30 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 404/4468/24
Головуючий суддя І інстанції - Павелко І.Л.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30.01.2025 в адміністративній справі №404/4468/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку звернення до суду, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив:
- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АА №00018962 від 23.04.2024 року та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30.01.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АВ №00018962 від 23.04.2024 року.
Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АВ№00018962 від 23.04.2024 року винесену старшим інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Дар'єю Ігорівною відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.132-1 КУпАП і закрито справу про адміністративне правопорушення.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спірна постанова є правомірною, оскільки позивачем допущено рух транспортного засобу, загальна маса якого перевищує 40 тон. Також, відповідач зазначає про те, що ОСОБА_1 у спірних відносинах є відповідальною особою за вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, 23.04.2024 року відповідачем було прийнято постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, якою визначено, що 17.04.2024 року о 14 год. 47 хвл. за адресою М-30, км 949+608 (м-04, КМ 186-337), Дніпропетровська область, позивач, як відповідальна особа, допустив «рух транспортного засобу MAN TGX 26.460 д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п.22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,075% (2,03 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон», відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі вказаних висновків, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
Не погодившись з правомірністю прийняття наведеної постанови, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позові вимоги, суд першої інстанції посилаючись на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 23 серпня 2023 року у справі №600/1407/22-а, від 06 липня 2023 року у справі №560/514/22 та від 01 червня 2023 року у справі №640/39442/21 виходив з того, що спірна постанова була прийнята відповідачем з порушенням приписів законодавства, що свідчить про необхідність її скасування.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до ч.2 ст.132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь- 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Як видно з інформаційної картки ГВК системою зафіксовано вагові параметри автомобіля, а саме загальна вага автомобіля становить 46700 кг.
Так, з урахуванням похибки 10%, вага автомобіля становить 42030 кг., що є більшим від нормативного навантаження на 5,075% при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т.
Враховуючи те, що загальна маса транспортного засобу MAN TGX 26.460 д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням похибки становила 42030 кг, при дозволеній 40 тон, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про перевищення нормативних параметрів визначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме перевищення загальної маси на 5,075 % (2,03 тон), що свідчить про допущення відповідальною особою правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Встановлені обставини справи свідчать, що відповідач ухвалюючи постанову у справі про адміністративне правопорушення виходив з того, що власником транспортного засобу MAN TGX 26.460 державний номерний знак НОМЕР_1 , є позивач.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , позивач є власником транспортного засобу MAN TGX 26.460 державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.19).
Зважаючи на те, що позивач є власником транспортного засобу MAN TGX 26.460 державний номерний знак НОМЕР_1 , а також те, що фіксація правопорушення за яке позивача притягнуто до відповідальності постановою серії АА №00018962 від 23.04.2024 року зафіксовано працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем правильно встановлено особу порушника.
Зважаючи на те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість посилань суду першої інстанції на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 06 липня 2023 року в справі №560/514/22 та постанові від 01 червня 2023 року у справі №640/39442/21, оскільки у справі № 560/514/22 та справі №640/39442/21 особу було притягнуто до відповідальності за нормами Закону України «Про автомобільний транспорт», а не КУпАП.
Що стосується посилань позивача на те, що він не є відповідальною за перевезення вантажу особою, відтак не повинен нести відповідальність на підставі ст. 132-1 КУпАП, адже автомобіль переданий в оренду іншій особі, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на те, що відповідно до ст. 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Так, порядок внесення відомостей про належного користувача, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 р. № 1145.
Пунктом 2 Порядку № 1145 визначено, що належний користувач - це фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до п. 3 Порядку № 1145 підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.
Позивачем не надано до суду доказів того, що до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, а тому, саме позивач, як фізична особа - власника транспортного засобу (що останнім не спростовується) повинен нести відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Що стосується посилань позивача на відсутність у спірній постанові інформації щодо виду причепу, як на підставу її протиправності, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021 (далі - Інструкція), постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Згідно вказаного Додатку №1 у постанові зазначаються: - марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, зазначеної у статті 14-3 КУпАП, дата народження, місце проживання (перебування), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).
Як видно зі змісту спірної постанови, остання відповідає вимогам Додатку №1 Інструкції № 512, що свідчить про безпідставність наведених доводів позивача.
Що стосується посилань позивача на те, що посадова особа відповідача при складенні спірної постанови невірно визначила тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза в 42 тони, а тягача в 40 тон, та як наслідок провела розрахунки, які не відповідають дійсним обставинам справи, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Згідно з доданим до матеріалів справи документами позивач є власником спеціалізованого напівпричепу н/пр-контейнеровоз марки BERGER модель SAPL 24LT, державний номерний знак НОМЕР_3 (а.с.20).
Так, наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 за № 128/2568, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).
За визначенням, наведеним у главі 1 Правил № 363, вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження; сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Відповідно до пунктів 17.2 - 17.5 Правил №363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Як видно з матеріалів справи, позивачем не надано доказів того, що на розміщеному напівпричепі знаходився контейнер із відповідним маркуванням.
При цьому, принцип презумпції вини суб'єкта владних повноважень - відповідача по справі, не звільняє позивача від обов'язку по наданню доказів в обґрунтування доводів пред'явленого позову, як це передбачено статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, відповідач надав фото транспортного засобу, на якому відсутні контейнери.
Разом з тим, з наявних в матеріалах справи фотознімків не вбачається, що належний позивачу тягач з напівпричепом - контейнеровозом перевозив саме контейнер, оскільки на останньому відсутнє відповідне маркування.
Таким чином, позивач здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозам в розумінні вищезазначених норм, тому фактична маса таких транспортних засобів повинна бути не більше 40 т.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 29 січня 2020 року у справі №814/1460/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Відтак, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що спірна постанова була прийнята відповідачем у відповідності з приписами чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову позивача.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30.01.2025 в адміністративній справі №404/4468/24 - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає на підставі ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва