконанні у нього знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 256 340 грн. 64 коп., а також судового збору.
Просив надати дозвіл на звернення стягнення на та частини земельної ділянки площею 0.1004 га. кадастровий номер 1210100000:09:125:0001 за адресою: АДРЕСА_1 із посиланням на те, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська за ОСОБА_1 визнано право власності на частину приватизованої ділянки, загальним розміром 0,1004 га. за адресою АДРЕСА_1 . Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська по цій же справі було роз'яснено рішення та зазначено кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:09:125:0001. Право власності на та земельної ділянки площею 0.1004 га. кадастровий номер 1210100000:09:125:0001 за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано за ОСОБА_1 в установленому законом порядку, що перешкоджає зверненню стягнення на вказане майно.
У судове засідання приватний виконавець не з'явився, однак подав заяву про розгляд подання за його відсутності, вимоги підтримує.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження",ст. 440 ЦПК України, державний або приватний виконавець має право звернутися до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.
На примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А.знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 206/4280/24 виданого 14.04.2025 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» достроково заборгованість за кредитним договором від 16 січня 2024 року у розмірі 256 340 грн. 64 коп., яка складається з заборгованості у розмірі 223 355 грн. 43 коп., заборгованість за відсотками у сумі 32 985.21 грн. та 3 845.11 грн. судового збору.
В ході виконання судового рішення державним виконавцем, постановами, накладено арешт на кошти та майно боржника, однак на запити державного виконавця повідомлено, що на рахунках в банках коштів боржника не виявлено, як і зареєстрованих транспортних засобів, а також сум доходів відповідно до відповіді від ДПС України від 16.10.2025 року.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2012 року визнано мирову угоду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину домоволодіння і земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом та виділу їх в натурі і визначення порядку користування неприватизованою земельною ділянкою визнано за ОСОБА_1 , окрім іншого, право приватної власності в порядку спадкування за заповітом на частки приватизованої земельної ділянки без виділу в натурі, відведеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розміром 0.1004 га., яка зареєстрована за померлим ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на іншу частку цієї ж земельної ділянки визнано за ОСОБА_2 .
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2018 року визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на частини приватизованої земельної ділянки, загальним розміром 0.1004 га. З яких 0.10 га. Відведено для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0.0004 га. - для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:09:125:0001.
Як слідує з листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 3 серпня 2025 року відповідно до відомостей Державного реєстру земель м. Дніпропетровська станом на 1 січня 2013 року право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 .
Відповідно до акту приватного виконавця від 11 вересня 2025 року при виїзді виконавця за адресою боржника, а саме АДРЕСА_1 встановлено, що за даною адресою боржник відсутній, будівля та прибудинкова територія в занедбаному нежитловому стані.
Мотиви та норми права, якими керувався суд
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно із статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами частини першої статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .
Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно пункту 3 частини п'ятої статті 19 Закону України Про виконавче провадження боржник зобов'язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до частини п'ятої статті 48 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
У статті 50 Закону України Про виконавче провадження законодавець визначив, у якому порядку звертається стягнення на об'єкти нерухомого майна фізичної особи.
Частинами третьою-четвертою статті 50 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Згідно з вимогами частини десятої - одинадцятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Вирішуючи питання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке за боржником не зареєстровано, суд звертає увагу на відсутність у справі будь-яких належних та допустимих на підтвердження вчинення приватним виконавцем всіх передбачених законом заходів щодо виконання судового рішення, і доказів того, що такі заходи виявилися безрезультатними.
Застосування судом положень частини десятої статті 440 ЦПК України та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018року у справі № 2-592/09 (провадження № 61-8383св18) та постанові від 23 січня 2019року у справу № 522/6400/15-ц (провадження № 61-19786св18), від 26 травня 2021року у справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20) та від 04 січня 2024року у справі № 344/16496/17.
Системне тлумачення статті 50 Закону України Про виконавче провадження, статті 440 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що виконавець має право звернутися до суду з поданням у випадку, якщо наявне нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за боржником. При цьому під нерухомим майном слід розуміти земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Останні можуть виступати об'єктами права.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це зокрема відсутність державної реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.
