іменем України
Справа № 210/7078/25
Провадження № 1-кп/210/730/25
04 листопада 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі: Головуючої - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони кримінального провадження та інші учасники судового засідання: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому у судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 07.09.2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025041710000830 відносно:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянин України, з професійно-технічною освітою, неодружений, незареєстрований, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України,
та угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , в присутності захисника ОСОБА_4
Обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості та реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025041710000830 від 07 вересня 2025 року надійшов до суду 31 жовтня 2025 року.
Угода про визнання винуватості не містить письмової згоди потерпілого, у зв"язку із чим суд поставив на обговорення питання про відмову в затвердженні угоди та повернення обвинувального акту або призначення справи до судового розгляду в загальному порядку.
Прокурор просив суд відмовити в затвердженні, а також просив суд призначити судовий розгляд обвинувального акту у загальному порядку.
Крім того, прокурор клопотав перед судом про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, враховуючи, що ризики, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу, не змінилися.
Сторона захисту та обвинувачений не заперечували з приводу відмови у затвердженні угоди. Клопотань про повернення обвинувального акту не надходило. Просили суд призначити судовий розгляд у загальному порядку.
Крім того, не заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Заслухавши думки учасників підготовчого провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд прийшов до висновку про неможливість затвердження укладеної між сторонами кримінального провадження угоди про визнання винуватості, оскільки узгоджене сторонами покарання не відповідають вимогам кримінального законодавства, тому необхідно призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Так, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості (п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України).
Частиною 1 статті 474 КПК України встановлено, що якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.
Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження (ч. 2 ст. 474 КПК України).
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу (п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України).
У цьому кримінальному провадженні угода про визнання винуватості укладена між прокурором та підозрюваним за участі захисника 30 жовтня 2025 року. Відповідно до зазначеної угоди, прокурор та підозрюваний в присутності захисника дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України, щодо виду покарання та його розміру, а також зазначили наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Вирішуючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд враховує таке:
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується за ч. 2 ст. 121 КК України, і його дії кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Частина 7 ст. 474 КПК України зобов'язує суд перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Так, відповідно до пункту першого ч. 7 ст. 474 КПК України, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.
Перевіривши угоду про визнання винуватості, суд не вбачає підстав для її затвердження, оскільки:
- умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та закону - Кримінальному кодексу України (п. 1. ч. 4 ст. 474 КПК України),
- умови угоди не відповідають інтересам суспільства (п. 2 ч. 4 ст. 474 КПК України).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ні під час досудового розслідування, ні під час судового засідання, письмова згода на укладання угоди потерпілих осіб не була долучена.
Суд зауважує, що слідчий у даному кримінальному провадженні визнав потерпілим ОСОБА_6 , який помер внаслідок вчинення злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , тобто особу цивільна правоздатність якої припинена.
За змістом ч. 6 ст. 55 КПК України якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Позбавлення життя людини є наслідком, що має незворотний характер, і такі наслідки, як смерть людини, не є шкодою, яка завдана державним та суспільним інтересам.
Проте, сторона обвинувачення не вжила всіх розумних заходів, для встановлення потерпілих, або залучення представника потерпілого.
Враховуючи викладене, даючи оцінку встановленим в судовому засіданні обставинам, суд приходить до висновку, що існують обставини, які потребують додаткового дослідження в ході судового розгляду кримінального провадження, так як в ході підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості встановити коло потерпілих від вчинення злочину.
Відповідно до змісту ст. 315, 316 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої ст. 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду і постановляє ухвалу про призначення судового розгляду у загальному порядку.
Отже, умови укладеної між сторонами кримінального провадження угоди про визнання винуватості суперечать вимогам кримінального закону, а тому в затвердженні такої угоди слід відмовити.
У разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії досудового розслідування, судове провадження за згодою сторін кримінального провадження продовжується в загальному порядку (абзац 8 ч. 7 ст. 474 КПК України).
Обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності (ч. 1 ст. 32 КПК України). Підстав для повернення обвинувального акту прокуророві не встановлено. Не існує підстав для закриття кримінального провадження, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК України. Суд не вбачає підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні.
Щодо продовження запобіжного заходу
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У відповідності до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Частина 1 статті 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд на стадії судового розгляду не здійснює оцінку обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до обвинувачених на стадії досудового розслідування запобіжних заходів.
Тому в контексті питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює як підстави, що слугували для обрання запобіжного заходу, так і їх чинність на етапі вирішення питання про його продовження, а так само оцінити обставини, на які сторона покликається в обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу на стадії судового розгляду.
На переконання сторони обвинувачення, очікування можливого суворого покарання саме по собі є реальним мотивом та підставою переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
При оцінці ризику переховування, в контексті вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_5 чи його зміну, суд враховує той факт, що існування вищевказаного ризику знаходиться у взаємозв'язку з іншими факторами, зокрема відсутністю міцних соціальних зв'язків, оскільки обвинувачений не має неповнолітніх дітей або осіб з інвалідністю на своєму утриманні, а також соціальне та матеріальне становище ОСОБА_5 який офіційно не працевлаштований та немає доходів, що останній може переховуватись як у межах території України, так і покинути її шляхом перетину державного кордону на території, що не контролюється державними органами через військову агресію рф.
Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, на що посилається прокурор, оскільки оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, враховує те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України.
За вчинення вказаного кримінального правопорушення законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
З урахуванням характеру висунутого обвинувачення, яке інкримінується обвинуваченому, достатньо підстав вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винним у інкримінованому злочині, обвинувачений може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. В той же час, тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а так само й покарання, яке може бути призначено, з урахуванням особи обвинуваченого, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені під час продовження суддею запобіжного заходу ризики.
Суд частково погоджується і з доводами прокурора про те, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, виходячи із того, що обвинувачений схильний до застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи.
У цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити його належну поведінку.
Слушними є доводи сторони обвинувачення, що ОСОБА_5 може впливати на свідків, зокрема на свідка ОСОБА_7 , оскільки йому відоме місце проживання останнього, зможе прямо або опосередковано із використанням інших здійснювати маральний або фізичний вплив на свідка з метою зміни останнім показань.
Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяця.
Щодо альтернативного заходу.
Ухвалою слідчого судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 08 вересня 2025 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без можливості внесення застави.
Суд зауважує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням насильства, не працевлаштований, не має постійного законного джерела доходу, тому на даний час застава не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 314-317, 336, 474 КПК України, суд
У затвердженні угоди про визнання винуватості від 30 жовтня 2025 року, укладеної у кримінальному провадженні №12025041710000830, відомості про яке внесено до ЄРДР 07 вересня 2025року, між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , з одного боку, та між обвинуваченим ОСОБА_5 з іншого боку, у присутності захисника ОСОБА_4 - відмовити.
Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України, відомості про яке внесено 07.09.2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025041710000830 до судового розгляду в загальному порядку у відкритому судовому засіданні на 07 листопада 2025 року на 13 год.15хв.
Розгляд справи здійснювати суддею одноособово.
Здійснити судовий виклик у судове засідання: прокурора, обвинуваченого, захисника.
Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 02 січня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Копію ухвали направити до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань № 3" - для відома та виконання, вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне судове рішення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 05 листопада 2025 року о 14 год. 55 хв. в залі судового засідання № 309 Металургійного районного суду міста Кривого Рогу (м. Кривий Ріг, пр-т. Миру 24, третій поверх).
Суддя: ОСОБА_1