Справа № 199/14711/25
(3/199/7292/25)
іменем України
06 листопада 2025 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно непрацюючої, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 871455 від 21.10.2025, ОСОБА_1 21.10.2025 о 16:30 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Янтарна, 32, реалізовувала тютюнові виробив без марок акцизного податку.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 156 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явилась, була сповіщена про дату, час і місце судового розгляду справи судовою SMS-повісткою, яку вона отримала 29.10.2025 о 16:37:13 годині. Також остання повідомлялася через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для її повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення.
24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами) прийняла рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку російської федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.
02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у м. Дніпро, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явилася в судове засідання, тобто добросовісно не виконала процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у її відсутність, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Дослідивши, матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною 1 статті 156 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Диспозиція цієї норми закону є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретний Порядок обігу (серед іншого і правила торгівлі) тютюнових виробів. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов'язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Порядок обігу (серед іншого і правила торгівлі) тютюнових виробів врегульований спеціальним законом - Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX.
У даному випадку ОСОБА_1 ставиться у провину те, що вона 21.10.2025 о 16:30 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Янтарна, 32 здійснювала реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку.
На переконання суду, суть адміністративного правопорушення у протоколі не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, диспозиція якої є бланкетною, оскільки не розкрито зміст порушення норми Закону, а лише констатовано факт вчинення такого порушення та не зазначено, якими саме Законами України вона передбачена, що є недопустимим, так як порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З вказаного суд убачає, що суть правопорушення викладена працівником поліції формально та не конкретизовано, вважає її такою, що викладена загальними фразами без конкретизації норм Закону.
Крім того, суд зауважує, що формулювання складу правопорушення викладене в обвинуваченні (фабулі), яке ставиться у провину ОСОБА_1 не відображає конкретних обставин вчинення нею адміністративного правопорушення, а саме: не вказано кому, у якій кількості, за якою ціною, було реалізовано тютюнові вироби; засвідчення факту оплати за їх продаж; відсутність свідків по справі.
У зв'язку з чим, суд не в змозі встановити достовірно те, що ОСОБА_1 здійснювала продаж тютюнових виробів та чи отримувала за це кошти.
При цьому, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП полягає у роздрібній або оптовій, включаючи імпорт або експорт, торгівлі спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібній торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми обов'язками в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання, в тому числі, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Системне тлумачення вказаних вище норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та ГПК України дає підстави дійти висновку, що роздрібна або оптова торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах дозволяється лише суб'єкту господарювання і за наявності у суб'єкта господарювання ліцензії на таку торгівлю.
Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб'єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Тобто, суб'єктами правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП можуть бути працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності в цих галузях, а не будь-які інші особи.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП до протоколу серії ВАД № 871455 від 21.10.2025 долучено: довідку ДОП СП ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області за результатами розгляду звернення співробітника поліції від 23.10.2025, три рапорти працівника поліції від 21.10.2025, протокол огляду від 21.10.2025, письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , копія паспортних даних на ім'я ОСОБА_1 , фотокартка, яка не має інформативних відомостей.
З досліджених матеріалів справи встановлено, що стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення за те, що 21.10.2025 о 16:30 годині за адресою: м. Дніпро, вул.Янтарна, 32 здійснювала реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Зафіксовано, що свідків та потерпілих немає, правопорушенням матеріальну шкоду не заподіяно.
На переконання суду, фабула у протоколі, яка зазначена працівником поліції, не відображає норму права (статтю закону), якою встановлюється заборона реалізації тютюнових виробів.
Відповідно до протоколу огляду від 21.10.2025, працівниками поліції була оглянута 1 (одна) пачка тютюнових виробів, яка не має марок акцизного податку. В подальшому вказані тютюнові вироби в присутності понятих були вилучені.
Як убачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_2 , останній 21.10.2025 близько 16:30 години, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Янтарна, 32, придбав одну пачку цигарок «Козацька люлька» за ціною 50,00 гривень для власного вживання.
На переконання суду рапорти працівника поліції не можуть слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення особою адміністративного правопорушення. Вказане узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 20.05.2020; справа № 524/5741/16-а).
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Суд констатує, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_1 , дійсно здійснювала торгівлю тютюновими виробами без марок акцизного податку, оскільки матеріалами справи не зафіксовано як факту продажу саме ОСОБА_1 таких виробів так і факту отримання останньою прибутку від їх продажу, а також відомості щодо виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі, що є підтвердженням торгівлі, в матеріалах адміністративної справи відсутні, оскільки як убачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_2 встановлено, що останній 21.10.2025 близько 16:30 години, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул.Янтарна, 32, придбав одну пачку цигарок «Козацька люлька» за ціною 50,00 гривень для власного вживання, не зазначаючи ані дати придбання тютюнових виробів без марок акцизного податку, ані прізвища та ім'я особи чи загальних рис обличчя чи опису одягу особи, яка здійснила їй продаж тютюнових виробів без марок акцизного податку, що давало би суду можливості ідентифікувати вказану жінку, як ОСОБА_1 .
З приводу протоколу огляду від 21.10.2025, який містить фіксацію виявлення та вилучення 21.10.2025 у період часу з 16:35 до 16:40 годину тютюнових виробів, що не містять марок акцизного податку, суд зауважує, що працівник поліції вилучивши дані предмети, повинен був довести, згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, що вказані тютюнові вироби були вилучені саме у особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а також довести, що ця продукція є саме для паління, чого в даній справі не зроблено, оскільки жодних посилань в протоколі, що вказані тютюнові вироби без марок акцизного податку були вилучені саме у ОСОБА_1 , а також будь-якого експертного дослідження вилучених тютюнових виробів до справи не долучено.
Крім того в матеріалах справи відсутня квитанція про прийняття вилучених речей у адміністративному правопорушенні, що дає підстави вважати про те, що така процесуальна дія як вилучення майна не була належним чином проведена та оформлена і даний доказ (вилучені тютюнові виробу: цигарки марки «Козацька люлька» у кількості однієї пачки) є не належним.
Разом з тим, суд констатує, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодних підтверджень стосовно того, що ОСОБА_1 може відноситися до суб'єктів господарювання і самостійно здійснювала діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
При цьому, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 офіційно не працює, будь-які відомості про те, що остання є особою, яка здійснює підприємницьку діяльність, в матеріалах справи відсутні, а тому суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Інших доказів вини ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, не може бути єдиною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності та не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Суд констатує, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд розглядає в межах обставин протоколу про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що вказані обставини і відомості щодо фактичних обставин правопорушення, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 156 КУпАП, не знайшли свого підтвердження доказами по справі.
Відповідно до положень ст. 1 та ч. 1 ст. 2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950, рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, тоді як, відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у вину працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 156 КУпАП - закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Речові докази: одну пачку цигарок марки «Козацька люлька», яку було вилучено працівниками поліції, згідно протоколу огляду від 21.10.2025 - повернути за належністю власнику.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст.287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В. Дяченко
06.11.2025