06 листопада 2025 р. Справа № 520/9710/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернівецької митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Заічко О.В.) від 20.08.2025 по справі № 520/9710/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС АВТО"
до Чернівецької митниці Державної митної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, ТОВ "С-ТРАНС АВТО", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів Чернівецької митниці №UA408040/2024/000018/2 від 22.10.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408040/2024/000018/2 від 22.10.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 по справі № 520/9710/25 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів Чернівецької митниці №UA408040/2024/000018/2 від 22.10.2024 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України (вул. Руська, буд. 248М, м. Чернівці, Чернівецький р-н, Чернівецька обл.,58023, код ЄДРПОУ43971359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС АВТО" (вул. Бугайченка, буд. 38, к.31-А, м. Первомайський, Харківська область, 64107, код ЄДРПОУ37706791) сплачений судовий збір у розмірі в розмірі 4548 (чотири тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 83 коп.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень, зокрема: для підтвердження транспортних витрат надано калькуляцію транспортних витрат від 22.10.2024 № 10-013 від ТОВ "С-ТРАНС АВТО", яка не відповідає вимогам наказу МФУ від 24.05.2012 № 599. Інших документів з цього приводу також не надано. Так відсутнє документальне підтвердження числового значення транспортних витрат; товар постачається на умовах поставки EXW PL Гданськ згідно контракту №10/05/2023 від 10.05.2023. Згідно Інкотермс термін "EXW франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту тощо. Термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, і покупець повинен нести всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. При цьому у калькуляції транспортних витрат від 22.10.2024 № 10-013 відомості щодо вартості митного очищення товару для експорту відсутні. Так відсутнє документальне підтвердження включення до митної вартості товару всіх складових згідно умов поставки. Зазначив, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару за МД №UA205180/2024/004581 від 28.03.2024:«Автобус туристичний, був у використанні: марка VDL, модель SBR 4000, - номер шасі-XMGDR40MS0H014893, -кількість місць для сидіння - 88, призначення для перевезення пасажирів дорогами загального користування-номер двигуна-Н/В дизель, об'єм двигуна-12902 см.куб, -потужність - 340кВт, - маса - 18845 кг, - повна маса - 26500 кг, - колісна формула - 6х2, - календ. рік та модельний рік виготовлення - 2009, - дата першої реєстрації, -16.01.2009, - ТМ-VDL, - виробник- VDL BUS INTERNATIONAL B.V.- Кр. вир. - NL». Рівень митної вартості 70870,6140 євро/шт
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.10.2024 року позивач, з метою розмитнення товару (автобус пасажирський, що використовувався: марки VDL; модель: BOVA SYNERGY; VIN: НОМЕР_1 ) декларант позивача подав до митного органу митну декларацію № 24UA408040007993U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (автобус пасажирський, що використовувався: марки VDL; модель: BOVA SYNERGY; VIN: НОМЕР_1 ). Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 28 000 ЄВРО.
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 24UA408040007993U4, в якості підстави для застосування основного методу надано наступні основні документи: контракт від 10.05.2023 р. № 10/05/23; комерційний інвойс (FAKTURA) № 23VFA038 від 17.05.2023 року на суму 28 000 євро; платіжну інструкцію № 66 від 29.08.2023 року, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) PL.MF.AS 0091133 від 09.09.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 04.11.2022 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04.11.2022 року; митну декларацію країни відправлення № 24PL301010E1092232 від 09.09.2024 року; калькуляцію транспортних витрат № 10-013 від 22.10.2024 року, договір про надання послуг митного брокера.
22.10.2024 року Чернівецькою митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA408040/2024/000018/2.
Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:
- для підтвердження транспортних витрат надано калькуляцію транспортних витрат від 22.10.2024 № 10-013 від ТОВ С-ТРАНС АВТО, яка не відповідає вимогам наказу МФУ від 24.05.2012 № 599. На цій підставі митний орган дійшов висновку, що в даному випадку відсутнє підтвердження числового значення транспортних витрат і доказів на підтвердження цих значень не надано;
- товар постачається на умовах поставки EXW PL Гданськ. Згідно Інкотермс термін "EXW франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту тощо.
Термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, і покупець повинен нести всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. При цьому, у калькуляції транспортних витрат від 22.10.2024 № 10-013 відомості щодо вартості митного очищення товару для експорту відсутні.
На цій підставі митний орган дійшов висновку, що відсутнє документально підтвердження включення до митної вартості товару всіх складових згідно умов поставки.
Відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408040/2024/000269. Підставою для відмови у митному оформленні було рішення про коригування митної вартості товарів від 22.10.2024 року № UA408040/2024/000018/2.
В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД № 24UA408040008017U2 від 23.10.2024 з застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що на підтвердження митної вартості товарів позивачем відповідачу надано необхідні документи, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, суд вважає, що воно підлягає скасуванню, оскільки прийнято не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, без дотримання вимог законодавства.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.
При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.
Судовим розглядом встановлено, що 10.05.2023 року між позивачем та його контрагентом REXTRUCKS s.r.o. (Словакія) укладений зовнішньоекономічний контракт № 10/05/23, за умовами якого REXTRUCKS s.r.o. взяло на себе зобов'язання поставити на користь заявника згідно інвойсів бувші у використанні транспортні засоби (автобуси) згідно переліку, наведеного у пункті 1.1 контракту № 10/05/23 від 10.05.2023 року.
Згідно з п. 2.1. контракту № 10/05/23 від 10.05.2023 року, загальна вартість договору складає 616000 євро (по 28 000 євро за кожну одиницю товару (автобусу)).
Відповідно до п. 3.1. контракту № 10/05/23 від 10.05.2023 року, покупець (позивач) здійснює оплату вартості Транспорту, передбаченого п. 1.1. цього Контракту, на умовах передоплати. Сторони домовились, що сплата вартості Транспорту, передбаченого умовами п. 1.1. цього Контракту (передоплата) може здійснюватися повністю або частинами (частково) на власний розсуд покупця (позивача). У випадку, якщо покупець сплачує на умовах передплати лише частину вартості транспорту, передбаченого п. 1.1. цього контракту, то в такому випадку Продавець зобов'язаний на умовах, передбачених цим контрактом, поставити покупцю частину товару, який оплачено, виходячи з того, що ціна за одиницю транспортних засобів, перелічених у п. 1.1. контракту, складає 28000 євро.
Згідно умов п. 5.1. контракту № 10/05/23 від 10.05.2023 року, укладеного між позивачем та його контрагентом, умови постанови імпортного товару були визначені наступним чином: EX- ЕХ WORKS/ ФРАНКО ЗАВОД (Польша, м. Гданськ). згідно правил “Інкотермс 2010».
За умовами пункту 6.3 контракту, постачальник зобов'язується поставляти наступні документи: транспортні документи, визначені Міжнародними нормами транспортування транспортних засобів (в тому числі інвойси); сертифікати якості та відповідності, якщо такі передбачені законодавством України або Міжнародними нормами і правилами; акт прийому-передачі товару.
У відповідності до умов п. п. 1.1., 3.1., 5.1. контракту № 10/05/23 від 10.05.2023 року, 17.05.2023 року постачальником REXTRUCKS s.r.o. направлено позивачу комерційний інвойс (FAKTURA) № 23VFA038 на суму 28 000 євро (автобус пасажирський, що використовувався: марки VDL; модель: BOVA SYNERGY; VIN: НОМЕР_1 ).
29.08.2023 року, на виконання умов передплати товару, визначених контрактом № 10/05/23 від 10.05.2023 року, позивач перерахував контрагенту REXTRUCKS s.r.o. 56 000 євро, в тому числі 28 000 євро в межах комерційного інвойсу (FAKTURA) № 23VFA038 на суму 28 000 євро, що підтверджується платіжною інструкцією № 66 від 29.08.2023 року.
На виконання обов'язків, передбачених 6.3 контракту, продавець REXTRUCKS s.r.o. передав позивачу сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) PL.MF.AS 0091133 від 09.09.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 04.11.2022 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04.11.2022 року.
09.09.2024 року була оформлена митна декларація країни відправлення № 24PL301010E1092232.
22.10.2024 року позивач, з метою розмитнення товару (автобус пасажирський, що використовувався: марки VDL; модель: BOVA SYNERGY; VIN: НОМЕР_1 ) декларант позивача подав до митного органу митну декларацію № 24UA408040007993U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (автобус пасажирський, що використовувався: марки VDL; модель: BOVA SYNERGY; VIN: НОМЕР_1 ). Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 28 000 ЄВРО.
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 24UA408040007993U4, в якості підстави для застосування основного методу надано наступні основні документи: контракт від 10.05.2023 р. № 10/05/23; комерційний інвойс (FAKTURA) № 23VFA038 від 17.05.2023 року на суму 28 000 євро; платіжну інструкцію № 66 від 29.08.2023 року, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) PL.MF.AS 0091133 від 09.09.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 04.11.2022 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04.11.2022 року; митну декларацію країни відправлення № 24PL301010E1092232 від 09.09.2024 року; калькуляцію транспортних витрат № 10-013 від 22.10.2024 року, договір про надання послуг митного брокера.
22.10.2024 року Чернівецькою митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA408040/2024/000018/2.
Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: - для підтвердження транспортних витрат надано калькуляцію транспортних витрат від 22.10.2024 № 10-013 від ТОВ С-ТРАНС АВТО, яка не відповідає вимогам наказу МФУ від 24.05.2012 № 599. На цій підставі митний орган дійшов висновку, що в даному випадку відсутнє підтвердження числового значення транспортних витрат і доказів на підтвердження цих значень не надано; - товар постачається на умовах поставки EXW PL Гданськ. Згідно Інкотермс термін "EXW франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту тощо. Термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, і покупець повинен нести всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. При цьому, у калькуляції транспортних витрат від 22.10.2024 № 10-013 відомості щодо вартості митного очищення товару для експорту відсутні.
На цій підставі митний орган дійшов висновку, що відсутнє документально підтвердження включення до митної вартості товару всіх складових згідно умов поставки.
Відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408040/2024/000269. Підставою для відмови у митному оформленні було рішення про коригування митної вартості товарів від 22.10.2024 року № UA408040/2024/000018/2.
В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД № 24UA408040008017U2 від 23.10.2024 з застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.
Надаючи оцінку обставинам, які слугували підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає таке.
Так, відповідач посилається на те, що декларантом підприємства позивача на підтвердження транспортних витрат надано калькуляцію транспортних витрат № 10-013 від 22.10.2024 року, яка не відповідає вимогам наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 та не містить відомостей щодо митного очищення товару для експорту.
Відповідно до п. 6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Крім того, в розділі ІІІ “Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Отже, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил № 599 не є вичерпним.
На підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу калькуляцію транспортних витрат № 10-013 від 22.10.2024 року, за змістом якої загальна вартість витрат на транспортування склала 32652,09 грн (детальний розрахунок складових цієї вартості наведений в тексті калькуляції). Також зазначено, що товар не страхувався (а.с. 26).
Отже, калькуляція витрат від 22.10.2024 № 10-013 є належним доказом та підтверджує витрати по доставці задекларованого товару. Інформація, що міститься у калькуляції витрат по доставці автобуса від 22.10.2024 дає можливість ідентифікувати товар, що транспортувався. Тобто, вказана калькуляція містить числове значення витрат щодо транспортування товару до кордону України та ці транспортні витрати були включені до митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України.
Щодо доводів митного органу про те, що позивачем безпідставно не включено до калькуляції транспортних витрат від 22.10.2024 № 10-013 витрати на митне очищення товару для експорту, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 11 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті, тобто витрати на митне очищення товару для експорту положеннями ст. 58 МК України прямо не передбачені.
Разом з тим, зі змісту калькуляції судом встановлено, що позивачем включено такі витрати, як оформлення експортної декларації (50 євро); оформлення сертифікату походження EUR-1 (50 євро), а тому висновок митного органу, ніби позивачем не включено витрати на митне очищення товару для експорту суперечать змісту калькуляції транспортних витрат № 10-013 від 22.10.2024 року.
Також суд зазначає, що не зважаючи на визначені загальні умови постави товару згідно контракту за правилами «франко-завод», умовами п. 6.1. контракту прямо передбачено, що покупець (тобто позивач) взяв на себе зобов'язання забезпечити за власний рахунок митне очищення вантажів, що прибули на його адресу (тобто на територію України).
Такі ж умови зазначено і у п. 12.1 контракту, згідно якого покупець зобов'язався оплатити всі податки, митра, збори та інші платежі подібного характеру, що стягується в країні покупця (тобто в Україні).
При цьому, суд враховує, що згідно умов контракту, на позивача не було покладено обов'язок за власний рахунок здійснювати митне очищення товару для експорту в країні постачальника, а відповідач ані в спірному рішенні про коригування митної вартості товару, ані в доводах апеляційної скарги не вказує, які конкретно витрати і на яку суму коштів позивач нібито зобов'язаний був включити до калькуляції транспортних витрат, але не включив, а тому доводи митного органу в цій частині суд відхиляє.
Що стосується посилання митного органу на те, що джерелом інформації при здійснені контролю за правильністю визначення за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митною декларацією від 28.03.2024 року №UA205180/2024/004581, колегія суддів зазначає таке.
Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.
Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Крім того, колегія суддів зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованого митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
При цьому, відповідач обмежився лише посиланням на номер митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа № 400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише номери та дати вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, та вказано загальний опис товару, який був розмитнений за відповідною декларацією. Крім того, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у складових вартості товарів, які не зазначені в оскаржуваному рішенні (зокрема витрат на доставку товару до місця призначення), маршрутах їх доставки. Комерційні умови взагалі не досліджувалися митним органом і не робився висновок про їх подібність чи відмінність.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що в межах спірних правовідносин відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товару, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 по справі № 520/9710/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов