06 листопада 2025 р. Справа № 520/851/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/851/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - ГУ ДСНС у Харківській області, відповідач, апелянт), в якому просив суд:
-визнати протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо не проведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1
-зобов'язати ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше отриманих сум у розмірі 134849,55 грн., виходячи з грошового забезпечення, яке перераховано на виконання судового рішення по справі № 520/3831/24.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 по справі № 520/851/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДСНС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо не проведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше отриманих сум у розмірі 134849,55 грн., виходячи з грошового забезпечення, яке перераховано на виконання судового рішення по справі № 520/3831/24.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/851/25 і ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду на підставі статей 123, 319, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неправомірне ігнорування судом першої інстанції обставин пропуску позивачем строків звернення до суду з цим позовом, оскільки фактом настання події коли позивач дізнався про структуру нарахування грошового забезпечення є отримання ним грошового атестата, виданого позивачу одразу після звільнення (яке відбулось 10.12.2021), а отже, враховуючи дату закінчення карантину, процесуальний строк знову почав відраховуватися з 01.07.2023, та якщо рахувати три місяці (строк для звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону від 09.06.2022 №2295-ІХ), кінцевою датою такого строку є 30.10.2023. Разом з цим, як зауважує апелянт, позивач звернувся до суду з цим позовом 13.01.2025, тобто пропустив вказаний строк.
Крім того, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивач та його представник вже досліджували питання щодо всіх нарахованих ОСОБА_1 сум під час подання позову про перерахунок грошового забезпечення (справа № 520/3831/24), в межах якого, позивач мав процесуальне право одночасно заявити вимогу, зокрема, щодо перерахунку одноразової грошової допомоги, однак цього не зробив.
Також зауважує, що доказом який підтверджує, що позивач повторно був обізнаний з відомостями про нараховане грошове забезпечення та його види є лист ГУ ДСНС України у Харківській області від 01.02.2024 № 65050-1099/65190, до якого долучено табель та архівну довідку.
З урахуванням викладеного, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 29.01.2025 по справі № 520/6880/23, відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.
По суті спірних правовідносин, відповідач, посилаючись на приписи Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593, стверджував, що служба цивільного захисту не є військовою службою, а особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не є військовослужбовцями у розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ. Відповідно на осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не розповсюджується дія Закону № 2011-ХІІ, відтак посилання на його приписи у рішенні суду першої інстанції, на переконання відповідача, є безпідставними.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що апеляційна скарга не містить жодного посилання відповідача на безпідставність висновку суду про перерахунок та виплату позивачу вихідної допомоги через необхідність її приведення у відповідність до грошового забезпечення за нормами первинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, право на що позивач підтвердив у судовому порядку у справі № 520/3831/24. Вказує, що норми ст.233 КЗпП, на яку послався апелянт, при вирішенні питання дотримання строків звернення до суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки одноразова грошова допомога при звільненні (перерахунок та виплата якої є предметом даного позову) не входить до складу грошового забезпечення. Строк звернення до суду, враховуючи, що спір у справі стосується питання проходження служби, врегульовано ч.5 ст.122 КАС України та становить один місяць, який обчислюється з дати сплати заборгованості по грошовому забезпеченню - 14.12.2024. Позов у справі № 520/851/25 подано 13.01.2025. Тобто, між датою виникнення у позивача права на позов та датою реалізації цього права строк, визначений ч.5 ст.122 КАСУ не сплинув, що, як стверджує позивач, виключає наявність підстав для застосування процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду, що визначені ст.123 КАС України.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУ ДСНС у Харківській області, з якої був звільнений 10.12.2021 за віком, що вбачається з копії витягу з наказу про звільнення (а.с. 36).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі №520/3831/24, зокрема, зобов'язано ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:
- з 30.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб:
щодо надбавки за особливості проходження служби 50% від сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років, щодо премії у відсотках, зазначених у наказах ГУ ДСНС України в Харківській області з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року про преміювання ОСОБА_1 від розміру посадового окладу, перерахованого за вищевказаним механізмом;
- з 01.01.2021 по 10.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб:
щодо надбавки за особливості проходження служби 50% від сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років, щодо премії у відсотках, зазначених у наказах ГУ ДСНС України в Харківській області з 01.01.2021 року по 10.12.2021 року про преміювання ОСОБА_1 від розміру посадового окладу, перерахованого за вищевказаним механізмом.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 по справі № 520/3831/24 - змінено, викладено резолютивну частину цього рішення в редакції, згідно якої, зокрема зобов'язано ГУ ДСНС у Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії) ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 10.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум.
ГУ ДСНС України в Харківській області на виконання рішення по справі № 520/3831/24 було перераховано ОСОБА_1 14.12.2024 заборгованість з грошового забезпечення.
Позивач через адвоката звернувся до відповідача з питанням щодо отримання інформації, зокрема, щодо перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше отриманих сум у розмірі 134849,55 грн. (дані взято з картки ГЗ), виходячи з належного грошового забезпечення, право на яке підтверджено у судовому порядку у справі № 520/3831/24, з наданням підтверджуючих доказів.
У відповідь отримано лист від 23.12.2024 про відсутність підстав для вчинення означених дій з посиланням на бюджетне законодавство.
Позивач, вважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахування перерахованого щомісячного грошового забезпечення за рішенням суду, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки, в силу приписів пункту 13 розділу І Інструкції, яким встановлено, що грошове забезпечення, що належить особам рядового і начальницького складу і своєчасно їм не виплачено або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, упродовж якого особи рядового і начальницького складу мали право на нього, відповідна сума вихідної допомоги також підлягає приведенню у відповідність до обрахованого грошового забезпечення позивача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
З приводу доводів апелянта щодо наявності підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки він поданий позивачем з порушенням тримісячного строку, передбаченого частиною 2 статті 233 КЗпП України колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізація цього права передбачає, зокрема, дотримання порядку, визначеного процесуальним законом, в тому числі щодо строків звернення до адміністративного суду.
За змістом статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Норма статті 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 990/156/23.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Тобто, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги стосуються перерахунку та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні, яке відбулось у грудні 2021 року, тобто до внесення змін до статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, які викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі, і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, з огляду на те, що позовні вимоги стосуються перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, яка підлягала виплаті позивачу у грудні 2021 року, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції до 19.07.2022, яка передбачала, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, колегія суддів приходиться до висновку, що доводи апелянта про наявність підстав для залишення позову без розгляду є необґрунтованими.
Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, та знайшла своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 та Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 по справі № 460/21394/23.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 29.01.2025 по справі № 520/6880/23, колегія суддів не приймає, оскільки, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення суду першої інстанції по вказаній справі, ухвалене 07.06.2023, не було предметом ані апеляційного, ані касаційного перегляду. Тобто постанови Верховного Суду датованої 29.01.2025 по зазначеній апелянтом справі не існує.
Стосовно спірних правовідносин, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) до системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, входять сили цивільного захисту, заклади освіти та наукові установи, заклади охорони здоров'я (медичні підрозділи) (далі - органи та підрозділи цивільного захисту), що належать до сфери його управління.
За змістом частини 1 статті 22 КЦЗ України до сил цивільного захисту належать: 1) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту; 2) аварійно-рятувальні служби; 3) формування цивільного захисту; 4) спеціалізовані служби цивільного захисту; 5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини); 6) добровільні формування цивільного захисту.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Положеннями частини 1 статті 101 КЦЗ України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Відповідно до статті 115 КЦЗ України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
За змістом частин 1, 2 статті 125 КЦЗ України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків. Розміри, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено, зокрема, схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту згідно з додатком 6, схему тарифних коефіцієнтів за посадами Державної служби з надзвичайних ситуацій згідно з додатком 13.
Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 з метою визначення умов та розмірів виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за № 936/32388, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція № 623).
Відповідно до пункту 8 розділу XХVІІ Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби, зокрема, за віком за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З вищезазначеного вбачається, що Постанова № 704 встановлює тарифні розряди та розміри посадових окладів особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а отже підлягає застосуванню у правовідносинах, які виникли в межах цієї справи та повинна враховуватись відповідачем під час обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні позивача.
Як було зазначено вище, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року по справі № 520/3831/24 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 по справі № 520/3831/24 - змінено, викладено резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:
"Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення з 01.01.2020 по 10.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії) ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 10.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум."
З вищезазначеного вбачається, що позивачу мав бути здійснений перерахунок грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року.
Матеріалами справи підтверджено, що такий перерахунок відповідачем було проведено.
За змістом пункту 12 розділу XХVІІ Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:
для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення;
для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів), - посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.
З аналізу вищезазначеного пункту Інструкції № 623 вбачається, що розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, яка підлягає виплаті, безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням.
Таким чином, колегія суддів приходиться до висновку, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням має наслідком здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, в тому числі і одноразової грошової допомоги при звільненні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідач зобов'язаний був нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності ГУ ДСНС у Харківській області щодо не проведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 .
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше отриманих сум у розмірі 134849,55 грн., виходячи з грошового забезпечення, яке перераховано на виконання судового рішення по справі № 520/3831/24.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року по справі № 520/851/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк