Справа № 204/8792/25
Провадження № 2/204/4205/25
іменем України
06 листопада 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі головуючого - судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів,-
Позивач звернувся до відповідача з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 171693 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати з березня 2023 року по травень 2025 року в сумі 19213,60 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати з травня 2021 року по березень 2022 року в сумі 27838,28 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем та відповідно до довідки відповідача, останній має заборгованість перед позивачем по заробітній платі у розмірі 171693 грн. Також вказує, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з березня 2023 року по травень 2025 року в сумі 19213,60 грн. Друга компенсація розраховується на заробітну плату, яка вже виплачена та була стягнута на підставі рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 липня 2024 року по справі №204/5109/24, яким з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі, яка виникла в період з травня 2021 року по березень 2022 року в розмірі 62286 грн. 25 жовтня 2024 року відповідачем було виконано зазначене рішення суду та виплачено заборгованість по заробітній платі за період з травня 2021 року по березень 2022 року в рамках виконавчого провадження. Вказує, що при виплаті заборгованості з заробітної плати відповідачем не було здійснено виплату компенсації, яка розраховується по дату фактичної виплати, а саме по 25 жовтня 2024 року. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з травня 2021 року по березень 2022 року в сумі 27838,28 грн.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
08 вересня 2025 року відповідач отримав в електронному вигляді ухвалу про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі до його електронного кабінету, проте будь-яких заяв по суті справи не подавав.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.
Позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем (а.с.6-7).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2024 року, що набрало законної сили 16 серпня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати задоволено у повному обсязі та стягнуто з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівельний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату у розмірі 62286,00 грн. (сума з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів), витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн (а.с.13 зворотна сторона-15).
Згідно довідки Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 23 червня 2025 року №2/186, позивачу станом на 23 червня 2025 року не виплачена заробітна плата у сумі 171693 грн, у т.ч. по місяцям: за березень 2023 року - 6281 грн; за липень 2023 року - 4481 грн; за серпень 2023 року - 5442 грн; за вересень 2023 року - 8600 грн; за грудень 2023 року - 12289 грн; за січень 2024 року - 2000 грн; за лютий 2024 року - 1500 грн; за березень 2024 року - 4264 грн; за квітень 2024 року - 5449 грн; за травень 2024 року - 7461 грн; за червень 2024 року - 7291 грн; за липень 2024 року - 10972 грн; за серпень 2024 року - 10423 грн; за вересень 2024 року - 10073 грн; за жовтень 2024 року - 10531 грн; за грудень 2024 року - 6927 грн; за січень 2025 року - 6910 грн; за лютий 2025 року - 9190 грн; за березень 2025 року - 11518 грн; за квітень 2025 року - 14754 грн; за травень 2025 року - 15337 грн (а.с.13).
Вирішуючи позовні вимоги судом враховується наступне.
Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, яка згідно ст.115 вказаного Кодексу виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Судом враховуються роз'яснення викладені в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачем складає 171693 грн.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням предмету та підстави позову, суд дійшов висновку, що ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення, наслідкам, спричиненим цим порушенням, буде стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 171693 грн. Зазначену суму заробітної плати позивачу станом на час розгляду справи судом не виплачено, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з березня 2023 року по травень 2025 року в сумі 19213,60 грн судом враховується наступне.
Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Стаття 34 Закону України «Про оплату праці» передбачає, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлює, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно ст.2 Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Відповідно до ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
На підставі положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі Порядок).
Пунктом 2.2 рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 визначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
За змістом наведених норм права компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому суд бере розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплат з березня 2023 року по травень 2025 року, наведений позивачем, відповідно до якого сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати становить 19213,60 грн.
Наведений розрахунок відповідачем не спростовано.
Зазначена сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180,18, 162.1.3,168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації на заробітну плату, яка вже виплачена та була стягнута на підставі рішення суду від 16 липня 2024 року по справі №204/5109/24 за період з травня 2021 року по березень 2022 року в сумі 27838,28 грн судом враховується наступне.
Так, рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 липня 2024 року по справі №204/5109/24 на користь позивача з відповідача було стягнуто заборгованість по заробітній платі, яка виникла в період з травня 2021 року по березень 2022 року у сумі 62286 грн (а.с.13 зворотна сторона-15).
Позивач зазначає, що 25 жовтня 2024 року рішення суду було виконано та виплачено заборгованість по заробітній платі, яка виникла в період з травня 2021 року по березень 2022 року у сумі 62286 грн. На підтвердження зазначеного, позивачем надано копію виписки по картці/рахунку із зазначенням суми 62286 грн (а.с.15 зворотна сторона).
Проте, суд вважає, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог в частині стягнення компенсації на заробітну плату, яка вже виплачена та була стягнута на підставі рішення суду від 16 липня 2024 року по справі №204/5109/24 за період з травня 2021 року по березень 2022 року в сумі 27838,28 грн, оскільки у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16 роз'яснено, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід за рішенням суду, чи виплачена сума у розмірі 62286 грн саме за рішенням суду, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Матеріали цієї справи не містять доказів того, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід за рішенням суду, чи виплачена сума є сумою саме за рішенням суду, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням; копія виписки по картці/рахунку із зазначенням суми 62286 грн не може бути прийнята судом до уваги у якості належного виконання рішення суду, а тому, заявлена вимога в цій частині задоволенню не підлягає.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Розподіляючи судові витрати судом враховується наступне.
Згідно частин 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1527,25 грн ((1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб)*0,8).
У позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем до позовної заяви додані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору №Т6/34 про надання правничої допомоги, здійснення захисту та представництва від 14 липня 2025 року; копію Акта виконаних та підготовлених до виконання послуг до Договору №Т6/34 про надання правничої допомоги, здійснення захисту та представництва від 14 липня 2025 року, відповідно до якого вартість послуг становить 3000 грн; копію ордера та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.16-17).
Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши зміст та обсяг наданих робіт, а також фактичний об'єм виконаної роботи, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у розмірі 3000 грн обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, а також критеріям розумності та справедливості.
Крім того, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відшкодування понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 2618,21 грн (3000*190906,60/218744,88).
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 171693 (сто сімдесят одна тисяча шістсот дев'яносто три) гривні 00 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 19213 (дев'ятнадцять тисяч двісті тринадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2618 (дві тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 21 (двадцять одна) копійка.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь держави судовий збір у розмірі 1527 (одна тисяча п'ятсот двадцять сім) гривень 25 (двадцять п'ять) копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Криворізька, буд.1, ідентифікаційний код 14308368.
Головуючий