06 листопада 2025 року справа №200/2873/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 р. у справі № 200/2873/25 (головуючий І інстанції Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 164450005343 від 08.04.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 31 березня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та призначити і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з 23 березня 2025 року, тобто з дня досягнення пенсійного віку, на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»,
- понесені судові витрати (судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на юридичні послуги у розмірі 21 000,00 грн.) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 164450005343 від 08.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 23.03.2025 року пенсію за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 72 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що в зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 прийнято рішення №164450005343 від 08.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Враховуючи законодавче врегулювання спірних відносин з 11 жовтня 2017 року виключно Законом № 1058-IV, Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23 січня 2020 року щодо застосування статті 13 Закону № 1788-XII впливає на призначення пенсії на пільгових умовах лише до вказаної дати, тобто до 11 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідною умовою для призначення пенсії є досягнення 50 років, а станом на момент звернення ОСОБА_1 з заявою про призначення пенсії, позивачці виповнилось 45 років, що не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме, вік позивача має складати 50 роки.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_1 , є особою, що претендує на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
31 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіального відділення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1.
08 квітня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 164450005343.
Рішення обґрунтоване тим, що вік позивачки становить 45 років 09 днів, страховий стаж складає 40 років з урахуванням кратності за додаткові роки за списком №1. Стаж роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 складає 12 років 07 місяців 03 дня. До пільгового та загального стажу враховано всі періоди роботи згідно наданих документів. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з тим, що заявниця не досягла пенсійного віку.
Отже, спірною обставиною у даній справі є наявність правових підстав для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення пенсійного віку.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
За змістом пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 року текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 1 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року та частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII.
Пунктом першим резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункт "а" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015.
В пункті 3 цього рішення визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-XII, яка була чинна до 01.04.2015, в наступній редакції: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".
Таким чином, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, та частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року.
Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 50 років за частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 досягла 45 років, мала страховий стаж роботи 40 років, у тому числі на роботах за списком № 1 - 12 років 07 місяців 03 дня, отже вона має право на пенсію, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції, висловленій у рішенні Верховного Суду від 17 грудня 2021 у справі №160/9272/20 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.
Правовідносини у цій справі цілком тотожні справі №360/3611/20.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 8 листопада 2021 року у справі №580/492/21 зазначив, що за загальним правилом, суд повинен тлумачити національне законодавство у соціальній сфері таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості і розумності та, відповідно, у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи.
Отже, у цій справі застосуванню також підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не Закону №1058-ІV.
Посилання на те, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 яке покладено в основу обґрунтування позову, не відновлює дію Закону №1788-ХІІ і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин, а лише впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 року, помилкові оскільки, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 620/2852/20, від 17 грудня 2021 року у справі №160/9272/20.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20 відмови ГУ ПФУ в призначенні позивачу, яка на час звернення до відповідача досягла необхідного віку визначеного ст.13 Закону № 1788, за наявності необхідного стажу, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058-ІV, є протиправними.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 23.03.2025 року пенсію за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 р. у справі №200/2873/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 р. у справі №200/2873/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко