Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
06 листопада 2025 р. справа № 520/13392/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про стягнення коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної та не правової підстави грошового забезпечення,-
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (на фінансовому забезпеченні якої знаходиться військова частина НОМЕР_4 ) безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за лютий 2023 року в сумі 44 501,12 грн. (сорок чотири тисячі п'ятсот одна гривня 12 коп.), за реквізитами (ІВАІЧ ЦА948201720343150001000018992, призначення платежу: відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави за лютий 2023 року; отримувач: військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у ході внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності військової частини виявлено, що відповідачем були безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за лютий 2023 року в сумі 44501,12 грн., які в добровільному порядку сплачені відповідачем не були, а отже підлягають стягненню в судовому порядку.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у його змісті.
Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши доводи позову, відзиву, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 "Про призначення службового розслідування за фактом виявлених під час внутрішнього аудиту порушень фінансово-економічної діяльності військової частини НОМЕР_1 " №11 від 11.01.2025 призначено службове розслідування за фактом порушень фінансово-економічної діяльності переплати грошового забезпечення.
Згідно з внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності представниками територіального управління внутрішнього аудиту, виявлено факт безпідставно набутих коштів в сумі 44 501,12 грн. (сорок чотири тисячі п'ятсот одна гривня 12 коп.), отриманих за лютий 2023 року колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_3 , на якого 24.02.2023 було складено адміністративний протокол про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ- 2/1638 від 24.02.2023 та наявністю постанови Банківського районного суду Харківської області від 09.03.2023 у справі № 615/341/23, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів), та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 грн.
Згідно з відомостей з Журналу реєстрації вхідних документів військової частини НОМЕР_4 за 2023 рік, адміністративний протокол про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/1638 від 24.02.2023 та постанова Валківського районного суду Харківської області від 09.03.2023 у справі №615/341/23 у журналі не зареєстровано, що підтверджується довідкою, виданої начальником групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 старшим лейтенантом ОСОБА_4 від 22.05,2025,
Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 № 805/1089 від 12.02.2025 вбачається, що відповідно до ст. 254 КУпАП, копію протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/1638 24,02.2023, власноруч було отримано особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, а саме колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_3 (копія відповіді додається до позовної заяви).
Позивач зазначає, що підставою для не нарахування та не виплати колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_5 додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 за лютий 2023 року, є вживання ним 24.02.2023 алкогольних напоїв під час виконання обов'язків військової служби. Його перебування на військовій службі в стані алкогольного сп'яніння підтверджується наявністю протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/1638 від 24.02.2023 та постанови Банківського районного суду Харківської області від 09.03.2023 у справі №615/341/23, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 грн.
Відповідно до пояснень офіцера групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 старшого лейтенанта ОСОБА_6 , який станом на 24.02.2023 проходив службу у військовій частині НОМЕР_4 на відповідній посаді, відомості про вчинення адміністративного правопорушення 24.02.2023 за ч, 3 ст. 172-20 КУпАП військовослужбовцем ОСОБА_3 до групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 не надходили, ОСОБА_7 , свідомо в порушення вимог ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не доповів своєму безпосередньому начальникові про складання у відношенні нього
24.02.2023 протоколу про військове адміністративне правопорушення.
Таким чином, колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_7 не доповідав своєму безпосередньому начальникові в порядку ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про складання у відношенні нього 24.02.2023 протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/1638 від 24.02.2023.
Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.02.2025 №2/120к, ОСОБА_7 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 був звільнений з лав ЗСУ у зв'язку із станом здоров'я 25.09.2024 року.
Відповідно до довідки-розрахунку про здійснену переплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 , колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_5 встановлено переплату за лютий 2023 року в сумі 44 501,12 гривень.
10 березня 2025 року за вих. №1496 позивач направив претензію на суму 44501,12 грн, із вимогою добровільного повернення безпідставно набутих коштів, який згідно тренінгу відстеження рекомендованих листів ДП «Укрпошта» "6112802194549 вручена відповідачу 12.03.2025.
Відповідач у добровільному порядку не відшкодував суму завданих державі збитків, у зв'язку з чим військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Приписами частини першої статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), згідно з преамбулою якого, цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Стаття 1 Дисциплінарного Статуту встановлює, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного Статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (ст. 4 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 12 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Згідно ст. 78 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України після прибуття на місце постійної служби військовослужбовець зобов'язаний доповісти своєму безпосередньому командирові про накладене на нього дисциплінарне стягнення. Військовослужбовець, який не доповів про накладене на нього стягнення, несе дисциплінарну відповідальність.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011).
Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
При цьому, судом встановлено, що згідно з внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності представниками територіального управління внутрішнього аудиту, виявлено факт безпідставно набутих коштів в сумі 44 501,12 грн. (сорок чотири тисячі п'ятсот одна гривня 12 коп.), отриманих за лютий 2023 року колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_3 , на якого 24.02.2023 було складено адміністративний протокол про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ- 2/1638 від 24.02.2023 та наявністю постанови Банківського районного суду Харківської області від 09.03.2023 у справі № 615/341/23, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів), та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 грн.
Отже, відповідач на час завдання позивачу шкоди проходив публічну службу та мав статус військовослужбовця. Позов пред'явлено військовою частиною до фізичної особи про стягнення майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби.
Викладене свідчить про те, що між сторонами по справі виник спір з приводу стягнення збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, а тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за вищевказаний період.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати щодо судового збору підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про стягнення коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної та не правової підстави грошового забезпечення,.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 )на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за лютий 2023 року в сумі 44 501,12 грн. (сорок чотири тисячі п'ятсот одна гривня 12 коп.), за реквізитами (ІВАІЧ ЦА948201720343150001000018992, призначення платежу: відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави за лютий 2023 року; отримувач: військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 06 листопада 2025 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