04 листопада 2025 року справа № 580/9265/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова корпорація “Степ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
встановив:
14 серпня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова корпорація “Степ», в якому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 151587,84 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2024 році та 9094,80 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій на рахунок позивача за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 37930566, МФО 899998, р/р НОМЕР_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не виконано норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, та не сплачено самостійно адміністративно-господарські санкції та пеню, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується із сумою розрахованих позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання ТОВ “Агропромислова корпорація “Степ» відповідного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки на думку позивача, не включаються до облікової кількості штатних працівників працівники, прийняті на роботу за сумісництвом. Крім того зазначив, що в період з 20.09.2024 по 31.12.2024 у ТОВ «АПК «СТЕП» працювала особа з інвалідністю ОСОБА_1 , що підтверджується наказом про прийняття на роботу та довідкою МСЕК. На п'ятій сторінці позовної заяви позивач визнав, що у 2024 році особою з інвалідністю відпрацьовано 4 місяці. Отже, ТОВ «АПК «СТЕП» в період з вересня по грудень 2024 року виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Натомість, позивач безпідставно заявив до стягнення санкції за 12 місяців 2024 року. Також представник відповідача зазначив, що працівника підприємства ОСОБА_2 у 2022 році мобілізовано до лав ЗСУ і протягом 2024 року за ним зберігалось робоче місце та щомісячно виплачувались кошти в розмірі середнього заробітку. Оскільки працівник на роботі відсутній, виплачені йому грошові кошти не є заробітною платою.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому він просить позов задовольнити повністю.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, які просив врахувати під час винесення рішення у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд зазначає таке.
Згідно з листом Золотоніської філії Черкаського обласного центру зайнятості від 17.09.2025 № 15.1-10/311 протягом 2024 року відповідач не подавав звіт за формою № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу» з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю.
Згідно квитанції від 04.03.2025 в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України був розміщений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 17 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідача повинна складати 1 особу.
Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб.
Таким чином, станом на 2024 рік 1 робоче місце, призначених для осіб з інвалідністю, залишились не зайнятими.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 151587,84 грн, виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати.
Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 151587,84 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2024 році та 9094,80 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України №875-XII.
Відповідно до статті 17 частин 1, 2 Закону України №875-XII, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Норми статті 18 частини 3 Закону України №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 частинами 1, 2, 4 Закону України №875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року №14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10 березня 2023 року №17, розрахунок надсилається у формі електронного документа Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за формою, наведеною у додатку. Створені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю оригінали розрахунків передаються Пенсійному фонду України з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги», «;Про публічні електронні реєстри», «;Про захист персональних даних», «;Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», інших нормативно-правових актів. Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п'яти календарних днів з дня їх одержання від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Статтею 20 частиною 1 Закону України №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до статті 19 частин 11, 12 Закону України №875-XII, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Згідно із статтею 217 частиною 1 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до статті 218 частини 1 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Передбачена статтею 20 частиною 1 Закону України №875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати в разі порушення роботодавцем вимог статті 18 частини 3 Закону, України №875-XII а саме, не виділення та не створення робочих місць для осіб з інвалідністю.
Станом на час розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів, що протягом 2024 року відповідачем було подано до центру зайнятості чи до позивача інформацію про вакансії, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, або інших доказів на підтвердження вжиття заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно п.2.1 розділу 2 Інструкції в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві, в т.ч. перебувають у відпустках для догляду за дитиною (п.п.2.5.9 п.2.5 розділу 2 Інструкції). Не включаються до облікової кількості штатних працівників працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств (п.п. 2.6.1 п. 2.6 розділу 2 Інструкції), тобто зовнішні сумісники.
Згідно з п.п. 3.2.2 п. 3.2 розділу 3 Інструкції при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у п. 2.4, 2.5 розділу 2 Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (п.п. 2.5.8 2.5.9 п. 2.5 розділу 2 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.
Таким чином, зовнішні сумісники не включаються як до середньооблікової кількості штатних працівників, так і до облікової кількості штатних працівників. Оскільки зовнішні сумісники не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, то і фонд оплати праці сумісників не враховується при розрахунку адміністративно-господарських санкцій.
Судом встановлено, що протягом 2024 року на підприємстві працювало загалом 5 зовнішніх сумісників: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Підприємство у 2024 році подавало щоквартально Податковий розрахунок із доданими помісячними Відомостями. За перші три квартали та грудень 2024 року підприємство подало правильні звітні Відомості, у яких відображені всі зовнішні сумісники. За жовтень та листопад 2024 були подані уточнюючі Відомості із правильними (виправленими) ознаками зовнішнього сумісництва працівників.
Всі п'ятеро сумісників у 2024 році мали основне місце роботи у ТОВ «АГРОПРОМ», код ЄДРПОУ 32219791. Даний роботодавець звітує про своїх найманих працівників, а звітність доступна всім контролюючим органам, в тому числі позивачу, який може перевірити викладені обставини. Така інформація підтверджується листом ТОВ «АГРОПРОМ» від 16.09.2025, яким підтверджується основне місце роботи працівників
Отже, середньооблікова чисельність штатних працівників у 2024 році без урахування зовнішніх сумісників та мобілізованого працівника помісячно становила: січень - 12, лютий - 12, березень - 12,16129032, квітень - 12,93333333, травень - 13, червень - 13, липень - 13, серпень - 13, вересень - 13,36666667, жовтень - 14, листопад - 13,5, грудень - 11,12903226. Разом 165 / 12 = 12,75.
Відповідач вказує, при здійсненні розрахунку адміністративно-господарських санкцій позивачем розраховано такі санкції виходячи з річного фонду оплати праці у розмірі 2576993,21 грн, до якого ним протиправно включено і річний фонд оплати праці сумісників, що вказує на помилковість визначення суми адміністративно-господарських санкцій та відсутність підстав для їх стягнення.
Посилання відповідача на те, що з 20.09.2024 по 31.12.2024 у ТОВ «АПК «СТЕП» працювала особа з інвалідністю ОСОБА_1 , що підтверджується наказом про прийняття на роботу та довідкою МСЕК, судом оцінюються критично з огляду на таке.
Мінсоцполітики, у листах від 26.03.2017 р. №1/6-172, від 27.01.2009 р. №1/6-30/06, зазначило, що норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо інвалід працював на підприємстві 6 місяців звітного року.
За правилами заокруглення, якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення. Тому, якщо підприємству потрібна 1 особа з інвалідністю, то такий норматив вважатиметься виконаним, якщо особа з інвалідністю працювала 6 повних місяці звітного року, оскільки 6 (місяців): 12 (місяців) = 0.5 = 1 особа.
Судом враховано, що з 20.09.2024 по 31.12.2024 у ТОВ «АПК «СТЕП» працювала особа з інвалідністю ОСОБА_1 , однак фактично вказана особа пропрацювала у відповідача у продовж 2024 року лише 3 місяці, тому з врахуванням правила заокруглення до цілої одиниці, судом встановлено, що у відповідача фактично у 2024 році працювало осіб з інвалідністю - 0 (3 місяці (фактичний час працевлаштованої особи з інвалідністю) / 12 місяців = 0,25 особи, тобто з урахуванням заокруглення становить 0 осіб).
Водночас суд не погоджується із доводами відповідача про те, що до середньооблікової кількості штатних працівників не підлягає включенню 1 мобілізований працівник, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
Суд вказує на те, що варто розрізняти призначення для здійснення спостереження статистичної звітності та інших форм звітності.
Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, особи, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, відносяться до осіб, які виконують державні обов'язки і, як наслідок, включаються в облікову кількість працівників.
Згідно з абзацом першим підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі Інструкція №286) середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3 Інструкції №286 при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.
Отже, підпунктом 3.2.2 пункту 3 Інструкції №286 визначено виключний перелік працівників, які не враховуються при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, і до цих працівників не входять особи, які виконують державні або громадські обов'язки, зокрема особи, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації.
Таким чином, працівники, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, включаються до середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу.
Тому, не включення відповідачем мобілізованих працівників до середньооблікової кількості штатних працівників є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам КЗпП України.
На підставі викладеного у сукупності суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та відсутність підстав для їх задоволення.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача адміністративного-господарських санкцій та стягнення пені, а доводи позивача не спростовують вказаних висновків суду.
Виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА