Справа № 201/4444/25
Провадження № 2/201/2809/2025
Іменем України
03 листопада 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Покопцевої Д.О., за участю секретаря судового засідання Тоцької Л.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Д'яконова К.І. (діє на підставі ордеру серії АР № 1231837 від 17.03.2025р.) посилалася на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 23.01.1995р. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 , який є чоловіком позивачки, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2024р. у справі № 201/8465/23 визнано за ОСОБА_2 , право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею (квартири) 59,7 кв.м., жилою площею (квартири) 42,4 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті вимог, відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 28.01.2025р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Акішиною Р.С. 14.03.2025р. було надано відповідь ОСОБА_1 про відмову у заведенні спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , оскільки для підтвердження факту постійного проживання із спадкодавцем, нотаріусу не були надані всі необхідні документи, на підставі чого, останній запропоновано визнати право власності на спадкове майно в судовому порядку.
На підставі викладеного, просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 59,7 кв.м., жилою площею 42,4 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22.10.2025р. представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Д'яконова К.І. через підсистему «Електронний суд» надала клопотання про закриття підготовчого провадження. Також, в поданому клопотання просила провести розгляд справи без її участі та участі позивачки.
23.10.2025р. відповідачка ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подала клопотання про визнання позовних вимог, розгляд справи просила проводити без її участі.
21.11.2024р. до суду надійшла заява відповідачки, в якій зазначено, що вона визнає позовні вимоги та просить розглянути справу за її відсутності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивачка та ОСОБА_3 05.10.1962р. зареєстрували шлюб (а.с. 11).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_3 , а матір'ю - ОСОБА_1 (а.с. 12).
Згідно із довідкою Маріупольського міського ВРАЦС від 25.11.1993р. в Маріупольському міському відділі реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції зареєстровано одруження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , прізвище дружини після реєстрації одруження: ОСОБА_8 . Шлюб розірвано відділом РАГС Жовтневого районного управління юстиції м. Маріуполя, актовий запис № 678 від 26.10.1998 року (а.с 13).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 23.01.1995р. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 59,7кв м, житловою - 42,4кв.м (а.с. 15).
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 6008555 від 10.07.2013р. право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , яка їм належить на підставі свідоцтва про право власності від 23.01.1995р. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на підставі рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень № 3842911 від 10.07.2013р (а.с. 16-17).
Співвласники квартири АДРЕСА_1 з 1995 року фактично спільно проживали та були зареєстровані у наведеній квартирі, що підтверджується відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 та копією паспорта ОСОБА_1 з відміткою про місце реєстрації (а.с. 6-11).
Згідно інформації, яка міститься в ордері № 988 від 08.02.1971р. чоловік позивачки - ОСОБА_3 увійшов до складу її родини, що свідчить про те, що він також був зареєстрований у вказаній вище в квартирі (а.с. 20).
Відповідно до повторно виданого свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 05.07.2023р. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 17.10.2018р. Центральним районним у м. Маріуполі ВРАЦС ГТУЮ складено актовий запис № 2484 (а.с. 14).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2024р. у справі № 201/8465/23 визнано за ОСОБА_2 , право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею (квартири) 59,7 кв.м., жилою площею (квартири) 42,4 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті вимог, відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 28.01.2025р. (а.с. 21-22)
Згідно із відповіддю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Акішиної Р.С. 37/01-16 від 14.03.2025р. для підтвердження факту постійного проживання із спадкодавцем нотаріусу подаються відповідні документи. Такими документами можуть бути: довідка про реєстрацію місця проживання особи, довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (місця проживання) спадкодавця, запис у будинковій книзі (про реєстрацію місця проживання спадкодавця). У зв'язку із збройної агресією Російської Федерації проти України та проведенням воєнних (бойових) дій на території м. Маріуполя м. Маріуполя, доступ до всіх документів відсутній. З огляду на викладене, ОСОБА_1 запропоновано визнати право власності на спадкове майно в судовому порядку (а.с. 23-24).
Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022р. № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Згідно із п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309, вся територія Маріупольського району Донецької області з 05.03.2022р. є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
У п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може з вернутися до суду у позовному провадженні.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Потреба такого способу захисту права власності, як пред'явлення позову про його визнання, виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Згідно п.1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), а відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З огляду на наявність фактичної відмови приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Акішиної Р.С. від 14.03.2025р. № 37/01-16 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, а також враховуючи, що позивачка є спадкоємицею першої черги за законом, а також беручи ту обставину, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2024р. у справі № 201/8465/23 визнано за відповідачкою ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку вказаної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який 17.10.2018р., суд вважає, що визнання позову не суперечить чинному законодавству, а тому приймає рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, ч. 1 ст.82, 131, 223, 259, 263-265, 272-273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею (квартири) 59,7 кв.метрів, жилою площею (квартири) 42,4 кв.метрів, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів. Повний текст рішення буде складений впродовж 10 днів.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: Д.О. Покопцева