Згідно частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, вирішується судом в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20).
До звернення з відповідним поданням до суду виконавець повинен здійснити всі інші передбачені Законом заходи для належного виконання судового рішення та довести цей факт у суді, а також встановити наявність нерухомого майна у боржника, яке є фактично його власністю, однак право власності зареєстровано за іншою особою. Окрім того, одночасно суд має дослідити факт наявності у боржника грошових коштів або рухомого майна, завдяки яким можна задовольнити вимоги стягувача.
При цьому, виконавець має довести в суді, що спірне нерухоме майно дійсно не зареєстроване за боржником, але при цьому має статус нерухомого майна, тобто може виступати об'єктами цивільного обороту. Підтвердженням цього може бути інформація БТІ, Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна тощо.
Також виконавець має надати докази того, що боржник фактично є володільцем майна. Підтвердженням може бути свідоцтво про право на спадщину, договір купівлі-продажу нерухомого майна, рішення суду тощо.
Тобто, головними умовами для задоволення подання виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є такі: здійснення усіх передбачених Законом заходів для належного виконання судового рішення; відсутність у боржника грошових коштів або рухомого майна, завдяки яким можна задовольнити вимоги стягувача; наявність нерухомого майна та належних доказів, які підтверджують факт, що нерухоме майно за боржником не зареєстроване, однак зареєстроване за іншою особою; наявність належних доказів, які підтверджують факт, що боржник є «фактичним» власником майна; у випадках, передбачених законодавством, майно введено в експлуатацію (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 2-119/12 (провадження № 61-10330св21)).
Звертаючись до суду з цим поданням, державним виконавцем зазначено, що судове рішення про стягнення із боржника коштів не виконане, оскільки вжиті останнім заходи щодо виконання судового рішення не призвели до бажаного результату. У боржника наявна земельна ділянка, якою він сукупною володіє за адресою: АДРЕСА_1 та сама земельна ділянка і будівля на ній перебувають в занедбаному стані та непридатному для життя.
Так як вказане майно не зареєстроване в установленому Законом порядку, слід вирішити питання стягнення на вказане нерухоме майно боржника для виконання рішення суду.
Зважаючи на вищенаведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, може бути задоволено судом та виконавцем може бути звернуто стягнення на таке майно за наявності у їх сукупності наступних умов:
- на момент звернення державного виконавця до суду із вказаним поданням майно повинне мати статус нерухомого майна (нерухомості), яке прийняте в експлуатацію в установленому законом порядку;
- належність боржнику на праві власності такого об'єкта нерухомого майна має бути документально підтверджена;
- право власності боржника на таке майно не зареєстровано в установленому законом порядку.
Відповідно до статей 12, 13, 76, 81 ЦПК України обов'язок доказування наявності вищенаведених обставин, які є підставою для задоволення подання державного виконавця, покладається на державного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.
Водночас, суд звертає увагу, що питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, стосується тих випадків, коли боржник фактично є власником майна, володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку.
Проте, матеріали справи не містять даних чи здійснює боржник фактично право володіння і користування вказаним майном.
Так з матеріалів справи слідує, що на земельній ділянці, яка належить боржнику будинок та прибудинкові будівлі, а також земельна ділянка в занедбаному, непридатному стані. Відомостей щодо актуальної інформації місця реєстрації проживання боржника з матеріалів приватного виконавця не вбачається, як і доказів того, що боржник обізнаний про рішення суду та виконавче провадження, адже рішення суду відповідачу не надсилалось та врученим не було. Також державним виконавцем не з'ясовувалась обставина наявності актових записів про смерть боржника, так як єдине нерухоме майно перебуває в занедбаному, напівзруйнованому стані і питання чи з віком, чи внаслідок агресії російської федерації залишається нез'ясованим. Також суду не надано інформації щодо обтяжень земельної ділянки, за таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення подання.
Зважаючи на викладене, керуючись ст. 440 ЦПК України, суд-
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шагана О.А. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: А.В. Плінська