04 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/7211/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Щербака А.А., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головнолго управління ДПС у Запорізькій області
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2025року, (суддя суду першої інстанції ПрасовО.О.), прийняту без виклику сторін, в адміністративній справі №280/7211/25 за позовом Головнолго управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ РАДІО КРОК», ОСОБА_1 про тимчасове обмеження виїзду за кордон,
18.08.2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головнолго управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ РАДІО КРОК», ОСОБА_1 про тимчасове обмеження виїзду за кордон.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного від 18.08.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав, встановлених частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.
19.08.2025 позивач направив на адресу суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка мотивована тим, що з моменту направлення/вручення податкової вимоги ТОВ " КОМПАНІЯ РАДІО КРОК " не вживалися заходи щодо погашення податкового боргу, тобто податковий борг не погашався у повному обсязі та постійно збільшується. Станом на час зверненння з даним позовом податковий борг складає понад 1 мільйон гривень. Вважає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано/вручено податкову вимогу, сума податкового збору збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення, а тому звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку.
На підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України Запорізький окружний адміністративний суд 19.08.2025 повернув позивачеві позовну заяву у зв'язку з пропуском строку звернення до суду через неповажність зазначених позивачем підстав для його поновлення.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вимоги щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України є похідною заявою, що пов'язана із стягненням податкового боргу та забезпечує виконання обв'язку платника про сплату боргу та відповідно поки існує борг у межах позовної давності визначеної ПКУ такі вимоги можуть бути заявлені. В свою чергу позовна давність для звернення до суду із позовними вимогами, які безпосередньо пов'язані із стягненням податкового боргу та є забезпеченням стягнення такого боргу визначена спеціальною нормою , а саме ст.102 Податкового кодексу України. З врахуванням вказаних вище положень діючого законодавства строк позовної давності встановлений ст. 102 ПКУ для звернення до суду призупинений і на час звернення до суду із позовом про стягнення - не сплинув.
Перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, а причини пропуску строку звернення, зазначені позивачем, є неповажними.
Суд першої інстанції зазначив, що питання строку звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою щодо обмеження права керівника платника податків на виїзд за кордон регламентується приписами абзацу другого частини другої статті 122 КАС України і, відповідно, становить три місяці з дня виникнення підстав, що дають контролюючому органу право на пред'явлення визначених законом позовних вимог.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки 240 календарних днів для сплати ТОВ " КОМПАНІЯ РАДІО КРОК " податкового боргу сплинули, а з позовною заявою позивач звернувся до суду 18.08.2025, відтак строк, визначений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України, є пропущеним.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указана норма Основного Закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. При цьому, вжите законодавцем формулювання «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. А тому контролюючий орган чи інші суб'єкти владних повноважень не можуть самостійно «розтягувати» строки, визначені законом. Це прямо пов'язано з принципом, що суб'єкт владних повноважень «зв'язаний законом» і діє лише у межах строків, які встановив законодавець.
Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, законодавець передбачив об'єктивний критерій для обчислення строку звернення до адміністративного суду, який забезпечує належну реалізацію принципів юридичної визначеності, стабільності правовідносин та оперативності у вирішенні публічно-правових спорів. Недотримання цього строку позбавляє суб'єкта владних повноважень можливості реалізувати своє право на судовий захист, якщо не буде встановлено наявності поважних причин для його поновлення. Вказане забезпечує рівність інтересів суб'єктів владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу, сприяє дисциплінованості та прогнозованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, унеможливлює зловживання процесуальними правами та гарантує ефективний судовий захист прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 120/2322/24 дійшов висновку, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду.
При цьому, правові підстави для звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникають через 240 днів від дня вручення платнику податків податкової вимоги, а відповідні повноваження повинні бути реалізовані контролюючим органом в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
Як зазначив сам позивач у позові податкова вимога фонрми Ю № 0001254-1305-0801 від 13.06.2023 року отримана уповноваженою особою ТОВ 19.06.2023 року, а отже кінцевий термін для сплати чи оскарження вимоги є 14 лютого 2024 року, в свою чергу повноваження з приводу звернення до суду із позовною заявою про тимчасове обмеження виїзду за кордон повинні бути реалізовані контролюючим органом в межах тримісячного строку який закінчується 15 травня 2024 року.
В свою чергу, позвича звернувся до суду із позовом зі значним пропуском строку для звернення, а саме 18.08.2025року, жодна із причин приведених позивачем в якості поважних, не можуть бути ввважатися як такими.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів із дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз наведених норм вказує на чітку послідовність дій суду під час з'ясування поважності причин пропуску строку звернення до суду до відкриття провадження у справі. При цьому, принциповим моментом в такому порядку є забезпечення можливості позивачу належним чином обґрунтувати причини пропуску строку, передбаченого ст.122 КАС України. Для цього законодавцем передбачено обов'язкове винесення судом ухвали про залишення позову без руху і надання можливості вказати відповідні підстави для поновлення строку.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надав можливість позивачеві навести причини пропуску строку, про що винесена ухвала про залишення позовної заяви без руху.
Апеляційний суд наголошує, що поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Доказів поважності пропуску строку звернення до суду з позовною заявою позивачем не надано та судом не встановлено.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 246, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головнолго управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2025року в адміністративній справі № 280/7211/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.А. Щербак
суддя А.В. Шлай