30 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25881/24
Головуючий суддя І інстанції - Озерянська С.І.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 в адміністративній справі №160/25881/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2024 року № UA110150/2024/000046/2.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 в адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.08.2024 року № UA110150/2024/000046/2.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпровська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірне рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, 01.08.2014 року між фірмою FARCOM S.A., Греція (продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 23/08-2014.
Пунктом 1 контракту встановлено, що продавець продав, а покупець купив на умовах СРТ-Дніпропетровськ, Україна товар в асортименті, по ціні і по якості, відповідно специфікацій на кожну окремо поставлену партію товару, що додаються до даного контракту і являються його невід'ємною частиною.
Згідно пункту 4 контракту ціна, обсяг і загальна вартість товару визначаються у специфікаціях, долучених до даного контракту; ціна встановлюються в Євро і розуміються СРТ- Дніпропетровськ, Україна; загальна сума контракту складає €500 000 (п'ятсот тисяч євро).
На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 01.08.2014 року з фірмою FARCOM S.A., Греція було здійснено поставку товару - засоби для догляду за волоссям, на умовах постачання СРТ- Дніпропетровськ.
27.08.2024 року позивачем було подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію № 24UA110150012321U3 разом з документами, що підтверджують митну вартість товару, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за ціною договору (основний метод).
На етапі перевірки митної декларації відповідач повідомив позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, оскільки відповідачем було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з викладеним, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.
До електронної митної декларації позивачем були додані наступні документи: контракт від 01.08.2014 року №23/08-2014; специфікацію №20 від 21.08.2024 року; пакувальний лист б/н від 21.08.2024; рахунок-фактура (інвойс) № СА-000254 від 21.08.2024; сертифікат з перевезення А1366922 від 21.08.2024; автотранспортну накладну б/н від 21.08.2024; сертифікат про походження товару № А1366922 від 21.08.2024; заявка на купівлю іноземної валюти від 21.08.2024; банківський платіжний документ SWIFT від 22.08.2024; платіжне доручення в іноземній валюті №182 від 23.08.2024; митну декларацію країни відправника 24GREX200100464793; документ, що підтверджує вартість перевезення бн від 01.08.2024 року; договір про перевезення №1 від 19.09.2023 року; договір про перевезення №17-10/23 від 17.10.2023 року; заявка до договору №16 від 20.08.2024 року.
За результатом аналізу всіх наданих документів, відповідачем зроблено висновок, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять численні розбіжності.
28.08.2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA110150/2024/000046/2.
В зазначеному рішенні вказано, що до товару № 2 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за основним методом визначення митної вартості: за ЕМД від 29.06.2024 №24UA500500022949U1 (№UA500500/2024/022949) - 2,97 дол. США/кг. або 2,6648 євро/кг.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість коригування митної вартості товару на рівні 2,97 дол. США/кг. або 2,6648 евро/кг враховуючи дані ЕМД від 27.08.2024 року № №24UA500500022949U1, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу).
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як видно з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості були висновки відповідача про те, що:
- до митного оформлення надано платіжне доручення від 21.08.2024 року № 5, що підтверджує оплату у розмірі 46921.50 євро. У вказаних банківських документах у призначенні платежу наявне посилання виключено на контракт від 01.08.2014 року № 23/08-2014 та проформу інвойс від 21.08.2024 року № 001118. Зазначена проформа інвойс до митного оформлення не надана;
- відомості щодо вартості понесених витрат на транспортування оцінюваної партії згідно рахунку від 21.08.2024 № СА-0000024 не кореспондується з відомостями довідки від 21.08.2024 № 24;
- відсутні відомості щодо вартості транспортно-експедиторського обслуговування на всьому шляху прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, а саме за межами митної території України;
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками митного органу, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів справи, позивачем разом з митною декларацією до митного оформлення було надано платіжне доручення №5 від 21.08.2024 року на суму 46 921,50 євро, Swift від 22.08.2024 року №б/н на суму 46 921,50 євро, заявка на купівлю іноземної валюти №5 від 21.08.2024 року на суму 46 921,50 євро.
Надані документи містять посилання на контракт від 01.08.2024 року, узгоджуються з іншими наданими документами та є такими, що підтверджують суму передплати та цю складову митної вартості товару. Надані документи підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання у наданих банківських документах лише на контракт не дає підстав вважати що такі документи не можливо віднести до оцінюваної партії товару, оскільки вони узгоджуються і з специфікацією №20 і з інвойсом на спірну партію товару. В свою чергу, форма наведених банківських документів не містить таких обов'язкових реквізитів для їх зазначення як то інвойс.
Що стосується посилань відповідача на непідтвердження транспортної складової митної вартості товарів, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що документами, що підтверджують вартість транспортних витрат на перевезення можуть бути такі документи, як рахунок-фактура, акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, довідки.
З матеріалів справи видно, що позивачем до митного оформлення було надано договір транспортного експедирування №17-10/23 від 17.10.2023 року, заявку на перевезення вантажу до цього договору, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, банківські платіжні документи, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг, якими підтверджено вартість транспортних витрат на перевезення.
Наведені документи повністю підтверджують транспортні витрати, а отже, доводи відповідача про не підтвердження позивачем належними документами такої складової митної вартості як витрати на транспортування є безпідставними.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що довідка про транспортно-експедиційні послуги не може вважатися такою що протирічить рахунку за такі послуги, оскільки така довідка конкретизує надані перевізником послуги та у сумі відповідає даним вказаним у рахунку на оплату 88538 грн. (84755 грн. + 3783 грн.).
Більш того, законом не визначено доказ (докази), виключно яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а відповідно такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Виходячи з переліку та змісту тих документів, що були надані декларантом одночасно з декларацією митному органу, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем на підтвердження понесених витрат на транспортування товару було надано достатньо документів.
З огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суд погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо безпідставності висновків митного органу відносно наявності розбіжностей у документах щодо ціни товару, відсутності оплати товару, що не дає можливість визначення митної вартості товару за прямим методом - за ціною контракту.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та необхідності його скасування.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 в адміністративній справі №160/25881/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва