Справа № 500/3987/25
05 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви позивача від 02.05.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації згідно п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 02.05.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації згідно п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду даної заяви.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.05.2022 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до відповідача заяву, у якій просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку зі здійсненням догляду за батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю І групи (підгрупа Б, загальне захворювання, довічно) та потребує стороннього догляду. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4601500213114 вищезгадану заяву про надання відстрочки 05.05.2025 "вручено за довіреністю". Відповідач, у свою чергу, вищезгадану заяву проігнорував, не вжив жодних заходів щодо надання відстрочки, станом на момент подання даної позовної заяви позивач не отримав жодної аргументованої відмови у наданні такої відстрочки, що свідчить про протиправну бездіяльність і, власне, слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 04.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) як співвідповідача у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, ІНФОРМАЦІЯ_5 подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у діловодство ІНФОРМАЦІЯ_2 06.05.2025 надійшла поштовим відправлення заява ОСОБА_1 . Відповідь підготовлена ІНФОРМАЦІЯ_6 (у якому перебуває на обліку) в порядку Закону України "Про звернення громадян". У відповіді позивачу роз'яснено причину відмови у наданні відстрочки від мобілізації у відповідності до чинного законодавства, а саме: відсутній акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, згідно вимог ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. Згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, після перевірки виявлено, що крім заявника - сина ОСОБА_1 , є інші члени сім'ї, першого чи другого ступеня споріднення у особи, яка потребує догляду :є ще син - ОСОБА_3 , 1973 року народження, та дочка - ОСОБА_4 , 1976 року народження.
ІНФОРМАЦІЯ_5 не вбачає у своїх діях порушень чинного законодавства щодо розгляду заяви ОСОБА_1 у порядку Закону України "Про звернення громадян". Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач відзначив, що надав усі необхідні документи для отримання відстрочки від призову. Подання інших, додаткових доказів не передбачено, а відтак висвітлена у відзиві підстава для відмови у наданні йому відстрочки не відповідає (навіть суперечить) нормам Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. Позивач фактично не отримав від відповідача жодного повідомлення ні засобами телефонного, ні електронного, ні поштового зв'язку, як це передбачено у абз. 6 п. 60 вказаного Порядку. Попри запевнення у протилежному, відповідач жодних доказів такого належного повідомлення позивача разом із відзивом не надає - копії квитанції про відправлення, рекомендованого листа, опису вкладення, повідомлення про отримання чи будь-якого іншого документа, який підтверджував би факт відправлення позивачу згаданої відповіді.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, суд розглядає справу за межами строків, передбачених ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним і перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим в електронній формі.
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 05.06.1982 ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 .
11.10.2013 позивач змінив прізвище з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 ", про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції у Тернопільській області складено відповідний актовий запис №23, згідно з свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_2 від 11.10.2013.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №0337361 від 31.10.2014, виданої на підставі акта огляду МСЕК №18/1, ОСОБА_2 присвоєно І групу інвалідності, підгрупа Б, загальне захворювання, довічно. Також у довідці зазначено, що з огляду на стан здоров'я ОСОБА_2 потребує стороннього догляду.
Акт проведення обстеження сім'ї №2194 від 03.12.2024 підтверджує, що позивач здійснює на непрофесійній основі постійний (щоденний) догляд за батьком, ОСОБА_2 .
Згідно з рішенням про призначення / перерахунок компенсації фізичним особам, які надають послуги з догляду на непрофесійній основі №2008 від 04.12.2024 позивачу призначено компенсацію з 01.12.2024 по 31.12.2024 та з 01.01.2025 по 30.11.2025.
02.05.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву, у якій просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку зі здійсненням догляду за батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю І групи (підгрупа Б, загальне захворювання, довічно) та потребує стороннього догляду.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4601500213114 вищезгадану заяву про надання відстрочки 05.05.2025 "вручено за довіреністю", однак відповіді позивачем не отримано.
Протоколом від 21.05.2025 №71 комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви від 02.05.2025 про надання відстрочки від призову, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності, дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з п.9 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
За приписами ч.5 ст.22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до вказаної норми, Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 №560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).
Відповідно до п.56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п.59 Порядку №560).
Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Як встановлено судом у цій справі, позивач засобами поштового зв'язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою від 02.05.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Протоколом від 21.05.2025 №71 комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Однак відповідачами у строк не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення не повідомлено позивача про прийняте рішення письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 Порядку №560. До того ж, відсутнє таке повідомлення і у матеріалах справи.
При цьому, з урахуванням вище зазначених положень правових норм, суд вважає помилковим посилання відповідача на Закон України "Про звернення громадян", оскільки порядок звернення з вимогою зазначеною у заяві позивача унормований спеціальним законодавством, яке передбачає чітко визначений порядок звернення та вирішення зазначеного питання.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених ч.2 ст.2 КАС України. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У спірних правовідносинах ІНФОРМАЦІЯ_5 , як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними, достовірними та допустимими доказами повідомлення письмово позивача про відмову у наданні відстрочки у строк не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення, визначений п.60 Порядку №560, із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 цього Порядку, що свідчить про невідповідність такої бездіяльності, передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, критеріям правомірності.
Як передбачено п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4 ч.2 ст.245 КАС України).
Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч.4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не лише при розгляді вимог щодо протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Суд зазначає, що у зв'язку з визнанням бездіяльності відповідача протиправною в судовому порядку, процедура розгляду питання щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації вважається незакінченою і відповідач, реалізуючи свої повноваження на підставі законодавства та з урахування висновків суду повинен повідомити позивача про прийняте рішення по суті питання.
За встановлених обставин справи в їх сукупності, суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до ч.2 ст.9 КАС України та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (при якому створена комісія, що не має статусу юридичної особи та окремого органу державної влади) повідомити ОСОБА_1 письмово про прийняте комісією рішення, оформлене протоколом від 21.05.2025 №71, за результатами розгляду його заяви про надання відстрочки від 02.05.2025 із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних бездіяльності, рішення.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно до ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн згідно з квитанцією № 5736-2948-5117-8944 від 27.06.2025 на суму 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повідомлення письмово ОСОБА_1 про відмову у наданні відстрочки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомити ОСОБА_1 письмово про прийняте комісією рішення, оформлене протоколом від 21.05.2025 №71, за результатами розгляду його заяви про надання відстрочки від 02.05.2025 із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 );
відповідач: - ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).
- ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).
Головуючий суддя Мандзій О.П.