05 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/2561/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року (суддя Сластьон А.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлене листом від 28.11.2024 №44863/03-16, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», пунктів 10 та 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення ОСОБА_1 з 20.11.2024 пенсії за віком у розмірі 60 відсотків від заробітку відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723- XII «Про державну службу», пунктів 10 та 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», зарахувавши до її стажу державної служби періоди проходження нею державної служби з 14.08.1995 до 31.12.1996, з 03.01.1997 до 31.01.2012, з 01.02.2012 до 01.05.2016.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, суд не врахував, що згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 працювала в Державній податковій інспекції. Посади вищезазначеної інспекції не належать до посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723. За матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 стаж, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» станом на 01.05.2016 складає 7 місяців 12 днів ( з 20.05.2013 по 01.01.2014).
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
20.11.2024 позивачка звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянувши дану заяву за принципом екстериторіальності, своїм рішенням від 28.11.2024 №045550014582 відмовило позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІII з тих підстав, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні та спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Крім того, відповідач у своїй відмові посилається на постанову Кабінету міністрів України від 12.07.2024 №823, якою внесено зміни до Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, та застосовується з 01.01.2024, вказавши, що подані позивачем довідки про складові заробітної плати не приймаються до уваги, оскільки форма їх не відповідає вимогам постанови №823. При цьому, територіальним органом Пенсійного фонду України частково підтверджено стаж державної служби позивача за період з 20.05.2013 до 01.01.2014, тобто 07 місяців 12 днів.
Позивачка вважає дії відповідача щодо відмови у переведенні її з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» протиправними та такими, що порушують право на отримання пенсії у розмірі, передбаченому Законом, з огляду на що існує необхідність у поновленні порушеного права позивача на переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця.
Відмовляючи у призначенні пенсії державного службовця відповідач не зарахував до стажу державної служби період роботи позивача в органах державної податкової служби з 14.08.1995 по 31.12.1996, з 03.01.1997 по 31.01.2012, з 01.02.2012 по 01.05.2016.
Позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого рішення не було доведено.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з набранням чинності вказаного Закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 10.12.2015 №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 10.12.2015 №889-VIII).
Відповідно до пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 10.12.2015 № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Суд вірно встановив, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ст.1 Закону Української РСР «Про державну службу в Українській РСР» від 04.12.1990 №509-12 Державна податкова служба в Українській РСР створюється при Раді Міністрів Української РСР у складі Головної податкової інспекції Українській РСР і державних податкових інспекцій по областях, районах, містах і районах у містах.
Робота на посадах в місцевих органах державного управління міністерств і відомств УРСР включена до Переліку державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, наведеного в додатку до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283.
З 03.05.1994 року діяла Постанова Кабінету Міністрів України №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби». Обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцем надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток, відпусток та призначення пенсії. Цим порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.
Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723Х-ІІ при встановленні категорій посад державних службовців зроблено посилання на інші прирівняні до них посади.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті з 16.12.1993 року визначав Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723Х-ІІ.
Відповідно до статті 1 цього Закону державна податкова служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ч.2 ст.9 зазначеного Закону, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено Законом України.
Судом вірно було зазначено, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723Х-ІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Спеціальним Законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Згідно ч.1 ст.4 цього Закону, Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин 2,3 цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади.
Посадовою особою державної податкової служби за правилами ч.1 ст.15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», може бути особа, яка має вищу освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч.5,6 ст.15 цього Закону).
Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, та які займали посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики) у період до 12.08.2012 перебувають на державній службі та є державними службовцями.
З 12.08.2012 року пунктом 344.1 ст.344 Податкового кодексу України визначено, що період роботи посадових осіб контролюючих органів (в тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання), крім діючих у них підрозділів податкової міліції, зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Вказане також кореспондується із ч.18 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723Х-ІІ, згідно якої період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до Закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», як і Податковим Кодексом України не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723Х-ІІ, зокрема стаття 37, за правилами якої на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягай встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для жінок-не менше 20 років, для чоловіків-не менше 25 років, у тому числі стажу державної служби-не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців-незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Суд першої інстанції вірно врахував, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723Х-ІІ.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Як встановив суд першої інстанції з трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивачка, починаючи з 14.08.1995 до 31.12.1996, з 03.01.1997 до 31.01.2012, з 01.02.2012 до 07.10.2019 безперервно працювала на різних посадах в органах державної податкової служби. Так, зокрема:
- з 14.08.1995 до 31.12.1996 - на посадах головного державного податкового інспектора відділу обліку і звітності;
- з 03.01.1997 до 31.01.2012 - на посадах державного податкового інспектора відділу обліку і звітності, на посадах старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу обліку і звітності, на посадах заступника начальника відділу оперативної звітності, на посадах головного державного податкового інспектора відділу оперативної звітності управління обліку та звітності, на посадах заступника начальника відділу звітності управління інформатизації та обліку, на посадах. заступника начальника відділу звітності управління адміністрування облікових показників та звітності, на посадах начальника відділу звітності управління адміністрування облікових показників та звітності, на посадах начальника відділу звітності управління обліку та звітності, на посадах головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб;
- з 01.02.2012 до 07.10.2019 - на посадах головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб, на посадах головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю окремих об'єктів і операцій ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, на посадах головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДФС і Дніпропетровській області, на посадах головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб.
Зважаючи на те, що як Законом №889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів №3723-XII, №509-XII та Порядку №283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що позивачка з 14.08.1995 до 31.12.1996, з 03.01.1997 до 31.01.2012, з 01.02.2012 до 07.10.2019 безперервно працювала в органах державної податкової служби, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що вона одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) позивача на посадах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
Суд вірно зазначив, що період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839, що був чинним до 16.10.2020.
Згідно з пунктом 9 Порядку № 839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
Відповідно до пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Судом було вірно встановлено, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.
Посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Суд першої інстанції вірно встановив, що позивач має необхідний стаж державної служби 20 років, досягла пенсійного віку 60 років, отже дотримані умови для її переведення на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723Х-ІІ.
Суд дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.11.2024 №045550014582 про відмову в переведенні (переходу) ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший та перерахунку пенсії згідно поданої заяви від 20.11.2024 не відповідає зазначеним нормам, є протиправним та підлягає скасуванню.
Також судом було вірно встановлено, що з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 належним відповідачем в цій частині позовних вимог є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву позивачки про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про державну службу», а відтак саме ГУ ПФУ в Харківській області має здійснити призначити ОСОБА_1 з 20.11.2024 пенсії за віком у розмірі 60 відсотків від заробітку відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу».
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш