Справа № 204/6248/25
Провадження № 2/204/3282/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
8 жовтня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Єфімової А.О.
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У червні 2025 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №22036000224307 від 18.11.2019 року в розмірі 19 024 грн. 61 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 7 200 грн. та судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 18.11.2019 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (далі АТ «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 22036000224307, у відповідності до якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 24 800 грн. на строк 24 місяці, із нарахуванням процентів за користування. Відповідач власним підписом підтвердив факт взятого на себе відповідного зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена кредитним договором. Одночасно з укладенням Кредитного договору № 22036000224307 відповідач уклала з ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» договір добровільного страхування життя від 18.11.2019 року. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 4 800 грн. 11.04.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено Договір факторингу №11/04/24, відповідно до якого ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором. Внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Кредитним договором № 22036000224307 від 18.11.2019 року у розмірі 19 024,61 грн., з яких: 10 902, 87 грн. заборгованість по тілу кредиту, 8 121,74 грн. заборгованість по комісії. Просив стягнути суму заборгованості та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 4 липня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 4.07.2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що 18.11.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 22036000224307, у відповідності до якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 24 800 грн. У п. 1.2. Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 24 місяці з дня укладення договору, а кінцевою датою повернення кредиту є 18.11.2021 року. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних. Відповідач власним підписом підтвердила факт взятого на себе відповідного зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена кредитним договором. Одночасно з укладенням Кредитного договору № 22036000224307 відповідач уклала з ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» договір добровільного страхування життя від 18.11.2019 року. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 4 800 грн.
11.04.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено Договір факторингу № 11/04/24, відповідно до якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило на користь ТОВ «Санфорд Капітал» права вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у тому числі за договором № 22036000224307 від 18.11.2019 року, укладеним між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 .
З моменту отримання права вимоги до відповідача за вказаним договором, позивачем не здійснювалось нарахування штрафних санкцій, що підтверджується Розрахунками заборгованості, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 16 ЦК України, одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно виписки по особовому рахунку відповідача за період з 18.11.2019 року по 10.04.2024 року, АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок відповідача як це передбачено умовами договору № 22036000224307 від 18.11.2019 року. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача, це баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції).
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договором № 22036000224307 від 18.11.2019 року у вигляді тіла кредиту у розмірі 10 902 грн. 87 коп., право вимоги на який згідно договору факторингу № 11/04/24 від 11.04.2024 року перейшло до позивача ТОВ «Санфорд Капітал».
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Докази, що спростовують позовні вимоги та розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, суду не надано.
З огляду на встановлені судом обставини справи та приписи чинного законодавства, враховуючи, що матеріали справи містять належні докази того, що відповідач не повернув у добровільному прядку отримані та використані кошти, відмовився від виконання зобов'язань за договором в односторонньому порядку, що потягло невиконання його умов, внаслідок чого утворилась заборгованість та порушено права позивача, суд приходить до висновку про те, що така заборгованість підлягає стягненню судом з відповідача на користь позивача, отже, позов в цій часині підлягає задоволенню.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.
У той же час, оскільки позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У розумінні положень чинного законодавства України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними, а тому, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення комісії.
Що стосується позовних вимог про відшкодування судових витрат на правову допомогу, то слід зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування у розмірі 7 200 грн., представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року, укладений між Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» та позивачем; додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року «Вартість послуг (прейскурант)»; акт приймання-передачі послуг правничої допомоги № 4 від 16.12.2024 року на суму 7 200 грн.; копію ордеру, посвідчення адвоката.
Однак, матеріали справи не містять доказів сплати позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 7 200 грн. саме за надання правової допомоги по справі за позовом ТОВ «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 , зокрема, не надано відповідної квитанції або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.
Таким чином, судові витрати на правову допомогу у розмірі 7 200 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд вважає, що у стягненні судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги позивачу, слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 204-207, 215, 512, 530, 610-612, 625-629, 634, 1046, 1047-1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (код ЄДРПОУ: 43575686, адреса: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.21, 5-й поверх, приміщення 68,69) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 902 грн. 87 коп., судові витрати у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всього суму у розмірі 13 325 грн. 27 коп.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Дубіжанська