Справа № 199/2344/25
(2/199/2572/25)
Іменем України
20.05.2025
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Запара О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням,
Позивач звернулася до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що на підставі рішення адміністративної та проєктно-конструкторської служби будівельно - монтажних робіт і цивільних споруд ДП Придніпровської залізниці від 25.07.2002 р. № П-14 виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів 18 грудня 2002 р. видано позивачеві, як головному наймачу, ордер №02789 на житлове приміщення - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до цього ордеру, разом з позивачем до квартири заселяються двоє її дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Станом на день подання позову в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано четверо осіб: позивач ОСОБА_1 , її донька ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , а також онук ОСОБА_5 (син ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як зазначається позивачем при зверненні до суду, відповідач ОСОБА_2 зловживала спиртними напоями та неодноразово вчиняла домашнє насилля відносно своєї матері (позивача). В червні 2019 р. відповідач ОСОБА_2 пішла з дому, залишивши свого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його бабусю (позивача). З того часу відповідач-1 з сином зовсім не спілкується та не мешкає разом з ним та своєю матір'ю за місцем реєстрації місця проживання (кв. АДРЕСА_1 ).
На підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2020 р. (справа 199/1275/20) ОСОБА_2 (відповідач-1) позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; розпорядженням № 25-р від 16.01.2021 р. Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району ДМР призначено ОСОБА_1 піклувальником ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Останній раз відповідач-1 ОСОБА_2 приходила до квартири АДРЕСА_1 в лютому 2022 р., однак в кінці березня 2022 р. ОСОБА_2 пішла з квартири та до цього часу не поверталась; позивачу невідомо про місце перебування відповідача-1.
Реєстрація місця проживання відповідача - 1 в квартирі створює перешкоди позивачеві в користуванні житловою площею: позивач проводить надмірну плату за комунальні послуги з урахуванням реєстрації відповідача-2, а також позивача не має змоги повноцінно скористатися субсидією по оплаті комунальних послуг та інше.
Стосовно вимоги до відповідача - 2, то позивачем зазначається про те, що син позивача ОСОБА_3 приблизно з 2017 р. переїхав мешкати до жінки та точної адреси їх місця проживання позивач не знає. ОСОБА_3 веде антигромадський спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, приходить до квартири позивача у нетверезому стані, та оскільки ніде не працює постійно вимагає у ОСОБА_1 гроші, а коли позивач йому відмовляє, влаштовує сварки та навіть бійки, псує майно, забирає з квартири побутові речі та продає їх, а гроші витрачає на придбання алкогольних напоїв.
Відповідач ОСОБА_3 у період з 2018-2024 р.р. систематично вчиняє домашнє насильство відносно ОСОБА_1 (позивача) та вітчима ОСОБА_7 , про більшість випадків прояву домашнього насилля позивач не повідомляла органи поліції.
За вказаний період працівниками поліції складено не менше 12 протоколів про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КПК України, а також відносно нього складалися обмежувальні приписи.
Протиправна поведінка відповідача-2 ОСОБА_3 характеризується неодноразовим невиконанням заборонних приписів, повторюваними актами агресії та ігноруванням правових норм.
Все це створювало високий ризик продовження ОСОБА_3 своєї насильницької поведінки, що вимагало негайного втручання правоохоронних органів та соціальних служб, застосування корекційних програм та посиленого соціального супроводу. Однак всього цього ніхто не робив, що призвело до того, що 21 лютого 2024 р. ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до батьківської квартири АДРЕСА_1 вчергове просити у матері грошей, що спричинило гострий конфлікт з вітчимом ОСОБА_7 . Під час словесної сварки та фізичної сутички на сходовому майданчику відповідач ОСОБА_3 умисно штовхнув вітчима спиною донизу по сходах, внаслідок чого потерпілий отримав тяжку черепно-мозкову травму, від якої наступного дня помер у лікарні.
Реєстрація місця проживання відповідача - 2 в квартирі створює перешкоди позивачеві в користуванні житловою площею: позивач проводить надмірну плату за комунальні послуги з урахуванням реєстрації відповідача-2, а також позивача не має змоги повноцінно скористатися субсидією по оплаті комунальних послуг та інше.
В окремо поданій суду заяві позивач просила суд про розгляд справи у її відсутності, просила суд задовольнити поданий позов.
В силу ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України, встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.
Місце проживання позивача та відповідачів зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї та зареєстрованих у житловому будинку/приміщенні осіб від 10.02.2025 р.
