ЄУН 211/4698/25
Номер провадження 2-а/211/126/25
06 листопада 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
за головуванням судді Гонтар А.Л.,
з участю секретаря судового засідання Костяк Д.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -
05 травня 2025 року до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00грн. Позивач вказує, що згідно з винесеною постановою він притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що засобом поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» йому була надіслана повістка №2602863 від 22 лютого 2025 року про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних на 06.03.2025 ,але завикликом у строк, зазначений у повістці, без поважних на то причин не з'явився. Але, ОСОБА_1 взагалі таку повістку не отримував, повістку отримала його мати, а він і той час перебував на лікуванні в інфекційному відділенні КНП "ЦМКЛ" Дружківської міської ради Донецької області з діагнозом "хронічний вірусний гепатіт С". Між тим він у період з 21.03.2025 року по 03.04.2025 року пройшов ВЛК та його було визнано непридатним з 03.02.2025 року по 02.05.2025 року .Тобто у відповідача не було ніяких підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
19 травня 2025 року на підставі ухвали суду було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 22 травня 2025 року .
Станом на 27.10.2025 відзив на позов чи інші заяви з процесуальних питань від відповідача до суду не надходили.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив не надав, про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином.
Дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд висновує таке.
У частині 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ст. 55 Конституції Українивизначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі ст. 65 Конституції Українизахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами та діє станом на дату прийняття рішення у даній справі.
Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженимЗаконом України від 03.03.2022 N 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації. Згідно з цим Указом призову на військову службу за мобілізацією підлягають військовозобов'язані та резервісти.
У відповідності зі ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.92№ 2232-XII(далі - Закон N 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 1 статті 1 Закону N2232-XIIпередбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону N2232-XII військовий обов'язок включає проходження військової служби.
Згідно з ч. 2 ст.1 Закону №2232-XIIвійськовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
У статті 3 Закону №2232-XI Iпередбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби єКонституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", Про Збройні Сили України", Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 № 3543-XII(далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (ст. 1 Закону № 3543-XII).
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону №3543-XIIз моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до статей17,65 Конституції Українизахист держави і забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба - це конституційний обов'язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. захист вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Такі положенняосновного законудублюються в ст. 1 Закону N2232-XII- захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов'язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).
Відповідно до ст. 2 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно зі ст. 17 Закону України від 06.12.91 № 1932-XII «Про оборону України'захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі -також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Стаття 210-1 КУпАПпередбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з ч. 3 ст.210-1КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд встановив, що 27 березня 2025 начальник до ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 виніс постанову №85, на підставі якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, військовозобов'язаному ОСОБА_1 засобом поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» була надіслана повістка №2602863 від 22.02.2025 року про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних на 06.03.2025 , але за викликом у строк,зазначений у повістці, без поважних на то причин він не з'явився, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатору вигляді QR-коду (далі-QR-код) (п.30-1). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 30-3).
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання, повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення (п. 34).
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленомузакономпорядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. (п. 41).
Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Слід також зазначити, що абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, суд при дослідженні наданих позивачем доказів, встановвив, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП був виключно факт неявки 06.03.2025 по повістці до до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом із цим, вирішуючи питання про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд вважає за необхідне проаналізувати дотримання процедури вручення повістки позивачу.
Відповідно до пункту 82 «Правил надання послуг поштового зв'язку» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1071 від 10.10.2023, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Так, доказів того, коли і яким чином вказана повістка була відправлена позивачу суду надано не було. Крім того, документи про те, що вказане поштове відправлення було вручено позивачу або повернуто до до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відміткою про повернення: адресат відсутній за вказаним адресом, в матеріалах справи також відсутні. З наданих суду документів не вбачається, що при направленні повістки, якщо таке направлення взагалі було, зазначався номер телефону ОСОБА_1 , що унеможливлює його інформування працівниками об'єкта поштового зв'язку про наявність кореспонденції.
Крім того, відповідачем не було надано трекінгу поштового відправлення або іншого підтвердження, що працівники АТ "Укрпошта" вживали заходів щодо вручення повістки або інформування адресата про наявність поштового відправлення.
Відповідно до ч. 1, 2ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З наведеного вбачається, що було порушено порядок направлення та вручення повістки №2602863 від 22 лютого 2025, а саме, не дотримано процедури інформування одержувача про надходження рекомендованого листа.
Зазначені порушення, на думку суду, унеможливили отримання позивачем повістки та призвели до неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 в зазначений час та дату.
Таким чином, суд висновує , про відсутність вини позивача в порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що в свою чергу виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Отже, у рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України висновував, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
З досліджених під час судового розгляду обставин, суд висновує, що відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_3 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені вище обставини справи, суд вважає, що оскаржувана постанова, складена щодо ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушенняприйнята не у спосіб, що передбачений Конституцієюта законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Також суд вважає за необхідне не надаваи детального аналізу усім іншим доводам позивача, зазначеним у позові як обгрунтування своїх вимог, оскільки вже дійшов висновку про відсутності події і складу адміністративного правопорушення у діях позивача.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з бюджетних асигнувань до ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 493,48 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9,132,139,241,243,246,262,286,293,295 КАС України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №85 від 27.03.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене у частині 3 статті 210-1 КУпАП.
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 493 (чотириста девяносто три) грн. 48 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06 листопада 2025.
Суддя А.Л.Гонтар