Справа 199/9417/25
Провадження 2/206/2785/25
(ЗАОЧНЕ)
04 листопада 2025 року м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра
в складі головуючого судді Гаркуші В.В.,
за участю секретаря судового засідання Цибань Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», яке знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А, до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
09.09.2025 до Самарського районного суду міста Дніпра від Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра надійшла вищезазначена позовна заява, в якій представник позивача Гурський Герман Юрійович просить суд:
1. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» ЄДРПОУ: 40842831, заборгованість за кредитним договором № 3467103616- 525871 від 24.11.2021 в розмірі 19 379,10 грн., що складається з:
- Заборгованість за сумою кредиту: 6 500,00 грн.;
- Заборгованість за відсотками за користування позикою: 12 879,10 грн.;
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» ЄДРПОУ: 40842831 суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» ЄДРПОУ: 40842831 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
І. Стислий виклад позиції позивача, відповідача.
В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 24.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/) було укладено кредитний договір № 3467103616-525871 у письмовій формі у вигляді електронного документа, створено згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту становить 6500,00 грн.; початковий строк кредитування становить 14 днів; процентна ставка 0,01% на добу за початковий строк кредитування, визначений п.п., 3.6., 3.7. договору; процентна ставка, 2,2% за продовжений строк кредитування визначений п. 3.5, п. 3.6, п. 3.7 договору.
Згідно з п.п. 3.6., 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 08.12.2021 до 07.03.2022, за ставкою 2,2% на добу.
У позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та процентів за користування позикою у розмірі 19379,10 грн., з яких 6500,00 грн - тіло кредиту, 12879,10 грн - проценти.
За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 19379,10 грн., судовий збір у розмірі 2422,20 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн (а.с. 1-11).
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував (а.с. 9).
Відповідач у судове засідання 08.10.2025 та 04.11.2025 не з'явився, про причини неявки не повідомив. Від відповідача ОСОБА_1 , повідомленого про розгляд справи належним чином, відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило. Суд завчасно (08.10.2025) повідомляв відповідача про дату, час та місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади України (а.с.33).
Так як Позивач просив розглядати справу без його участі, а належним чином повідомлений відповідач до суду не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи не надав, суд прийняв рішення розглянути справу заочно.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 справу передано в провадження судді Гаркуші В.В. (а.с. 23).
Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 24-25).
Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено, що 24.11.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір №3467103616-525871 про надання коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
За умовами п. 1.1 Договору ТОВ «Кошельок» надає позичальнику грошові кошти в розмірі 6500,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором (підсистема «Електронний суд»).
Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
24.11.2021 ТОВ «Кошельок» на виконання умов Договору перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 6500,00 грн, що підтверджується відповідними повідомленнями (підсистема «Електронний суд»).
Відповідно до п. 9.4. Договору невід'ємною частиною цього договору є Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок». Уклавши даний договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких знаходиться на сайті кредитодавця: https://koshelok.net.
Згідно з умовами розділів 3, 5 Правил, ОСОБА_1 акцептував оферту, здійснивши дії, спрямовані на укладання Договору і настання юридичних прав та обов'язків, заповнивши заявку на сайті ТОВ «Кошельок» добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов'язків, зазначила інформацію щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої бажала отримати кредит.
Відповідно до умов кредитного договору, початковий строк кредитування становить 14 днів («лояльний період»), процента ставка за яким становить 0,01% на добу. Стандартна процентна ставка становить 2,20% на добу (п. 1.3.2, п. 1.3.3. (р. 4. паспорту кредиту, п. 1., п. 2. графіку розрахунків).
Пунктом 3.6. Договору встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах, визначених п.п. 3.7., 3.8.
Згідно з п. 3.7. Договору, зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення «лояльного періоду», але не більше ніж на 90 днів після закінчення «лояльного періоду».
Відповідно до п. 3.8. Договору, з наступного дня після закінчення «лояльного періоду» позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Згідно з п. 4.1.1. Договору, позичальник зобов'язаний вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіку платежів.
На підставі п. 4.1.3. Договору, позичальник зобов'язався у випадку прострочення сплати частини або усієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.
Зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 07.03.2022 у відповідача утворилася заборгованість за Договором в розмірі19 379,10 грн., яка складається з суми кредиту 6500,00 грн., процентів за користування позикою 12879,10 грн. (підсистема «Електронний суд»)
IV. Норми права, застосовані судом, та мотиви їх застосування. Правовий аналіз суду
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувана електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За правилами ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205,207 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч.ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ст. 642 ЦК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи останньої було укладено електронний договір № 3467103616-525871 про надання позики в розмірі 6500,00 грн., які було перераховано того ж дня ОСОБА_1 .
У п. 3.6 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом, зокрема, за умови зобов'язання щодо повернення основної суми переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення такого періоду.
Таким чином, оскільки позичальник у встановлений в Договорі строк 14 днів не виконав свої зобов'язання та не повернув грошові кошті, кредитор, у відповідності до вимог п. 3.6 Договору, продовжив нараховувати проценти за користування позикою протягом наступних 90 днів.
Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Кошельок» склав 19379,10 грн., з яких 6500,00 грн. - заборгованість за кредитом, 12879,10грн. - заборгованість за процентами.
Вказана заборгованість підтверджена детальним розрахунком заборгованості за Договором.
Виходячи з вищевикладеного позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1, 3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 24.06.2025 в розмірі 2 422,40 грн (підсистема «Електронний суд»).
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Крім того, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу, у розмірі 10 000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
До позовної заяви позивачем, на підтвердження понесення таких витрат, надано: витяг з договору про надання правничої допомоги від 12.02.2025 (підсистема «Електронний суд»), додаток до вищезазначеногоДоговору про надання правничої допомоги від 20.06.2025, який містить перелік послуг, що входять до складу правничої допомоги з зазначенням ціни (підсистема «Електронний суд»), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (підсистема «Електронний суд»).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19).
Суд вважає, що заявлена сума компенсації витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. не є співрозмірною з обсягом роботи, виконаної представником та складає майже половину суми заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» підлягають стягненню судові витрати пов'язані із отриманням професійної правничої допомоги в сумі 3000,00 гривень, що відповідає критеріям їх дійсності, розумності, з урахуванням складності справи, яке це передбачено ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12,13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок», ЄДРПОУ 40842831, заборгованість за кредитним договором № 3467103616-525871 від 24.11.2021 в розмірі 19379 (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят дев'ять) гривень 10 коп., яка складається із 6500,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 12879,10 грн. заборгованість по відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок», ЄДРПОУ 40842831 судовий збіру розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. (три тисячі) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», ЄДРПОУ 40842831, адреса місцезнаходження: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вул. Антонова, буд. 8А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя В.В. Гаркуша