Позивач є наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер, квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідним ордером №02789 на житлове приміщення, виданим підставі рішення адміністративної та проєктно-конструкторської служби будівельно - монтажних робіт і цивільних споруд ДП Придніпровської залізниці від 25.07.2002 р. №П-14 виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів 18 грудня 2002 р.
Відповідно до згаданого ордеру, разом з позивачем до квартири заселяються двоє її дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26.10.2020 р. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна, третя особа: орган опіки та піклування в особі Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпрі ради (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92444714) позов задоволено частково: позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Як встановлено судом у справі про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, остання є матір'ю малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дитини, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Мати дитини не працює, зловживає спиртними напоями, з 2019 року з сином не проживає та зовсім не спілкується. Вихованням дитини мати не займається, не створює належних умов для проживання, не цікавиться розвитком, не піклується про стан його здоров'я, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не забезпечує його необхідним одягом та взуттям в відповідності до сезону, а також продуктами харчування, ухиляючись тим самим від виконання своїх батьківських обов'язків. На теперішній час дитина проживає разом з бабусею - позивачем по справі. Згідно з актом обстеження житлових умов, умови проживання у вказаній квартирі задовільні, в квартирі затишно, санітарно-гігієнічний стан житла відповідає вимогам.
Відповідно до висновку інспектора ЮП АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 21.07.2020 року щодо ОСОБА_2 , 1985 р.н., співробітниками поліції АНД ВП були направлені міри на встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 , що виявилось неможливим.
Відповідач - 2 неодноразово притягався до відповідальності за ст. 173 - 2 КУпАП: домашнє насильство вчинювалося ним відносно його матері (позивача), що підтверджується відповідними постановами суддів Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська (зокрема, у справі 199/1836/24, 199/1837/24, 199/1654/24, 199/1595/24, 199/1594/24, 199/1116/24, 199/1266/23, 199/9480/22 та ін.). Відносно ОСОБА_3 було складено та надіслано до суду 73 протоколи у справах про адміністративне правопорушення, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру судових рішень.
Згідно з актом від 31.01.2025 р.. який складений мешканцями квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 2020 р. по теперішній час.
Відповідно до акту від 31.01.2025 р., який складений мешканцями квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_3 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 2024 р. по теперішній час.
Правовідносини між учасниками справи з припинення права користування жилим приміщенням в будинках державного чи громадського житлового фонду та регулюються ст. 47 Конституції України, ст. 7, ч. 1 ст. 61, ч. 1 ст. 71, ст. 72 ЖК УРСР.
Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.
Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
За ст. 1 вказаного закону представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЖК Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У статті 7 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.
У відповідності до ч. 1 ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер (ч. 2 ст. 61 ЖК УРСР).
При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців (ч. 1 ст. 71 ЖК України).
Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.
При розгляді справи по суті необхідно звернути увагу на баланс інтересів сторін спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч.1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту позовної заяви та наданих доказів встановлено, що відповідачі понад шість місяців не проживають у квартирі та будь-якого інтересу до житла не проявляють.
Факт непроживання відповідачів у квартирі підтверджується актами від 31.01.2025 р., рішенням суду тощо (зокрема, у справі про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
За ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, які б свідчили про створення позивачем будь-яких перешкод відповідачам у користуванні квартирою під час судового розгляду не встановлені.
Отже, відповідач ОСОБА_2 з неповажних причин відсутня у вказаному вище житлі. Відповідач -1 втратила право користування житловим приміщенням, оскільки більше шести місяців не проживає у спірній квартирі, виселившись з неї добровільно.
Що стосується вимоги позову до іншого відповідача - ОСОБА_3 , то суд задовольняє дану вимогу, керуючись ст. 116 ЖК України: якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Суд, врахував вимоги позивача про визнання припиненим права користування спірною квартирою на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції, вважає, що припинення права користування відповідачів квартирою відповідає такій пропорційності з огляду на те, що позивач у зв'язку зі збереженням за відповідачами права користування квартирою та реєстрацією місця проживання відповідачів в ній, вимушено несе додаткові витрати за оплату комунальних платежів, які нараховуються в залежності від кількості осіб, місце проживання яких зареєстровано в квартирі.
Отже, у справі, що розглядається, інтереси позивача, як користувача цим житлом, перевищують інтереси відповідачів, у яких припинилися правові підстави користування майном.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, позов задоволено у повному обсязі, то судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду (1211,20 грн.), підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частках.
Керуючись ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст. ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 1, ч. 6, ч. 8 ст. 259, ст.ст. 263, 264, 265, 268, ч. 2 ст. 272, ст. 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Дата складення повного судового рішення 30.05.2025 р.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї