про залишення зустрічної позовної заяви без руху
05 листопада 2025 року справа № 580/8640/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Паламар П.Г., перевіривши матеріали зустрічного позову адвоката Андрійко О.В. в інтересах ОСОБА_1 у адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
До суду з позовною заявою звернулося Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235) в якій просить стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) податковий борг в сумі 1660021,90грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, яка отримана ОСОБА_1 16.08.2025(рекомендоване повідомлення АТ «Укрпошта» №0610272069835).
30.09.2025 адвокатом Андрійко О.В. в інтересах ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву в адміністративній справі №580/8640/25.
03.10.2025 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили справи №580/10961/25, яке задоволено та ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 зупинено провадження в адміністративній справі №580/8640/25 до набрання законної сили судовим рішеннями по справі №580/10961/25.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі №580/10961/25, яка набрала законної сили згідно приписів ст. 256 КАС України, повернуто матеріали адміністративного позову.
03.11.2025 адвокатом Андрійко О.В. в інтересах ОСОБА_1 подано зустрічний позов до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить:
-поновити провадження у справі № 580/8640/25, яке було зупинене ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року до вирішення іншої справи, - у зв'язку з поданням зустрічного адміністративного позову ОСОБА_1 ;
-поновити строк на подання зустрічного адміністративного позову, визнавши причини його пропуску поважними з підстав, викладених у тексті зустрічної позовної заяви;
-прийняти до спільного розгляду в межах адміністративної справи №580/8640/25 зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень;
-постановити ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на подання зустрічного позову та необхідність дослідження обставин, що потребують судового розгляду з повідомленням сторін;
-визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області, а саме: № 6004/23-0024-05-01 від 24.04.2025; № 6001/23-00-24-05-01 від 24.04.2025; № 6002/23-00-24-05-01 від 24.04.2025; №6006/23-00-24-05-01 від 24.04.2025.
05.11.2025 ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду поновлено провадження у справі.
Вирішуючи питання про прийняття зустрічного позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КАС України, відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Судом встановлено, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, яка отримана ОСОБА_1 16.08.2025 (рекомендоване повідомлення АТ «Укрпошта» №0610272069835).
Ухвалою також запропоновано відповідачу в разі не визнання адміністративного позову, надіслати у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі:- до суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують фактичні обставини; - позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів.
30.09.2025 адвокатом Андрійко О.В. в інтересах ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву в адміністративній справі №580/8640/25, однак зустрічний позов в порушення приписів 177 КАС України, подано не було.
При цьому, щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області, а саме: № 6004/23-0024-05-01 від 24.04.2025; № 6001/23-00-24-05-01 від 24.04.2025; № 6002/23-00-24-05-01 від 24.04.2025; №6006/23-00-24-05-01 від 24.04.2025, представник звернувся до суду з новим адміністративним позовом у справі №580/10961/25.
03.11.2025 адвокатом Андрійко О.В. в інтересах ОСОБА_1 подано зустрічний позов до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому, зокрема представник клопотав про поновлення строку на подання зустрічного адміністративного позову, визнавши причини його пропуску поважними з підстав, викладених у тексті зустрічної позовної заяви.
Згідно тексту зустрічного позову, представник вказує, що про підстави для оскарження спірних податкових повідомлень-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області стало відомо лише 16.09.2025 отримавши доступ до доказів на які посилається Головне управління ДПС у Черкаській області в позові про стягнення заборгованості.
З огляду на зазначене, суд вважає, що строк подання зустрічного позову був пропущений.
На підставі ч. 1, 2 ст. 178 КАС України, зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо наявності поважних причин для пропуску строку звернення до суду з зустрічним позовом, в якому заявлено вимоги про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДПС у Черкаській області на підставі яких здійснюється стягнення в адміністративній справі №580/8640/25, суд зазначає таке.
Звернувшись із зустрічним позовом до суду 03.11.2025 відповідач пропустив не лише строк встановлений ст. 177 КАС України, хоча відзив на адміністративний позов подано вчасно та була наявна можливість звернення до суду з зустрічним позовом, але і строк звернення до суду з позовом щодо оскарження ППР.
Так, згідно матеріалів адміністративного позову, спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 6004/23-0024-05-01 від 24.04.2025; № 6001/23-00-24-05-01 від 24.04.2025; № 6002/23-00-24-05-01 від 24.04.2025; №6006/23-00-24-05-01 від 24.04.2025, згідно рекомендованого повідомлення про вручення АТ «Укрпошта» №0601139509572 з відміткою на довідці Ф. 20, повернуті, як не вручені з причин «За закінченням терміну зберігання».
Аналогічно також повернуто акт, згідно рекомендованого повідомлення про вручення АТ «Укрпошта» №0601125283822 з відміткою на довідці Ф. 20, як не вручений з причин «За закінченням терміну зберігання».
Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) перевіряла правомірність звільнення прокурора, який посилався на те, що не був належно повідомлений про розгляд дисциплінарної справи щодо нього, оскільки листи від дисциплінарного органу повернулися “за закінченням терміну зберігання». Суд зазначає у постанові від 25.04.2018, що “направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення “належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій».
Цю правову позицію неодноразово зазтосовував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду на підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою “за закінченням терміну зберігання» чи “інші причини» (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі №910/5211/18 та інші).
Зокрема, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив: “до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “за закінченням терміну зберігання», “адресат вибув», “адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій». Схожу позицію висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі № 826/12038/17.
При цьому, згідно з п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, неотримання позивачем акту та спірних ППР, не є підставою для визнання останніх як не врученими.
Щодо доводів представника відповідача про поважність причин пропуску строку звернення до суду з зустрічним позовом після подачі відзиву, то Кодексом адміністративного судочинства України встановлено певні особливості.
Відповідно до ч. 8 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, може пред'явити зустрічний позов відповідно до положень статті 177 цього Кодексу.
Згідно із ст. 177 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Таким чином, КАС України дійсно встановлені особливості подання зустрічного позову, зокрема, щодо можливості його подання у строк, встановлений судом для подання відзиву.
Разом з тим, подання зустрічного позову у строк, визначений ст. 177 КАС України, не нівелює необхідність дотримання загальних строків звернення із конкретними вимогами, оскільки зустрічний позов є окремим процесуальним документом, що повинен відповідати загальним правилам пред'явлення позову, встановленим Кодексом адміністративного судочинства України.
Тобто, загальні строки звернення до адміністративного суду застосовуються і при поданні зустрічного позову. Пропуск цих строків без належного обґрунтування та без подання клопотання про їх поновлення є підставою для залишення зустрічного позову без розгляду.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу.
Статтею 56 ПК України передбачено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 відступив від позиції про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у якій визначено, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, яке оскаржено.
Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що норма п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України. Водночас положення п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України є спеціальними щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абз. 3 п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті.
За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС у Черкаській області заявлені з пропущенням тримісячного строку звернення.
Суд вказує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Жодних належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску, які б унеможливлювали і не залежали б від волі відповідача своєчасно звернутись із зустрічним позовом про визнання протиправними та скасування спірних ППР, відповідачем до суду не надано, судом таких також не встановлено обставин та поважних причин, що свідчили б про наявність об'єктивних перешкод для подання зустрічного позову у встановлений законодавством строк.
Отже, при зверненні до суду з даним позовом, значно пропущено строк звернення до суду визначеного ПК України та КАС України, а доводи зазначені в заяві про його поновлення не є поважними. Тому, з урахуванням відсутності зазначення у клопотанні непереборних підстав для звернення до суду вчасно, строк пропущено без поважних причин.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, повязаної з його або її правами та обовязками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 січня 1975 року (п. 36). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним. Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб". Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.
Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява N 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обовязків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі “Плахтєєв та Плахтєєва проти України» (заява №20347/03, §35) визначено, що “…пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом ... Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…».
В питаннях пов'язаних із застосуванням строків давності Європейський суд з прав людини висловив свою позицію в справі “Олександр Волков проти України» (Заява N 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що “… строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.»
Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.
Отже, позивач повинен надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначивши інші підстави поважності пропуску строку та надати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 178 Кодексу адміністративного судочинства України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу.
Приписами ч. 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки із зустрічним позовом, в якому заявлено вимоги про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДПС у Черкаській області, а саме: № 6004/23-0024-05-01 від 24.04.2025; № 6001/23-00-24-05-01 від 24.04.2025; № 6002/23-00-24-05-01 від 24.04.2025; №6006/23-00-24-05-01 від 24.04.2025, представник відповідача звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122, 177 КАС України, зазначені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду із зустрічним позовом підстави для поновлення строку звернення визнані неповажними та необґрунтованими, суд вважає за необхідне запропонувати надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зустрічним позовом, зазначивши підстави поважності пропуску строку та надати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Крім того, приписами ч. 3 ст. 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, з подальшими змінами та доповненнями.
Водночас, ставки сплати судового збору встановлено статтею 4 Закону України “Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру, який подано фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX встановлено розмір прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2025 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня - 3028грн.
Суд враховує, що позивач, не є суб'єктом, на якого розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору визначені ст. 5 Закону України “Про судовий збір».
Таким чином, за пред'явлення вказаної позовної заяви, необхідно сплатити судовий збір у розмірі 13280,17грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 122, 160, 177-178, 237, 241-246, 255, 295 КАС України, суддя,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду за поданою зустрічною позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області.
Зустрічний позов залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого останнє має усунути недоліки зустрічної позовної заяви.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали зустрічний позов підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяПетро ПАЛАМАР