Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
05 листопада 2025 року Справа № 520/28081/25
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області від 21 грудня 2023 року № 180/13-23 про відмову у підтвердженні стажу роботи ОСОБА_1 ;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зараховувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди її роботи в Ізюмському протитуберкульозному диспансері (Комунальному закладі охорони здоров'я Обласний протитуберкульозний диспансер № 4) з 02.01.2002 по 24.11.2016 та з 01.12.2016 по 28.12.2020.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 заяву залишено без руху. Встановлено позивачу десять днів для усунення недоліків заяви.
28.10.2025 представником позивачем подано до суду заяву про поновлення процесуального строку, в якій обґрунтовано поважність причин пропуску строку об'єктивними обставинами, пов'язаними з веденням бойових дій на території м. Ізюм Харківської області (включення до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309), відсутністю доступу до правосуддя та правової допомоги, обмеженими безпековими та логістичними можливостями. Також у заяві наведено аргументи щодо триваючого характеру порушення, посилаючись на практику Верховного Суду (постанови від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17, від 19 березня 2019 року у справі № 806/1952/18) та рішення Європейського Суду з прав людини (“Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року), згідно з якими у справах про пенсійне забезпечення строк звернення до суду не обмежується, а правило про строки повинно застосовуватися з гнучкістю без надзвичайного формалізму. Заяву мотивовано необхідністю захисту конституційного права на соціальний захист, оскільки оскаржуване рішення унеможливлює призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, і порушення є триваючим, оскільки пенсія не призначена до теперішнього часу. Просить поновити строки подання позовної заяви.
Вважаю, що цей адміністративний позов необхідно повернути позивачу, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд повторно зазначає, що позивачу, в даному випадку, встановлено шестимісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, “дізналася» та “повинна була дізнатись» про порушення права.
Зокрема, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 340/1019/19).
Спірні правовідносини виникли, щодо скасування рішення комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.12.2023 № 180/13-23 про відмову у підтвердженні стажу роботи ОСОБА_1 .
Шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду почав свій відлік з 21.12.2023 і тривав до 21.06.2024.
До суду позивач звернувся 21.10.2025, тобто зі значним пропуском 6-місячного строку.
У заяві про поновлення строку позивач посилається на причини пропуску, які вважає об'єктивними: бойові дії в м. Ізюм, відсутністю доступу до правової допомоги та на триваючий характер порушення, відсутність місцевого суду.
Щодо наведених позивачем причин суд прийшов наступного.
Суд враховує, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президентом України Указом №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було продовжено.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (втратив чинність 28.02.2025) м. Ізюм Ізюмської міської територіальної громади у період з 24.02.2022 до 08.09.2022 був територією можливих бойових дій, а з 01.04.2022 11.09.2022 дата припинення можливих бойових дій.
Згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією місто Ізюм з 11.09.2022 є територією можливих бойових дій.
Велика Палата Верховного Суду у п. 47 постанови у справі № 990/115/22 зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Суд наголошує на тому, що позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання адміністративного позову до суду.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що фактичне місце проживання позивача знаходиться на території, які віднесені до територій, на яких ведуться (велись) бойові дії у зв'язку із збройною агресію російської федерації проти України, оцінюю критично та не вважаю поважними, оскільки наведені обставини не є такими, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення позивача і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення дій щодо подання адміністративного позову у строки установлені законом.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення комісії ПФУ від 21 грудня 2023 року № 180/13-23 є разовим актом індивідуальної дії, прийнятим на підставі заяви позивача про підтвердження стажу, і не є триваючим порушенням у розумінні практики Верховного Суду, на яку посилається позивач. Зокрема, на відміну від справ про призначення та виплату пенсій (де порушення триває через невиплату сум), у цій справі оскаржується рішення про відмову в підтвердженні стажу, яке не стосується безпосередньо виплат за минулий час, а є процедурним етапом для подальшого призначення пенсії. Таким чином, шестимісячний строк звернення до суду підлягає застосуванню, і практика Верховного Суду щодо необмеженості строків у пенсійних спорах про виплати не є прямо застосовною до цього випадку, оскільки спір стосується виключно підтвердження стажу, а не призначення чи перерахунку пенсії.
Наведені в заяві обставини (відсутність місцевого суду, обмежений доступ до правничої допомоги) не є достатньо поважними для такого тривалого пропуску, оскільки триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї інформації про порушення її права, не надаючи при цьому доказів спроб звернення до суду чи відповідача раніше
Крім того, КАС України та практика ЄСПЛ вимагають гнучкого підходу, але не виключають необхідності обґрунтування пропуску конкретними доказами, яких у заяві недостатньо (наприклад, відсутні документи про спроби отримання допомоги раніше чи підтвердження логістичних перешкод).
Позивач може звернутися до відповідача ще раз із заявою про підтвердження стажу, додавши уточнюючу довідку від правонаступника відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, що може усунути підстави для відмови без необхідності судового розгляду.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду після усунення недоліків або до відповідача для врегулювання спору в адміністративному порядку.
Наведене у сукупності дозволяє суду дійти висновку, що можливість звернення до суду з даним позовом, залежала виключно від волевиявлення самого позивача.
У зв'язку із наведеним суд прийшов до переконання про те, що причини, які названі позивачем для поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом необхідно визнати неповажними через ненадання належних доказів, а відтак підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляну на викладене вище, приходжу переконання, що позовну заяву необхідно повернути позивачу.
Згідно з вимогами ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. ст. 169, 186, 293, 295, 297 КАС України
Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Ухвала складена та підписана суддею 05.11.2025.
Суддя М. І. Садова