Рішення від 06.11.2025 по справі 520/8370/25

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 р. № 520/8370/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8 А,м. Київ,03124) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000046/2 від 29 березня 2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000238.

2. Судові витрати, у тому числі, витрат на правову допомогу, покласти на Відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000046/2 від 29 березня 2025 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000238 є протиправними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 10.04.2025 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

В зв'язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано. Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Спірідонова М.О. у відрядженні, у щорічній відпустці та на навчанні.

Представником відповідача 28.04.2025 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржувані позивачем рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000046/2 від 29 березня 2025 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000238 є такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) зовнішньоекономічного контракту № SW24513 від 11.10.2024 р. з продавцем TIANJIN SAFEWAY SPORTS CO.,LTD на митну територію України надійшов, придбаний ФОП ОСОБА_2 товар - велосипеди з кульковими підшипниками: bicycle/велосипед 27.5" TRACKER - 196 сет (шт.); bicycle/велосипед 29" TRACKER - 295 сет (шт.); bicycle/велосипед 27.5" PACIFIC - 194 сет (шт.); bicycle/ велосипед 29" PACIFIC - 669 сет (шт.). Для зручності транспортування поставляються у розібраному стані. Торгівельна марка- CROSSBIKE. Виробник - TIANJIN SAFEWAY SPORTS CO., LTD. Країна виробництва - CN, Китай.

25.03.2025 року позивачем через декларанта подано електрону митну декларацію № 25UA100320010526U3 разом із відповідними супровідними документами, згідно яких митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей щодо митної вартості ввезеного товару, з вказаною митною декларацією ФОП ОСОБА_1 через митного брокера (ТОВ «НОВАБРОК») подано наступні документи, а саме: - пакувальний лист (Packing list) № SW24513 від 05.12.2024 р.; -рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № SW24513 від 05.12.2024 р.; - коносамент (Bill of lading) № HLCUSZX2411DAJD6 від 15.12.2024 р.; - коносамент (Bill of lading) № S0124120119 від 15.12.2024 р.; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 8936 від 24.03.2025 р.; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 9064 від 24.03.2025 р.; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 9320 від 24.03.2025 р.; - сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № C24MA06E3EH50010 від 23.12.2024 р.; - банківський платіжний документ, що стосується товару (swift) від 03.01.2025 р.; - банківський платіжний документ, що стосується товару (swift) від 18.03.2025 р.; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-24652 від 21.03.2025 р.; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка від експедитора ТОВ «Клевер Тім») № 210325/01 від 21.03.2025 р.; -документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка від експедитора ТОВ «Клевер Тім») № 210325/02 від 21.03.2025 р.; -документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка від експедитора ТОВ «Клевер Тім») № 210325/03 від 21.03.2025 р.; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № SW24513 від 11.10.2024 р.; - договір про надання послуг митного брокера № МБ019/01 від 04.12.2023 р.; - договір (контракт) про перевезення (ТЕО з ТОВ «Клевер Тім») № 0212/24/04 від 02.12.2024 р.; - заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 24.03.2025 р.; - інші некласифіковані документи (Заявка на міжнародне експедирування вантажів від експедитора ТОВ «Клевер Тім») № 25167/5 від 04.12.2024 р.; - інші некласифіковані документи (Разова перепустка) № 116943 від 25.03.2025 р.; - інші некласифіковані документи (Разова перепустка) № 116944 від 25.03.2025 р.; -інші некласифіковані документи (Разова перепустка) № 116945 від 25.03.2025 р.; - копія митної декларації країни відправлення № 020220240001208980 від 11.12.2024 р.

За результатами розгляду поданих документів відповідач електронним повідомленням від 28.03.2025 р. о 18:16:40 до документа № 25UA100320010526U3 повідомив декларанта, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості щодо ціни товару, з огляду на які, відповідачем було висунуто вимогу про надання додаткових документів.

У відповідь на вищезазначене повідомлення відповідача, позивачем електронними повідомленнями від 28.03.2025 р. о 17:38:29 та о 17:38:40 до документа № 25UA100320010526U3 додатково до митниці на забезпечення митного оформлення надано: -прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 11.11.2024 р.; - переклад копія № 020220240001208980.

Також позивач листом від 28.03.2025 просив митний орган припинити десятиденний термін, встановлений ч. 3 ст. 53 Кодексу у відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 255 Митного кодексу України та провести митне оформлення ВМД № 25UA100320010526U3 від 28.03.2025 на підставі наданих документів.

29.03.2025 р. митний орган відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю одночасно направивши засобами електронного зв'язку: Повідомлення до документа МД № 25UA100320010526U3, із назвою «Повідомлення від митниці декларанту» та Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000046/2 від 29.03.2025 р., зміст якого повністю дублює вищезазначене повідомлення митного органу, з посиланням на те, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар № 1 - 83,03 дол. США за одиницю (МД від 27.08.2024 № UA500580/2024/001852). Таким чином, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу, що ґрунтується на раніше визначених митних вартостях із використанням методів, викладених у ст.ст. 58 - 63 Кодексу, при цьому, обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідає цілям і положенням ст. 64 Кодексу.

29.03.2025 р. відповідачем було оформлено та направлено позивачу через декларанта картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000238 відповідно до положень пункту 1 статті 256, частини 6 статті 54 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій», наказу Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа» та з причин винесення відповідно до положень ст. 55 МКУ Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000046/2 від 29.03.2025 р.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).

Відповідно до частини четвертої статті 52 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Повний і вичерпний перелік таких документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлено частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що між позивачем - ФОП ОСОБА_1 та продавцем TIANJIN SAFEWAY SPORTS CO.,LTD укладено зовнішньоекономічний контракт № SW24513 від 11.10.2024 р. на поставку велосипедів, згідно узгодженого та підписаного Сторонами інвойсу, який є невід'ємною частиною даного контракту (п.п. 1.1., 1.2. Контракту).

