з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 500/6363/25
06 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягає у невжитті заходів для вилучення даних ОСОБА_1 з розшукових обліків;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 :
вилучити дані ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформаційно комунікаційної системи «ОБЕРІГ» та системи «Резерв+» як особи, оголошеної у розшук;
подати відповідне подання до Національної поліції України про зняття ОСОБА_1 з розшуку.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії запису про розшук ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) у: Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (ЄДРПВР ІКС «ОБЕРІГ»), інформаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України», мобільному застосунку «Резерв+» до ухвалення судом рішення по суті справи. А ще просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 невідкладно повідомити Національну поліцію України про призупинення розшуку позивача на період розгляду справи, копію ухвали про забезпечення позову направити до ГУНП в Тернопільській області для виконання
Заява обґрунтована тим, що заявника 10.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 безпідставно оголошено в розшук у системах: Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (ЄДРПВР ІКС «ОБЕРІГ»), мобільний застосунок «Резерв+», інформаційно-комунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України». Оголошення відбулося після того, як 30.06.2025 ТЦК отримав листа заявника про перебування на лікарняному. Також вказує, що його заброньовано критично важливим підприємством і в додатку «Резерв+» відображено чинну відстрочку до 19.12.2025; оголошення в розшук заброньованої особи є очевидно протиправним. Через це заявник вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову та звернувся до суду.
Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 2 частини першої статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
За приписами частини другої статті 154 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі №990/99/22 вказала, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Факт прийняття відповідачем рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
При цьому суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об'єктивного існування наведених ризиків.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, забезпечувати ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, тощо.
Ухвала про забезпечення позову повинна бути вмотивована судом, зокрема, із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про оголошення у розшук ОСОБА_1 через його неприбуття до ТЦК та СП за повісткою та направлення подання до органів Національної поліції України про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Звернення заявника до суду із відповідною заявою обумовлено прагненням зупинити дію запису про розшук ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, інформаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України», законність чи протиправність внесення якого є предметом дослідження за результатами судового розгляду.
Задоволення цієї заяви про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який просить заявник, шляхом зупинення дії запису про розшук ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (ЄДРПВР ІКС «ОБЕРІГ»), інформаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України», мобільному застосунку «Резерв+» призведе до фактичного вирішення позовних вимог позивача без розгляду справи по суті позовних вимог.
Водночас фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті щодо правомірності вчинених дій / допущеної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Окрім того, наведені позивачем обставини про перебування на лікуванні у період з 27.06.2025 по 01.07.2025 та оформлення бронювання по 19.12.2025 не може автоматично свідчити про те, що у відповідача були відсутні підстави для відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про військовозобов'язаного в частині порушення правил військового обліку та оголошення розшуку такої особи, тому відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність дій/бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 і про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. Факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Суд має встановити усі обставини справи на підставі належних та допустимих доказів, поданих усіма учасниками справи, бо ті, що надані заявником (позивачем) містять протиріччя та суперечності. Так, позивач долучає копію повістки про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 29.06.2025 і одночасно відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.09.2025 про неприбуття ОСОБА_1 за повісткою на 06.07.2025. Також у цій відповіді відповідач вказує, що ОСОБА_1 являється порушником правил військового обліку за неявку на виклик у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10.07.2025, заброньований заявник з 12.07.2025. Наведене спростовує очевидну протиправність оскаржуваних дій/бездіяльності відповідача, висновок щодо наявності підстав для визнання дій/бездіяльності відповідача протиправними можливий за результатами розгляду справи по суті.
Отже, з поданої заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про недоведеність передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв'язку із чим у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 153, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 06 листопада 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.