06 листопада 2025 р. Справа № 520/3215/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. (постановлену суддею Заічко О.В.) по справі № 520/3215/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області від 18.08.2021 р. № 96321990162341 щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, у розмірі 90% місячної заробітної плати прокурора на підставі довідки виданої Харківською обласною прокуратурою про розмір заробітної плати (грошового забезпечення),що враховується для перерахунку пенсії від 23.04.2021 р. № 21-275 станом на 15.03.2021 р.; зобов'язати відповідача здійснити з 01.04.2021 р. перерахунок пенсії на підставі довідки Харківської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсії від 23.04.2021 р. № 21-275 станом на 15.03.2021 р., у розмірі 90% місячної заробітної плати прокурора Харківської області, без обмеження максимального розміру пенсії та здійснити відповідні виплати з урахуванням вже отриманих сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 р., яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено, а саме: визнано протиправним дії та скасовано рішення відділу перерахунків пенсії № 2 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області від 18.08.2021 р. № 96321990162341 про відмову позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 23.04.2021 р. № 21-275 станом на 15.03.2021 р., виданої Харківською обласною прокуратурою; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.04.2021 р. перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки Харківської обласної прокуратури від 23.04.2021 р. № 21-275 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсії, виходячи з розміру 90% від середнього заробітку щомісячної заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, без обмеження її максимального розміру та здійснити відповідні виплати, з урахуванням вже отриманих сум.
05.03.2025 р. позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив: визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування обмежень та виплати ОСОБА_1 замість 70997,25 грн. пенсії у розмірі 33540,72 грн. та затягування термінів перерахунку та виплати пенсії на підставі нової довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії № 21-76 від 01.05.2024 р., згідно із якої основний розмір пенсії від середнього заробітку 98000 грн. з 01.02.2022 р. має становити 88200 грн. (98000 х 90% = 88200 грн.), 590,25 грн. надбавки (25% від 2361 грн.), а всього виплачуватись 88790,25 грн.; зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 р. у справі № 520/3215/22 та постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 08.08.2016 р. у справі № 642/3956/16-а. Перераховану пенсію виплачувати у повному обсязі, та в подальшому, у разі підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, проводити перерахунки пенсії згідно зі ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р. з розрахунку 90 % від розміру заробітної плати згідно нових довідок про складові заробітної плати без додаткового (нового) рішення суду, оскільки таке обмеження вже було визнано неправомірним та протиправним, та скасовано; зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області до перерахунку пенсії за новою довідкою № 21-76 від 01.05.2024 р. виплачувати ОСОБА_1 раніше перераховану пенсію в розмірі 71002,25 грн., відповідно до Протоколу про перерахунок пенсії в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсії згідно з довідкою прокуратури Харківської області № 21-275 від 23.04.202 1р. та здійснювати виплати, з урахуванням перерахунку, вказаної пенсії в повному обсязі, без обмеження її максимального розміри та вжити невідкладних та дієвих заходів щодо виплати 71 - річному позивачу нарахованої, згідно із довідкою про заробітну плату № 21-275 від 23.04.2021 р. заборгованості по пенсії в сумі 2133 886,20 грн. за період з 01.04.2024 р. та нарахувати і виплатити нову заборгованість по новій довідці за період з 01.02.2022 р.
20.03.2025 р. позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просив розглянути його заяву, подану 05.03.2025 р. в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. вищевказану заяву повернуто заявнику.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що заява, в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, подана позивачем 20.03.2025 р. для вирішення питання, яке вже вирішено судом ухвалою від 08.09.2025 р., та вдруге у поданій заяві не зазначено жодних інших підстав або нових обставин, ніж тих, що були зазначені в попередній заяві, тобто ці дві заяви є повністю ідентичними за своїм змістом, що розцінюється суддею як зловживання процесуальними правами.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zаndv. Аustria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно із ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 2 частини 2 статті 45 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Згідно із ч. 3 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.
При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що 05.03.2025 р. позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України від 05.03.2025 р.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 р., яка скасована постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 р., вказану заяву повернуто позивачу без розгляду.
20.03.2025 р. позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про розгляд заяви ОСОБА_1 , в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України від 05.03.2025 р.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно із ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Тобто, в спірних правовідносинах, відповідно до вимог ч. 2 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України не може вважатися зловживанням процесуальними правами повторне (друге) звернення до суду з аналогічними заявами, оскільки таке право передбачено Кодексом адміністративного судочинства України
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про повернення заяви ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 5, 205, 238, 240, 243, 308, 320, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. по справі № 520/3215/22 - скасувати.
Справу № 520/3215/22 направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін