06 листопада 2025 року м. Рівне №460/17488/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023, 2024 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 30.01.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023, 2024 роки, із врахуванням проведених виплат.
Мотивуючи свої вимоги, заявник вказує на протиправну, як на її думку, поведінку відповідача, який протиправно відмовив у перерахунку призначеної пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022,2023, 2024 роки.
Ухвалою суду від 29.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, причини не подання суду не повідомив. Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов до наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у ГУПФ в Рівненській області, з 24.12.2014 їй була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Після досягнення загального пенсійного віку (60 років) позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою від 30.01.2025 про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", таким чином, ОСОБА_1 переведено з 30.01.2025 на відповідний вид пенсії.
10 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Листом від 11.04.2025 № 7665-6873/Ш-02/8-1700/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило, що з 30.01.2025 позивач переведена на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням осучасненого показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески 7994 грн. 47 коп. (показник середньої заробітної плати в Україні за 2014, 2015, 2016 роки - 3764 грн. 40 коп., збільшений на 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796). Таким чином, вказав на відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною і такою, що порушує її конституційне право на отримання пенсії за віком в належному розмірі, звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних міркувань.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Основного Закону України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з цим, статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі - Закон №1788-ХІІ) передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
У свою чергу, за змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
При цьому, як визначено у статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з абзацом другим частини третьої статті 45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розділ XV Закону №1058-IV доповнено пунктом 4-3, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у цій справі стосується наявності підстав для перерахунку позивачу пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV із застосуванням для обчислення пенсійної виплати показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цього виду пенсії (2022, 2023 та 2024 роки).
Зокрема, спірним є розуміння сторонами процедури призначення пенсій на підстав норм згаданого Закону.
Так, позивач вважає, що у 2025 році вона набула право на призначення пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV вперше, а тому при обчисленні пенсійної виплати відповідач на підставі частини другої статті 40 Закону №1058-IV мав врахувати середній заробіток за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки.
Натомість відповідач переконаний, що оскільки ОСОБА_1 до призначення пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV, у 2014 році вже призначалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, то у спірних відносинах мало місце переведення позивача з одного виду пенсії на інший.
А тому, для обчислення пенсійної виплати слід було керуватись положеннями абзацу другого частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, якими передбачено застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Суд зазначає, що Законом №1058-IV у редакції, чинній станом на дату призначення позивачу пенсії за вислугу років, не було передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Аналіз положень частини третьої статті 45 Закону №1058-IV свідчить про те, що зазначеною нормою регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 2014 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Натомість, за призначенням пенсії за віком відповідно до норм Закону №1058-IV позивач вперше звернулась у 2025 році.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що для обчислення позивачу пенсії за віком у 2025 році пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення пенсії за віком, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), який дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 (у ЄДРСР вказаний номер справи 442/456/17), а також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі №265/7301/16-а, від 09.12.2019 у справі №265/5293/17, від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), від 16.06.2020 у справі №514/1675/16-а, від 24.06.2021 у справі №243/8903/16-а.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, як визначено частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час розгляду заяви ОСОБА_1 , а також ураховуються судом у ході розгляду цієї справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що при обчисленні позивачу пенсії за віком у 2025 році на підставі норм Закону №1058-IV пенсійний орган має врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цієї пенсії, тобто, за 2022-2024 роки.
А тому, відмова пенсійного органу у проведенні обчислення пенсійної виплати з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки є протиправною.
За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити позов ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дій ГУПФ в Рівненській області щодо відмови у перерахунку їй пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки, зобов'язавши відповідача з 30 січня 2025 року перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки, здійснивши відповідний перерахунок та виплату пенсії.
Відтак заявлений позов належить задовольнити у повному обсязі.
Згідно з приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 30 січня 2025 року перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки, здійснивши відповідний перерахунок та виплату пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 1211, 20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 06 листопада 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Д.П. Зозуля