Умови постачання визначаються FOB TIANJIN згідно з правилами Інкотермс 2010, якщо інше не обумовлено сторонами в інвойсі на конкретну партію товару. Відправлення товару до місця призначення здійснюється відправником, за його рахунок та входить до ціни Товару (п.п. 3.3. Контракту).

Ціна одиниці та загальна сума Товару вказується в інвойсі у доларах США (п.п. 2.1. Контракту).

Згідно інвойсу № SW24513 від 05.12.2024 р., який є невід'ємною частиною даного контракту, Позивачу було поставлено товар за переліком, на загальну суму 63 176,61 доларів США.

Умови оплати за товар визначені згідно п.п. 2.3. Контракту № SW24513 від 11.10.2024 р., шляхом безготівкового банківського переказу Покупця в доларах США на користь Продавця по платіжним реквізитам.

Відповідно до п.п. 3.1. Контракту № SW24513 від 11.10.2024 р., Покупець здійснює оплату продукції, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця у доларах США, якщо інше не обумовлено сторонами в інвойсі на конкретну партію товару, у такому порядку:

- умови оплати обговорюються в кожному інвойсі окремо.

- термін поставки товару на територію України протягом 90 (дев'яноста) банківських днів з дня виписки інвойсу.

При оплаті за Товар Покупець зобов'язаний вказати в платіжному документі номер і дату Договору або інвойсу.

Згідно інвойсу № SW24517 від 27.11.2024 р., який є невід'ємною частиною даного контракту, вид оплати - відстрочка платежу: 39 000 доларів США до прибуття товару до місця призначення та 24 176,61 доларів США через 10 днів після прибуття товару до порту Чорноморськ.

З метою митного оформлення зазначених придбаних товарів та випуску їх у вільний обіг та у відповідності до ч. 2 статті 53 МК України, позивачем 25.03.2025 р. через декларанта подано електрону митну декларацію № 25UA100320010526U3, разом із відповідними супровідними документами, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості - подано та не заперечується відповідачем у картці відмови;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності - подано та не заперечується відповідачем у картці відмови;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу) - подано та не заперечується відповідачем у картці відмови;

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - згідно до умов контракту Сторони погодили, що умови оплати обговорюються в кожному інвойсі окремо; інвойсом передбачено відстрочку платежу, а саме: 39 000 доларів США до прибуття товару до місця призначення та 24 176,61 доларів США через 10 днів після прибуття товару до порту Чорноморськ; на момент декларування було здійснено повну оплату за товар у зв'язку з чим подано Swift від 03.01.2025 р. та від 18.03.2025 р., що не заперечується відповідачем у картці відмови.;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару подано інвойс, пакувальний лист, сертифікат про походження товару та не заперечується відповідачем у картці відмови;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів - було подано коносаменти, міжнародні автотранспортні накладні (CMR), документи, що підтверджують вартість перевезення товару (довідки про вартість транспортування) та рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг, що також не заперечується відповідачем у картці відмови;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню - не подано, так як імпорт товару по Контракту не підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - не подано, так як страхування не здійснювалося.

Тобто, у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України Позивачем до митного органу було подано усі основні документи, які підтверджують митну вартість ввезених на територію України товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності , які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей , що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни , що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, частиною п'ятою статті 53 встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином суд зазначає, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною , з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді , коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими , чому документів неможливо з поданих встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин , які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року № 821/1617/17.

Як вже було зазначено судом вище, у зв'язку із встановленими розбіжностями, відповідачем було висунуто вимогу про надання додаткових документів, а саме:

- документи про вартість перевезення відповідно до переліку згідно із Наказом № 599, які містять числові значення на всьому маршруті прямування від місця завантаження товару до місця призначення, враховуючи витрати на навантаження та зберігання оцінюваних товарів у повному обсязі, передбачені положеннями наказу № 599 та договори на транспортування, зокрема і документи від безпосередніх перевізників, передбачені статтею 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність»;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- банківські платіжні документи щодо оплати за товар;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- прайс-лист виробника товару;-копію митної декларації країни відправлення (з перекладом відповідно з вимогами ст. 254 Кодексу);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

28.03.2025 р. позивачем надано відповідачу наступні документи, а саме:

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 11.11.2024 р.;

- переклад копія митної декларації країни відправлення № 020220240001208980. Інформацію щодо надання яких відображено в електронних повідомленнях позивача до документа № 25UA100320010526U3 від 28.03.2025 р. о 17:38:29 та о 17:38:40 із назвою «Перелік документів».

Що стосується вимоги про надання транспортних (перевізних) документів та документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачених положенням Наказу № 599, суд зазначає наступне.

- транспортні документи, а саме, CMR № 8936, № 9064, № 9320 від 24.03.2025 р., коносаменти № HLCUSZX2411DAJD6, № S0124120119 від 15.12.2024 р., рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-24652 від 21.03.2025 та калькуляція транспортних витрат (вартості перевезення), а саме, довідки про вартість транспортування № 210325/01, № 210325/02, № 210325/03 від 21.03.2025 р. з повною деталізацією послуг, надавалася декларантом до митного органу на момент декларування з первинною митною декларацією, про що також зазначено у картці відмови, що виключало обов'язок декларанта надавати їх повторно. Більш того, Відповідачем при первинному отриманні від декларанта зазначених документів, не було встановлено жодних розбіжностей, у тому числі, числових, які необхідно було додатково підтверджувати, поясняти чи відкоригувати/виправити шляхом надання повторно цих же документів;

- акти виконаних робіт з експедитором Відповідачу надати на момент запиту митниці не представлялося можливим, так як такі документи ще не були складені та підписані сторонами з причин того, що організація перевезення та саме перевезення товару не було завершене на момент його митного оформлення та товар не був доставлений до кінцевого місця призначення згідно до умов Договору № 0212/24/04 транспортного експедування від 02.12.2024 (п.п. 3.10. Договору - Після виконання робіт (надання послуг) оформляється Акт виконаних робіт (наданих послуг), який, у разі відсутності письмових обґрунтованих заперечень з боку Клієнта, має бути підписаний останнім протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання.), що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.10.2024 р. у справі № 520/6058/24.

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставлених рахунків-фактур надати на момент запиту митниці не представлялося можливим, так як зазначені рахунки-фактури на момент митного декларування Відповідачем ще не були сплачені Відповідачем, більш того, законодавець не ставить право на митне декларування товару у залежність від факту сплати траснпортних послуг за перевезення такого товару.

Інша інформація щодо наявності та вартості складових митної вартості партії товару не надавалася позивачем на запит митного органу у зв'язку з тим, що:

- калькуляція транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, надавалася на момент декларування з первинною митною декларацією, у вигляді довідок про транспортні витрати № 210325/01, № 210325/02, № 210325/03 від 21.03.2025 р., що також відображено у картці відмови, що виключало обов'язок декларанта надавати їх повторно;

- більш того, чинним законодавством не вимагається та не передбачено обов'язку з подання декларантом документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини декларанта (позивача) та залучених його контрагентом - Експедитором третіх осіб, для цього є достатнім надання договору транспортного експедирування, що підтверджує взаємозв'язок декларанта і Експедитора, який і було надано на момент декларування з первинною митною декларацією, про що також зазначено у картці відмови, що виключало обов'язок декларанта надавати його повторно.

Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, не надавалися з причин того, що страхування не здійснювалося, а тому це виключало обов'язок декларанта надавати страхові документи на момент декларування.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17, якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Таким чином у декларанта відсутній обов'язок доведення факту здійснення або нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення.

Банківські платіжні документи, що стосуються оплати оцінюваного товару, надавалися на момент декларування з первинною митною декларацією, окрім того, сторонами визначено вид оплати - відстрочка платежу, а саме: 39 000 доларів США до прибуття товару до місця призначення та 24 176,61 доларів США через 10 днів після прибуття товару до порту Чорноморськ, тому це виключало обов'язок декларанта надавати банківський платіжний документ на момент декларування, але враховуючи здійснення позивачем передплати за поставлений товар, банківські платіжні документи щодо сплати 63 176,61 доларів США від 03.01.2025 р. та від 18.03.2025 було надано до митного оформлення.

Щодо надання інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, судом встановлено, що такі документи додатково не надавалися, так як на момент декларування з первинною митною декларацією декларантом було подано інвойс, пакувальний лист, сертифікат про походження товару, про що також зазначено у картці відмови, що виключало обов'язок декларанта надавати їх повторно. Більш того, Відповідачем при первинному отриманні від декларанта зазначених документів, не було встановлено жодних розбіжностей, у тому числі, числових, які необхідно було додатково підтвердити, пояснити чи відкоригувати/ виправити шляхом надання повторно цих же документів.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 15.10.2024 р. у справі № 520/6058/24.

Також судом встановлено, що виписка з бухгалтерської документації не надавалася з причин того, що банківський платіжний документ, що стосується передплати за оцінюванний товар, надавався на момент декларування з первинною митною декларацією, окрім того, сторонами визначено вид оплати - відстрочка платежу, а саме: 39 000 доларів США до прибуття товару до місця призначення та 24 176,61 доларів США через 10 днів після прибуття товару до порту Чорноморськ, тому декларантом до митного органу було подано SWIFT перекази від 03.01.2025 р. та від 18.03.2025 р. на загальну суму 63 176,61 доларів США, що відображено у картці відмови і відповідно виключало обов'язок декларанта надавати його повторно. Більш того, Відповідачем при первинному отриманні від декларанта зазначених документів, не було встановлено жодних розбіжностей, у тому числі, числових, які необхідно було додатково підтвердити, пояснити чи відкоригувати/виправити шляхом надання повторно цього ж документу.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 15.10.2024 р. у справі № 520/6058/24.

Стосовно висновків про якісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, судом встановлено, що висновок про якісні характеристики товарів міститься в сертифікаті про походження товару (Certificate of origin) № C24MA06E3EH50010 від 23.12.2024 р., який надавався на момент декларування з первинною митною декларацією, що також відображено у картці відмови і виключало обов'язок декларанта надавати його повторно. Більш того, Відповідачем при первинному отриманні від декларанта зазначеного документу, також не було встановлено жодних розбіжностей, які необхідно було б додатково підтвердити, пояснити чи відкоригувати/виправити шляхом надання повторно цього ж документу.

Стосовно витребування Відповідачем висновків про вартісні характеристики Товару, підготовлених спеціальними експертними організаціями, варто зауважити наступне.

У розумінні частини другої статті 53 МК України, такий документ не є обов'язковим і не може слугувати самостійною підставою для відмови у митному оформленні імпортованого товару за заявленою декларантом ціною. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 травня 2021 року по справі № 820/584/17.

Так, відповідно до статті 327 МК України у разі потреби для участі у здійсненні митного контролю можуть залучатися спеціалісти та експерти.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650 затверджений Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно з пунктом 9 цього Порядку, якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації).

Залучення спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі виникнення необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації.

З наведеного слідує, що за необхідності для визначення характеристик товарів, з метою підтвердження їх вартості, залученню підлягають експерти (експертні установи) та спеціалісти.

Отже, при дійсній наявності необхідності проведення оцінки вартості Товару, Відповідач під час митного контролю мав повноваження та можливість для призначення митної експертизи, втім такої експертизи призначено не було.

Подібний до викладеного правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року по справі № 826/5566/17.

Таким чином суд приходить до висновку, що на момент митного оформлення товару, позивачем були надані всі належні та достатні основні документи, які містили усю необхідну інформацію, зокрема і числові дані щодо заявленої митної вартості товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного Кодексу) та які давали право та можливість відповідачу визначити митну вартість товару саме за заявленою ціною договору (контракту).

Проте, митний орган відмовив Позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю згідно до ч. 6 п. 2 ст. 54 МКУ та прийняв рішення про коригування митної вартості № UA100000/2025/000046/2 від 29.03.2025 р. з оформленням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000238.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, складовою підстави для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів і лише за умови:

1) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або

2) відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином суд зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування не враховано, що декларантом надано усі належні документи, які вимагають вищезазначені норми митного законодавства, для підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари по контракту № SW24513 від 11.10.2024 р. та перелік таких наданих документів зафіксовано у картці відмови.

В той же час, митним органом не наведено належних й допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та витребування митницею інших документів відбувалось без належного зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а тому застосування оскаржуваним рішенням іншого методу, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів на нашу думку є протиправним.

Також суд зазначає, що правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявлені митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

З огляду на викладені положення, однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Досліджуючи питання “обґрунтованих сумнівів» митниці - за відсутності його визначення у профільному законодавстві, з урахуванням того, що в силу імперативних вимог ч. 2 ст. 77 КАС України тягар доведення законності оскаржених рішень, а отже і наявності “обґрунтованих сумнівів» покладається на саме на відповідача, для розкриття юридичного змісту цього терміну слід звернутися до релевантної практики ЄСПЛ, а саме до близького по змісту до цього терміну стандарту доказування “доведення вини особи поза розумним сумнівом».

Згідно системної практики рішень ЄСПЛ (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, справа «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п.161, Series А заява № 25, справа Sevtap Veznedaroglu v.Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).. стандарт доказування “доведення вини особи поза розумним сумнівом» полягає у тому, що “....Обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення...».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26.03.2019 по адміністративній справі № 814/921/17, від 04.09.18 по справі № 814/2659/16, по справі № 814/3790/14, 814/1204/15, № 814/1216/16, № 814/1253/14, від 26.08.2018 по справі № 814/1996/15, від 27.08.2020 по справі № 814/2840/16, від 21.08.2020 по справі № 814/1521/16, від 06.08.2020 по справі № 814/694/16, від 15.04.2020 по справі № 814/1439/15, від 26.03.2020 по справі № 814/1047/16, від 23.01.2020 по справі № 814/4204/15 та багатьох інших, відповідно до якої, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому полягають такі розбіжності, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх застосування не може бути визначена вартість, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п'ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положенням статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі вартість товарів не може бути визначена , якщо митна шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Так, частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни , що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Однак, як вбачається з картки відмови та рішення про коригування митної вартості, що оскаржується, під час здійснення митного контролю, заявленого Позивачем до митного оформлення товару, незважаючи на подання позивачем усього переліку основних та додаткових документів, митний орган все ж таки поставив під сумнів правильність визначення митної вартості даного товару за основним методом - ціною договору (контракту) та дійшов до висновку про те, що основний метод визначення митної вартості товарів не може бути застосований та обрав резервний метод визначення митної вартості товарів.

Статтею 64 МК України, якою регламентовані умови використання резервного методу, застосованого відповідачем при прийнятті спірного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Визначення митної вартості за резервним методом здебільшого здійснюється спеціально створеною комісією , яка надає експертну оцінку об'єкту, що перетинає кордон. При використанні даного методу припускається більша порівняно з іншими методами гнучкість, тобто використання цінових довідників, що містять повний опис товарів на асортиментному рівні; каталогів і подібних видань, даних про біржові котирування цін; використання статистичних даних про звичайні рівні комісійних, знижок, прибутку, тарифів на транспорт тощо.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 809/1174/17 від 27.07.2018 року; № 820/17417/14 від 21.02.2018 року; Верховного Суду України № 814/283/14 від 30.06.2015 року.

Разом із тим, митним органом в прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів не встановлено, що в документах, які були подані декларантом для підтвердження митної вартості товару, наявні недостовірні відомості, суттєві розбіжності чи ознаки підробок та не спростована обґрунтованість визначення митної вартості згідно з контрактною ціною оцінюваного товару, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митним кодексом України.

Як вбачається з тексту Рішення про коригування митної вартості, джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 27.08.2024 № UA500580/2024/001852, де митна вартість товарів зі схожими характеристиками становить 83,03 дол. США за одиницю.

Проте, навіть формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, 1) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, 2) не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і 3) не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 820/17417/14 прийняв постанову від 21.02.2018 року, згідно з якою зробив наступний правовий висновок: «Судами не було враховано, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС Державної фіскальної служби України інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України . При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другим методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суди повинні були вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України і що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована ».

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Частиною другою статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000046/2 від 29.03.2025 року, у ньому зазначені лише номер та дата якоїсь митної декларації № UA500580/2024/001852 від 27.08.2024), що була взята митницею для порівняння цін та на підставі якої і було здійснено коригування митної вартості товарів, та вартості за одиницю товарів позивача у бік її збільшення (до 83,03 дол. США за одиницю), що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, окрім номера та дати митної декларацій, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, Відповідач повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 15.10.2024 р. у справі № 520/6058/24.

Проте, висловлені відповідачем сумніви у рішенні про коригування митної вартості № UA100000/2025/000046/2 від 29.03.2025 р. щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом - ціною договору, не відповідають дійсним обставинам справи, є припущеннями митного органу та не підтверджені достатніми доказами та взагалі не обґрунтовані, що не може бути підставою для неприйняття заявленої декларантом митної вартості товару по ціні договору.

Щодо зауважень відповідача, які стали підставою для встановлення розбіжностей та прийняття рішення про коригування митної вартості № UA100000/2025/000046/2 від 29.03.2025 р., суд зазначає наступне.

Посилання відповідача на те, що документів, видані суб'єктами господарювання, які залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування та передбачені наказом № 599, не було надано, спростовуються тим, що позивачем було укладено Договір № 0212/24/04 транспортно-експедиторського обслуговування від 02.12.2024 р., який надавався разом із митною декларацією та відображено у графах 44 митної декларації й в картці відмови

- відповідно до умов договору ТЕО, Експедитор бере на себе зобов'язання виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно експедиційного обслуговування і організації перевезень імпортних вантажів Клієнта; для виконання своїх обов'язків за договором ТЕО Експедитор має право укладати від свого імені договори і угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами , експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України (п.п. 1.1. та 2.1.1. договору транспортного експедування № 0212/24/04 від 02.12.2024 р.).

- відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

- відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу

- відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» та договору транспортного експедирування № 0212/24/04 від 02.12.2024 р., експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Тобто, відповідно до договору транспортного експедирування, Експедитор повністю бере на себе зобов'язання перед Клієнтом по організації перевезення, для цього він може укладати договори з перевізниками, портами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України, тому за таких умов Клієнт ніяк не взаємодіє із залученими третіми особами Експедитора, так як це суперечить самому принципу експедирування.

Крім того суд зазначає, що чинним законодавством не вимагається та не передбачено подачі декларантом документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини позивача як Замовника послуг та третіх осіб, яких було залучено Експедитором як Виконавців, для цього є достатнім надання договору транспортного експедирування, що підтверджує взаємозв'язок Позивача безпосередньо його контрагентом - Експедитором.

Окрім того, до митного оформлення надавалися накладні CMR № 8936, № 9064, № 9320 від 24.03.2025 р., коносаменти № HLCUSZX2411DAJD6, № S0124120119 від 15.12.2024 р., які і є такими документами, що видані суб'єктами господарювання, у даному випадку, морським та автомобільним перевізниками, які залучалися безпосередньо до виконання договору транспортного експедирування.

Отже, висновки та посилання відповідача на те, що позивачем не були надані документи, які видані суб'єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування та передбачені наказом № 599 та у зв'язку з цим не включення всіх складових митної вартості товару є безпідставними та неправомірними.

Крім того суд не приймає до уваги зауваження відповідача у спірному рішенні про те, що надана до митного оформлення заявка на перевезення не містить посилання на наданий договір транспортного експедирування, з огляду на наступне.

-по-перше, заявка на перевезення як документ сам по собі ніяк не впливає на визначення митної вартості товару, так як для підтвердження заявленої митної вартості щодо транспортування Позивачем до митного органу були надані CMR № 8936, № 9064, № 9320 від 24.03.2025 р., коносаменти № HLCUSZX2411DAJD6, № S0124120119 від 15.12.2024 р., рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги № РФ-24652 від 21.03.2025, довідки про вартість транспортування № 210325/01, № 210325/02, № 210325/03 від 21.03.2025 р та Договір № транспортного експедування № 0212/24/04 від 02.12.2024 р.;

-по-друге, заявка на перевезення не є обов'язковим для підтвердження митної вартості в розумінні п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України;

-в-третє, надана заявка на перевезення містить відповідний дані, а саме: відправника товару, отримувача товару, маршрут прямування вантажу, тип та кількість контейнерів, найменування вантажу, по яким вона може бути ідентифікована із данною поставкою товару.

Отже, митний орган формально і без законних на те підстав посилається на відсутність в заявці на перевезення, наданій до митного оформлення, посилання на договір транспортного експедирування, а тому підстав у Відповідача для висновків про можливе не включення Позивачем всіх складових митної вартості товару та не підтвердження у зв'язку із відсутністю посилання на договір ТЕО саме в Заявці на перевезення задекларованої митної вартості товарів - не має.

Щодо посилання митного органу на те, що у рахунку-фактурі від 21.03.2025 № РФ-24652 вказана сума за фрахт менша за суму, яка розрахована виходячи із ставки 5300 дол. США за контейнер із застосування курсу валют на дату рахунку, у зв'язку із чим вбачається декларування складових митної вартості у не повному обсязі, суд зазначає наступне.

- конкретний перелік послуг, що надаються Експедитором, вид та найменування (номенклатура) вантажів, а також інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування, обумовлюється і вказується у відповідній Заявці або дорученні (довіреності), листуванні наданими Клієнтом під кожне конкретне перевезення, які в свою чергу, є невід'ємною частиною цього Договору (п.п. 1.2. договору транспортного експедування № 0212/24/04 від 02.12.2024 р.).

- клієнт зобов'язаний надати Експедитору заявку на надання транспортно експедиторських послуг не менш, ніж за 5 (п'ять) робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до відвантаження/ прийому та/або погодити умови, ставки перевезення тощо , у тому числі шляхом листування по електронній пошті, мессенджерах (п.п. 2.4.2. договору транспортного експедування № 0212/24/04 від 02.12.2024 р.).

- для цілей цього пункту, витрати вважаються узгодженими Сторонами, якщо вони обумовлені в заявці на конкретне перевезення або шляхом листування (у тому числі по електронній пошті, месенджерах, скайпі) між Сторонами або шляхом письмового повідомлення Експедитором на електронну пошту Клієнта про такі витрати, у разі відсутності від Клієнта заперечень щодо таких витрат по закінченню 2-х робочих днів з моменту відправки Експедитором відповідного повідомлення (абз. 3 п.п. 3.1. договору транспортного експедування № 0212/24/04 від 02.12.2024 р.).

Тобто, відповідно до договору транспортного експедирування, узгогодження загальної вартості перевезення між сторонами відбувається шляхом підписання Заявки на перевезення та саме в Заявці на перевезення зазначається вартість перевезення із включенням всіх складових.

Так в заявці на перевезння № 25167/5 від 04.12.2024 Сторонами узгоджено вартість перевезення одного контейнера у розмірі 5 300 доларів США, морський фрахт.

Загальна сума узгодженого перевезення 3 контейнерів Позивача склала - 15 900 долларів США, що за курсом валют НБУ на дату виставлення рахунку ТЕО 21.03.2025 (далар США - 41,541 грн.) дорівнювало 660 501,90, що відповідає загальній сумі зазначеній в рахунку ТЕО від 21.03.2025 № РФ-24652.

Відповідно до ч. 1 статті 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Суд зазначає, що в рахунку ТЕО від 21.03.2025 № РФ-24652 однією із складових витрат є також витрати транспортно-експедиційного обслуговування на території України - плата Експедитора , які не включаються до митної вартості товару, як такі, що надані Експедитором на митній території України та які склали 9 000,00 грн. разом з ПДВ та не включалися до митної вартості товару.

Тому, можливі підстави для висновків про декларування складових митної вартості у не повному обсязі у митного органу відсутні.

Зазначення відповідачем, що декларантом не надано платіжні документи щодо сплати по рахунку-фактурі від 21.03.2025 р. № РФ24652, суд вважає необґрунтованим, оскільки суперечить п. 6) ч. 2 статті 53 МК України, який передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а не надання саме банківських документів стосовно оплати транспортних послуг.

Банківські документи стосовно оплати транспортних послуг, які зазначаються митницею, на момент декларування не надавалися та не могли бути надані, так як Позивачем не було здійснено оплату по рахунку фактурі щодо транспортно-експедиційних послуг від 21.03.2025 р. № РФ24652 у зв'язку з тим, що товар не був доставлений у кінцеве місце призначення - м. Харків.

Відповідно до викладеного у постановах Верховного Суду від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625 та від 02.03.2021 у справі № 380/842/20 правового висновку «у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару, тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару».

Надаючи оцінку твердженням відповідача про те, що довідки про транспортні витрати не є транспортними документами, відповідно до Наказу № 599, отже не підтверджують витрати понесені виконавцем послуг, суд зазначає про невідповідність зазначеного твердження сталій судовій практиці.

31 травня 2019 року ВС КАС в рамках справи № 804/16553/14 досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу. Відтак, за аналогією правил про допустимість доказів в адміністративному судочинстві, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного суду у від 22 серпня 2019 р. у справі № 810/2784/18, від 31 січня 2018 р. у справі № 810/2839/17, від 21 листопада 2019 р. у справі № 804/9754/15, від 07 травня 2020 р. у справі № 400/2922/18, від 03 лютого 2021 р. у справі № 810/4441/16; від 13 січня 2022 р. справа № 520/11061/2020; така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017 р.

Таким чином підстави для висновків про відсутність документів для підтвердження витрат на транспортування у митного органу відсутні.

Таким чином суд дійшов висновку, що висновки відповідача про відсутність документів щодо підтвердження такої складової митної вартості товару як витрати на транспортування товару є безпідставними та неправомірними.

Твердження митного органу про неможливість проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару у зв'язку із не наданням до митного оформлення документів пов'язаних з розвантаженням контейнерів, ПРР, інформацію про вартість зберігання в портах взагалі є необгрунтованим у зв'язку із тим що, імпортований товар позивача доставлявся напряму до порту Чорноморськ, що відображено в телекс релізі коносамента № S0124120119 від 15.12.2024 р., коносаменті № HLCUSZX2411DAJD6 від 15.12.2024 р., міжнародних автотранспортних накладних (CMR) № 8936, № 9064, № 9320 від 24.03.2025 р., тобто морським судном до митної території України, що в свою чергу, виключає будь-які можливі додаткові витрати про які зазначається митним органом, тому транспортна складова митної вартості імпортованого товару включає себе лише витрати за фрахт, що і було відображено в поданій митній декларації.

Крім того суд зазначає, що

- калькуляція та деталізація всіх витрат, які виникли під час перевезення, надавалася позивачем на момент декларування з первинною митною декларацією, що підтверджують довідки про транспортні витрати № 210325/01, № 210325/02, № 210325/03 від 21.03.2025 р.. та рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги № РФ-24652 від 21.03.2025 р., в яких вказано також і маршрут слідування вантажу.

- відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 08.10.2019 у справі № 803/776/17 та від 11.06.2020 у справі № 815/5597/17, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли Відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів.

Отже, висновки відповідача про відсутність документів розвантаженням контейнерів, ПРР, про вартість зберігання товару є недоведеними.

Щодо висновку митниці стосовно включення до митної вартості товарів витрат на іх зберігання, суд зазначає наступне.

10.04.2008 р. Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (GATT).

Пунктом 1 статті 6 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 передбачено, що митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на обчисленій вартості. Обчислена вартість складається із суми: a) ціни або вартості матеріалів та виготовлення чи іншої обробки, застосованої під час виробництва імпортних товарів; b) суми для прибутків та загальних витрат, що дорівнюють сумі, яка здебільшого відображається під час продажу товарів того самого класу або виду, що й товари, які оцінюються та які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни імпорту; c) ціни або вартості всіх інших витрат, необхідних для відображення методу оцінювання, вибраного членом згідно з пунктом 2 статті 8.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 під час визначення митної вартості згідно з положеннями статті 1 до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари, додається: a) такі витрати настільки, наскільки вони понесені покупцем, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари: i) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за покупку; ii) вартість контейнерів, які для митних цілей уважаються єдиним цілим з відповідними товарами; iii) вартість упаковки, чи за оплату праці, чи матеріалів; b) вартість, розподілена належним чином, таких товарів та послуг, коли вони поставляються безпосередньо або опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт імпортних товарів, якщо такої вартості не включено до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті: i) матеріали, компоненти, частини та подібні предмети, що включені до імпортних товарів; ii) інструменти, фарби, шаблони та подібні компоненти, які використовуються під час виробництва імпортних товарів; iii) матеріали, які використовуються під час виробництва імпортних товарів; iv) технічні, науково-дослідні, художні, дизайнерські роботи та плани й креслення, які виготовлені в місці, іншому, ніж країна-імпортер, та які необхідні для виробництва імпортних товарів; c) роялті й ліцензійні платежі, пов'язані з товарами, що оцінюються, які покупець повинен сплачувати безпосередньо чи опосередковано, як умова для продажу товарів, що оцінюються, якщо такі роялті й платежі не включаються до ціни, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті; d) вартість будь-якої частини доходу від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання імпортних товарів, яка переходить безпосередньо або опосередковано продавцю. Пунктом 2 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 визначено, що Під час розробки свого законодавства кожний член передбачає цілковите або часткове включення до митної вартості або виключення з неї такого: a) вартості транспортування імпортних товарів до порту або місця ввезення; b) витрат на завантаження, розвантаження та обробку, пов'язаних з транспортуванням імпортних товарів до порту або місця ввезення; c) вартості страхування.

Згідно з пунктом 4 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 під час визначення митної вартості не допускається додавань до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, за винятком тих, які передбачені в цій статті.

Також в переліку витрат (складових митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що наведений у частині 10 статті 58 МК України відсутні витрати на зберігання вантажу.

Частиною 11 статті 58 МК України від 13.03.2012 передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

В постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 2а-13471/10/0470 (адміністративне провадження № К/9901/4516/18), суд касаційної інстанції, застосовуючи вищевказані положення міжнародних договорів та законодавства України прийшов до висновків про те, що законодавство України з питань визначення митної вартості товарів повністю відповідає міжнародним вимогам, зокрема, Угоди про застосування статті VII ГАТТ, і не містить такі види витрат, як зберігання товару, що включаються до митної вартості.

Щодо посилання митного органу на порушення термінів оплати та не підтвердженням у зв'язку з цим відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, суд зазначає наступне.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови оплати товару, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі № 803/3649/15.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до викладеного у постановах Верховного Суду від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625 та від 02.03.2021 у справі № 380/842/20 правового висновку «у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару, тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару».

Стосовно доводів відповідача, що надані банківські документи (SWIFT) не містять підписів та печаток платника та тому відомості щодо ціни, яка сплачена, містять розбіжності та не піддаються обчисленню та перевірці, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.1 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі також - Положення № 216), передбачено, що платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов'язково має містити такі реквізити, зокрема, як:

-найменування одержувача (далі - бенефіціар) [для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові (якщо воно є)], його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку [або номер міжнародного банківського рахунку (IBAN)], на який перераховуються кошти або банківські метали (для бенефіціара - фізичної особи, який не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися);

- призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави).

- підписи відповідальних осіб платника згідно з наданим до банку платника переліком осіб, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком. У разі подання електронного розрахункового документа відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком, накладають відповідний електронний(і) підпис(и) згідно з вимогами, установленими нормативно правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України.

Як вбачається зі змісту SWIFT переказів від 03.01.2025 р. та 18.03.2025 р., вони містять інформацію про одержувача платежу - компанію «TIANJIN SAFEWAY SPORTS CO.,LTD» та її реквізити, на які перераховано кошти в сумі 39 000,00 та 24 176,61 доларів США (разом: 63 176,61 доларів США), що відповідає як сумі предоплати, так і загальній сумі за товар, вказаній в рахунку-фактурі № SW24513 від 05.12.2024 р. Також містить інформацію про призначення платежу - відповідно до контракту від № SW24513 від 11.10.2024 та інвойсу № SW24513 від 05.12.2024, оскільки платіж здійснювався на виконання умов цього контракту та інвойсу.

Тому, можливі підстави для висновків про те, що надані Позивачем банківські платіжні документи не стали підставою для підтвердження ціни товару у митного органу відсутні.

Отже, всупереч доводам митного органу, згадані вище банківські платіжні документи, надані позивачем, оформлені належним чином, ідентифікуються з поставкою оцінюваного товару та містять відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена, а тому суд вважає, що висновки відповідача про те, що надані позивачем банківські платіжні документи містять розбіжності є безпідставними та неправомірними.

Стосовно зауважень відповідача до митної декларації країни відправлення про те, що вона не містить перекладу відповідно до вимог ст. 254 МК України, суд зазначає, що вони є необгрунтованими, оскільки:

-по-перше, декларантом додатково до митниці був наданий переклад митної декларації країни відправлення, що відображено в самому рішенні про коригування митної вартості;

-по-друге, експортна декларація країни відправлення не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів;

-по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту експортної декларації країни відправлення;

-в-четверте, пункт 7 ч. 3 ст. 53 МК України взагалі не містить обов'язку декларанта або уповноваженої ним особи надавати переклад митної декларації країни відправлення, а лише містить обов'язок надання копії митної декларації країни відправлення. Крім того, зазначена митна декларація викладена у відповідній загальноприйнятій офіційній формі з найменуванням граф на китайській мові, а усі відомості, значення щодо вантажу та його вартості були числові, що давало змогу відповідачу їх співставити із заявленими позивачем.

-в-п'яте, надана експортна декларація країни відправлення містить відповідний номер та штрих-код по якому вона може бути ідентифікована, як оформлена у країні відправлення;

-в-шосте, заповнення всіх граф в декларації країни відправлення (КНР) є виключно прерогативою продавця, здійснюється за правилами, що визначені в країні відправлення, а саме КНР та правилами, що визначаються судохідними лініями, тому втручатися в її складання, давати будь-які рекомендації, побажання покупець не має можливості.

Це також стосується і посилання митниці як на розбіжність, на переклад МД країни відправлення від 11.12.2024 № 020220240001208980 якій за твердженням відповідача містить відомості щодо іншої компанії відправника, зокрема відповідно до наданих до митного оформлення документів товар постачається на митну територію Україну на виконання положень Контракту від 11.10.2024 № SW24513, укладеного між компанією «TIANJIN SAFEWAY SPORTS CO., LTD» (Китай) та ФОП ОСОБА_1 (Україна), проте, відповідно до перекладу відправником товарів є ТОВ «Тяньцзіньська компанія спортивного обладнання Saiwei». Особливості перекладу китайської експортної митної декларації на українську мову не змінили її числові дані щодо товару, його вартості та умов постачання тощо.

Отже, підстави для висновків про встановлені розбіжності в наданій експортній декларації щодо підтвердження витрат на транспортування у відповідача відсутні.

Щодо посилань відповідача на те, що після надання додатких документів, що стали підставою для встановлення розбіжностей та прийняття рішення про коригування митної вартості № UA100000/2025/000046/2 від 29.03.2025 р. про те, що прайс-лист від 11.11.2024 не містить всього асортименту продукції продавця, є адресним, тобто не надає інформацію щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, що є несумісним з положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ СОТ 1994), суд зазначає, що -по-перше, прайс-лист не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; -по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) виробника/продавця на товари та/або види послуг; -по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару (аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 810/690/17 від 23.10.2020 р. ).

Отже, як вбачається з обставин справи, митний орган формально, без законних на те підстав посилається на те, що наданий позивачем прайс-лист містить суб'єктивний характер, так як чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс листа та підстав у відповідача для висновків про необ'єктивні умови визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції, вважаємо, не має.

Надаючи оцінку твердженням відповідача про ненадання позивачем до митного оформлення першого листа додаткового коносаменту № HLCUSZX2411DAJD6 від 15.12.2024 р., у зв'язку з чим у митного органу була відсутня можливість перевірити повноту декларування та умов оплати наданих транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Xingang Chornomorsk, суд зазначає, що коносамент, як товаросупровідний документ видається морським перевізником вантажу його відправнику та засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Тобто, фактично коносамент по своїй суті є певною гарантією від морського перевізника для вантажовідправника про те, що товар буде доставлений до порту призначення та в належному стані переданий вантажоотримувачу.

Коносамент, як товарно-транспортний документ на вантаж, не містить визначення вартості його перевезення морським транспортом, а відображає реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача, характеристики товару та основні умови поставки, які узгоджені сторонами в договорі. При цьому, вказані в коносаменті загальні умови поставки товару не можуть суперечити умовам, вказаним в договорі.

В даному випадку умови поставки товару узгоджені сторонами в контракті № SW24513 від 11.10.2024 р., відповідно до п.п. 3.3. якого товар поставляється продавцем на умовах FOB TIANJIN (Китай) згідно правил Інкотермс 2010 та відправлення товару до місця призначення здійснюється відправником, за його рахунок та входить до ціни товару, тобто відправник сам несе всі витрати з завантаження, доставки товару до порту TIANJIN.

Таким чином суд зазначає, що коносамент не є законодавчо визначеним, самостійним та необхідним документом, який підтверджує витрати на транспортування товару, а є лише товарно-транспортним докуметом, який відображає / підтверджує шлях переміщення / слідування товарно-матеріальних цінностей, що і було відображено на другій та третій сторінках наданого коносаменту № HLCUSZX2411DAJD6 від 15.12.2024 р., та не є документом, який декларант зобов'язаний надати для митного контролю.

Митним органом у своїх електронних повідомленнях додатково не вимагалось від декларанта надання першої сторінки коносаменту № HLCUSZX2411DAJD6 від 15.12.2024 р., до того ж, Позивачем було надано до митного оформлення телекс-реліз зазначеного коносаменту під № S0124120119 від 15.12.2024 р., який по своїй сутті є копією судноплавної лінії коносаменту № HLCUSZX2411DAJD6 від 15.12.2024 р., в якому відображена та ж інформація, що і в коносаменті під № S0124120119 від 15.12.2024 р.

Крім того, вартість морського перевезення відображена та підтверджена у наданих до митного оформлення довідках про транспортні витрати № 210325/01, № 210325/02, № 210325/03 від 21.03.2025 р.. та рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-24652 від 21.03.2025 р.

Отже, посилання відповідача на відсутність при митному оформленні як обов'язкового документу, першої сторінки коносаменту № HLCUSZX2411DAJD6 від 15.12.2024 р., а тому підстав у відповідача для висновків про можливе не включення позивачем всіх складових митної вартості товару та не підтвердження у зв'язку із ненаданням саме першої сторінки коносаменту задекларованої митної вартості товарів - є необґрунтованим.

Посилання відповідача на неподання декларантом достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки FOB TIANJIN всіх витрат, пов'язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення, спростовуються тим, що на момент декларування товару, відповідачу були надані довідки про транспортні витрати № 210325/01, № 210325/02, № 210325/03 від 21.03.2025 р. разом з коносаментами № HLCUSZX2411DAJD6, № S0124120119 від 15.12.2024 р., CMR № 8936, № 9064, № 9320 від 24.03.2025 р., рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-24652 від 21.03.2025 р. та Договором транспортного експедування № 0212/24/04 від 02.12.2024 р. з ТОВ «Клевер Тім», які містять усі необхідні дані та складові такої митної вартості оцінюваного товару як витрати на транспортування, з їх деталізацією, надання яких відображено в картці відмови.

Отже суд дійшов висновку, що висновки відповідача про відсутність документів щодо підтвердження такої складової митної вартості товару як витрати на транспортування товару є безпідставними.

Посилання відповідача на те, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, спростовується насамперед змістом картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000238, яка містить посилання на подання позивачем з митною декларацією всіх основних документів, які підтверджують митну вартість товарів згідно вимог статті 53 Митного кодексу України.

Також, спростовується електронними повідомленнями позивача від 28.03.2025 р. о 17:38:29 та о 17:38:40 до документа № 25UA100320010526U3 із змісту яких вбачається про надання позивачем на вимогу митного органу ще і додаткових документів, а саме: перекладу копія митної декларації країни відправлення № 020220240001208980, прейскуранта (прайс-лист) виробника товару б/н від 11.11.2024 р.

Як вже зазначалося вище, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Проте, звертаємо увагу, що так звана консультація у вигляді повідомлення про застосування другорядного методу була проведена у день прийняття оскаржуваного Рішення, одноразово та одноособово митним органом, незважаючи на те, що обґрунтований вибір методу визначення митної вартості має бути здійснений шляхом участі в обміні інформацією обох Сторін та послідовно шляхом застосування кожного наступного методу після встановлення неможливості визначення митної вартості товарів шляхом застосування попереднього методу.

Постановою Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24 наголошено, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості. Посилання у рішенні про коригування митної вартості на лише на номер митної декларації, як на джерело цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.

За правилами статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (частина 2 статті 64).

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Зазначене узгоджується і з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17.

Разом з тим, як вбачається з наданої «консультації», митний орган одноособово здійснивши одноразову «консультацію» обрав самий останній шостий метод визначення митної вартості товару - резервний.

Іншого, в порушенні норм Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 та ч. 2 ст. 55 МК України, які зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів не містить.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000046/2 від 29 березня 2025 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000238 є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8 А,м. Київ,03124) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000046/2 від 29 березня 2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000238.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3562 (три тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 32 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.