Справа № 206/1819/25
Провадження № 1-кс/206/1212/25
31 жовтня 2025 року в залі суду в м. Дніпро слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області старшого лейтенанта поліції поліції ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, відомості про яке 08.11.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016130430000487 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
До Самарського районного суду міста Дніпра звернувся старший слідчий СУ ГУНП в Луганській області старший лейтенант поліції поліції ОСОБА_3 з вищезазначеним клопотанням.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що у 2014 року, точний час та дату під час досудового розслідування не встановлено, на території Луганської області іншою особою було створене не передбачене законом збройне формування, члени та структурні підрозділи якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної злочинної діяльності, з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
У вересні - грудні 2014 року ОСОБА_5 , більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, маючи умисел на участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань, вступив у не передбачене законом збройне формування, створене при невстановлених в ході слідства обставинах та діюче на території міста Луганськ, при цьому, розуміючи, що діяльність зазначеного збройного формування направлена на заволодіння окремими територіями та їх утримання, силову підтримку окремих владних структур, депортацію населення з регіону знаходження даного збройного формування, знищення живої сили супротивника та його матеріальних ресурсів, з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншої зброї.
Водночас в соціальній мережі «Однокласники» виявлено особисту електронну сторінку ОСОБА_5 під назвою « ОСОБА_6 », на вказаній сторінці розміщені фотографії, де ОСОБА_5 у військовій формі знаходиться поблизу бойової техніки БМП.
Крім того, на інших фотографіях, викладених у вересні - грудні 2014 року, ОСОБА_5 зображений на групових фотографіях поряд з іншими особами у військовому обмундируванні, які використовують незаконні збройні формування так званої «ЛНР», тримає в руках предмет схожий на автомат АК-74, або іншу зброю та вибухові пристрої.
У жовтні 2014 року на фотографії ОСОБА_5 знаходиться біля бойової техніки БМП з надписом «Новороссия» та на фотографії від 06 грудня 2014 грудня останній перебуває біля знаку «Раївка», що свідчить про те, що в цей час він перебуває на непідконтрольній українській владі території Луганської області.
Вступивши у зазначене збройне формування, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, розуміючи незаконність діяльності формування, став приймати активну участь в збройному формуванні, а саме виконував вказівки осіб, які були рангом вище.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ОСОБА_5 підозрюється в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
18 листопада 2016 року за вказаним фактом складено письмове повідомлення ОСОБА_5 про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
06 грудня 2016 року органом досудового розслідування відповідно до ст. 281 КПК України ОСОБА_5 оголошений у розшук, у зв'язку з тим, що підозрюваний переховується від органу досудового слідства, місцезнаходження останнього невідоме.
Відповідно до повідомлення УКР ГУНП в Луганській області від 15.11.2023 стосовно підозрюваного ОСОБА_5 заведено оперативно-розшукову справу № 3149 від 07.12.2016.
03 квітня 2025 року слідчим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, термін якого сплив.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням майже всієї території Луганської області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278, 279 КПК України, у газеті «Урядовий кур'єр» № 207 (8132) від 10.10.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_5 та повістку про його виклик на 10:00 год 14.10.2025, 15.10.2025, 16.10.2025 для вручення письмового повідомлення про підозру, допиту як підозрюваного та проведення інших процесуальних дій.
ОСОБА_5 у визначені місце та час не з'явився, про неможливість та причини неприбуття до слідчого не повідомив.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами:
- актом огляду соціальної сторінки в мережі Інтернет від 08.11.2016;
- показами свідка ОСОБА_7 ;
- показами свідка ОСОБА_8 ;
- показами свідка ОСОБА_9 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.11.2016.
Таким чином встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, та який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Слідчий також зазначає про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ураховуючи викладене, запобігти вищезазначеним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором свідчить внформація, отримана від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 28.03.2025; відповідь УКР ГУНП в Луганській області.
Враховуючи викладене, слідчий просить обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Клопотання погоджено прокурором Луганської обласної прокуратури, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала та просла його задовольнити.
Розглянувши та дослідивши матеріали в їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про необхідність задовольнити клопотання з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 приймає участь у незаконних збройних формуваннях. Відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.11.2016 року за № 12016130430000487 за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 260 КК України.
18.11.2016 року слідчим СВ Біловодського ВП ГУНП в Луганській області складено письмове повідомлення ОСОБА_5 про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
06.12.2016 року постановою слідчого СВ Біловодського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_5 оголошено у розшук та зупинено досудове розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 1 ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням майже всієї території Луганської області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278, 279 КПК України, у газеті «Урядовий кур'єр» № 207 (8132) від 10.10.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_5 та повістку про його виклик на 10:00 год 14.10.2025, 15.10.2025, 16.10.2025 для вручення письмового повідомлення про підозру, допиту як підозрюваного та проведення інших процесуальних дій.
ОСОБА_5 у визначені місце та час не з'явився, про неможливість та причини неприбуття до слідчого не повідомив.
Також судом оглянуто рапорт від 08.11.2016 року; копії протоколів допиту свідків; копію протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 листопада 2016 року; копію ухвали слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2025 року та інші матеріали, якими підтверджується обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами:
- актом огляду соціальної сторінки в мережі Інтернет від 08.11.2016, де ОСОБА_5 у військовій формі, тримає в руках предмети, візуально схожі на зброю;
- показами свідка ОСОБА_7 , яка є знайомою підозрюваного, яка підтверджує, що ОСОБА_5 у 2014 році виїхав до м. Луганськ та перебуває на службі в т. зв. «ЛНР»;
- показами свідка ОСОБА_8 , який є знайомим підозрюваного, та який також підтвердив, що ОСОБА_5 у 2014 році виїхав до м. Луганськ та перебуває на службі в т. зв. «ЛНР»;
- показами свідка ОСОБА_9 , який зазначив, що при перетинанні блокпосту, що належить до т. з.в. «ЛНР» в напрямку м. Луганська в грудні 2015 року, останній бачив на зазначеному блокпості ОСОБА_5 в камуфльованій військовій формі та зі зброєю в руках, який контролював рух транспортних засобів;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.11.2016, під час якого свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_5 серед пред'явлених йому 4-х фотознімків.
Таким чином встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, та який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором свідчить наступне:
- згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 28.03.2025 відомостей щодо перетинання державного кордону України громадянином ОСОБА_5 , в базі даних не виявлено;
- згідно з відповіддю УКР ГУНП в Луганській області, встановлено, що в період з 2014 року по 2025 рік при перевірці через інтегровану міжвідомчу автоматизовану систему обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН», підозрюваний ОСОБА_5 державний кордон України у вказаний строк не перетинав, а також на обліках як ВПО не значиться.
Також слід зазначити, що протягом квітня - вересня 2014 року значна кількість території та населених пунктів Луганської області, у тому числі м. Луганськ, опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань ГШ ЗС Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області т.зв. «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
Одночасно представниками Російської Федерації та контрольованими ними органами України, з метою насильницької зміни конституційного ладу України, на тимчасово окупованій частині Луганської області з числа представників політичного блоку «ЛНР» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, та, згідно з Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, є органами окупаційної адміністрації Російської Федерації - т.зв. «ЛНР», діяльність яких направлена на насильницьку зміну конституційного ладу України. У складі вищевказаних органів функціонували різного роду незаконні збройні формування.
24.02.2022 Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, який триває на цей час.
Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Статтею 3 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено перелік територій, які вважаються «тимчасово окупованою територією».
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376 визначено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокування). Згідно з зазначеним переліком майже всі населенні пункти Луганської області є окупованими Російською Федерацією, станом на час розгляду даного клопотання, а їх залишок, що перебуває під контролем державної влади України, знаходиться на безпосередній лінії бойового зіткнення з країною-агресором.
Таким чином встановлені наявні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
У відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що місцезнаходження останнього на теперішній час не встановлено, та він перебуває у розшуку.
Про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, свідчать такі обставини, як те, що в цьому провадженні наявні допити свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , які дали показання щодо протиправної діяльності підозрюваного ОСОБА_5 , останній з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебуваючи на волі, маючи досвід відповідної діяльності у складі не передбачених законом збройних формувань, може чинити тиск на свідків шляхом погроз, шантажу, залякування, з метою спонукання надати хибні свідчення та, відповідно, уникнення ним кримінальної відповідальності.
Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, в якому він підозрюється, свідчать ті обставини, що підозрюваний ОСОБА_5 на теперішній час перебуває на тимчасово окупованій території України, що надає йому можливість продовжувати вчинення кримінального правопорушення в якому останній підозрюється, або скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку державних органів України. Також про наявність даного ризику свідчить тривалість вже вчиненого ним кримінального правопорушення, адже не передбачене законом збройне формування продовжує свою діяльність на тимчасово окупованій території України і дотепер.Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що запобігти вищезазначеним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 260 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто тримання під вартою).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, отже до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Частиною 4 ст. 183 КПК України визначено: при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема ст. 260 Кримінального кодексу України.
Згідно вимогам ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
Розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
Слідчим суддею встановлено, що запобігання ризикам переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та вчинення ним іншого кримінального правопорушення становить суспільний інтерес. Цей інтерес має превалююче значення та виправдовує обрання підозрюваному запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Частиною шостою цієї статті передбачено, що cлідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При цьому після затримання особи, яка перебувала у міжнародному розшуку, слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на місце вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України можливе після затримання особи, яка перебувала у міжнародному розшуку, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу, доставки такої особи до органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на місце вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку, що в даному випадку прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 дійсно перебуває на тимчасово окупованій території України, а тому клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, підлягає задоволенню.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Також суд зазначає контактні дані старшого СУ ГУНП в Луганській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , контактний телефон: НОМЕР_1 .
Керуючись ст.ст. 193-194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області старшого лейтенанта поліції поліції ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, відомості про яке 08.11.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016130430000487 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі ч. 6 ст. 193 КПК України розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1