30 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/2261/25
Головуючий суддя І інстанції - Калашник Ю.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 в адміністративній справі №280/2261/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26.12.2024 №923010164928 про відмову позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028 грн.), відповідно до довідки Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 №10/126/24 про розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати до Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028 грн.), відповідно до довідки Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 №10/126/24 про розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26.12.2024 №923010164928 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028 грн.), відповідно до довідки Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 №10/126/24 про розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028 грн.), відповідно до довідки Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 №10/126/24 про розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028 грн.), відповідно до довідки Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 №10/126/24 про розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулись з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати вищезазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційних скарг апелянти зазначили, що виплата позивачу розміру грошового забезпечення здійснювалось у розмірі, встановленому законодавством, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
Позивачем було подано відзив на апеляційні скарги, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, остання просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Також, 22.10.2025 року представником ОСОБА_1 адвокатом Панченко Ольгою Михайлівною було подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду в конституційному провадженні справи № 4/364 (25) за поданням Верховного Суду щодо конституційності положення абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік“ від 19 листопада 2024 року № 4059-IX.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що аналіз п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України дає підстави зробити висновок, що суд зупиняє провадження у справі лише у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, в тому числі тієї, яка розглядається в конституційному провадженні.
Відповідно до ст. 152 Конституції України Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з огляду на вказані правові приписи, розгляд Конституційним Судом України конституційного провадження № 4/364 (25) не робить неможливим розгляду цієї справи до вирішення наведеної справи, а тому підстави для зупинення провадження по справі - відсутні.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останніх, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №280/6291/24, яке набрало законної сили 10.10.2024, зобов'язано Третій апеляційний адміністративний суд надати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №280/6291/24, яке набрало законної сили 10.10.2024, Третім апеляційним адміністративним судом було видано довідку від 17.10.2024 №10/126/24 про розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обрахованого станом на 2024 рік виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн.
Позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, на підставі довідки Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 №10/126/24 з 01.01.2024.
За принципом екстериторіальності, заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Вінницькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Вінницькій області від 26.12.2024 №923010164928 позивачу було відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, оскільки статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року. Отже, зміни розміру складових суддівської винагороди з 01.01.2024 не відбулося. З врахуванням зазначеного, підстави для перерахунку відсутні.
Не погодившись з вказаними доводами відповідача, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 26.12.2024 №923010164928 щодо відмови у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.1024 №10/126/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 130 Конституції України установлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі - Закон № 1402-VІІІ).
За положеннями статті 4 Закону № 1402-VІІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону № 1402-VІІІ).
Базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VІІІ).
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб (пункт 2 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VІІІ).
Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків (частина дев'ята статті 135 Закону № 1402-VІІІ).
Засади та порядок фінансування судів установлені статтями 148, 149 Закону № 1402-VIII.
Частинами третьою, четвертою статті 148 Закону № 1402-VIII установлено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України- щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до частини першої статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб щорічно встановлювались:
- у 2021 році статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для: працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2270 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня - 2102 гривні;
- у 2022 році статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 № 1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для: працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня - 2102 гривні;
- у 2023 році статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 році № 2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для: працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;
- у 2024 році статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для: працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;
- у 2025 році статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для: працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Прожитковий мінімум застосовується для формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів (абзац сьомий частини першої статті 2 Закону № 966-XIV).
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік (стаття 4 Закону № 966-XIV).
Повноваження та види розпорядників бюджетних коштів визначені статтею 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), відповідно до частини першої якої за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, Державна судова адміністрація України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників (пункт 1 частини другої статті 22 БК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством (пункт 4).
Частиною першою статті 23 БК України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відтак, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом № 966-XIV.
Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22, від 15 серпня 2023 року у справі № 20/19262/21-а та інших сформульовано висновок, за яким Законом № 1402-VIII, який є спеціальним для спірних правовідносин, закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Законами про державний бюджет на відповідні роки фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Верховним Судом зауважено, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді), є неправомірною та, відповідно, про неправильність визначення розрахункової величини посадового окладу позивача, відмінної від тієї, що визначена спеціальним законом.
Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 наведені висновки визнані неправильними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 дійшла таких висновків:
«Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Отже, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду чи конкретизувати їх за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.».
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідачів підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 в адміністративній справі №280/2261/25 - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко