06 листопада 2025 року м. Рівне №640/15546/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва (далі - Відповідач), в якому Позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 10.07.2019 №178/1-19 про затвердження результатів іспиту та відмову у видачі свідоцтва про складання іспиту;
зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури м. Києва провести для Позивача повторний кваліфікаційний іспит.
Стислий виклад позиції Позивача.
Позивач зазначає, що звернувся до Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва із Заявою про намір займатися адвокатською діяльністю та допуск до складання кваліфікаційних іспитів від 28.12.2018. Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 11.02.2019 Позивача допущено до складення кваліфікаційного іспиту. Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 10.07.2019 №178/1-19 вирішено: затвердити результати складання іспиту ОСОБА_1 ; визнати ОСОБА_1 такою, що не склала кваліфікаційний іспит; відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; повідомити ОСОБА_1 про прийняте рішення. Таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки: Відповідачем не дотримано вимог частини третьої статті 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме встановленого цією нормою тридцятиденного строку розгляду заяви про допуск до складання кваліфікаційного іспиту; із заявою Позивач звернувся до комісії - 23.12.2018, рішення про допуск прийняте - 11.02.2019; розгляд заяви складав 45 днів; Відповідачем порушено право вільного вибору білету для складання іспиту; перед складанням іспиту голова комісії особисто надав кожній особі білет та фабулу з кримінального процесу без дотримання принципу вільного вибору; всупереч підпункту 6 пункту 16 Розділу 4 Порядку №270 у Відомості з оцінювання результатів складання кваліфікаційного іспиту відсутні підписи голови та секретаря кваліфікаційної палати; невідповідність оцінювання Відповідачем результатів іспиту встановленим критеріям; невідповідність зазначених в оскаржуваному Рішенні №178/1-19 підстав його винесення обставинам, викладеним в описовій частині; в оскаржуваному Рішенні №178/1-19 зазначено іншу редакцію Порядку №270 - від 16.12.2016 №295, натомість, чинним був Порядок №270 в редакції від 26.06.2019 №72; відсутність кворуму при прийнятті оскаржуваного Рішення №178/1-19; Відповідачем не дотримано порядок прийняття оскаржуваного Рішення №178/1-19: таке рішення підписане головою КДКА м. Києва, головою кваліфікаційної палати КДКА м. Києва та секретарем КДКА м. Києва, проте підпис секретаря кваліфікаційної палати КДКА м. Києва відсутній; Відповідач не надав необхідні фабули справ для виконання трьох завдань із різних галузей права. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Стислий виклад заперечень Відповідача.
Відповідач зазначає, що при проведенні кваліфікаційного іспиту Позивача ним дотримано усі належні вимоги; при складенні іспиту Позивачу була надана фабула справи; позивач не просив змінити білет та не оскаржував дії комісії; оцінка результатів проведена у відповідності до Порядку №270; кворум для прийняття рішення був наявний. Просив відмовити Позивачу у задоволенні позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (головуючий суддя В.П.Катющенко) від 21.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 для розгляду справи №640/15546/19 визначено головуючого суддю К.М.Недашківську.
Ухвалою суду від 06.03.2025 адміністративну справу №640/15546/19 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - прийнято до провадження та вирішено продовжити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін зі стадії розгляду справи по суті.
Відповідач зареєстрований в підсистемі «Електронний Суд» системи ЄСІТС; ухвала суду від 06.03.2025 доставлена в електронний кабінет Відповідача - 06.03.2025.
За правилами частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 звернулася до Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва із Заявою про намір займатися адвокатською діяльністю та допуск до складання кваліфікаційних іспитів від 28.12.2018 (а.с. 39).
Заявою від 28.12.2018 Позивачем надано згоду на обробку персональних даних (а.с. 40).
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 11.02.2019 Позивача допущено до складення кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 10.07.2019 №178/1-19 вирішено: затвердити результати складання іспиту ОСОБА_1 ; визнати ОСОБА_1 такою, що не склала кваліфікаційний іспит; відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; повідомити ОСОБА_1 про прийняте рішення (далі - Рішення №178/1-19) (оскаржуване) (а.с. 36).
В оскаржуваному Рішенні №178/1-19 зазначено:
«Під час складання письмового іспиту, який відбувся 10.07.2019, ОСОБА_1 отримала білет №6 та фабулу №7 з кримінального процесу.
Результати іспиту перевірено та оцінено членами кваліфікаційної палати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
За результатами перевірки встановлено, що виконані ОСОБА_1 письмові завдання з галузей права не відповідають вимогам, встановленим п. 13.5 і п. 13.6 Розділу 4 Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядком складення кваліфікаційного іспиту та методикою оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю в Україні, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №270 від 17.12.2013 (з доповненнями, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 02.06.2018 №86).
Так, на виконання першого завдання білету №6, а саме складання заяви про забезпечення позову або заяви про забезпечення доказів у цивільній справі, ОСОБА_1 продемонстровано низький рівень підготовки. Заяву про забезпечення позову було складено з порушенням п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, а саме у заяві немає пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Результат виконання завдання за підсумками оцінено в «0» бал.
На виконання другого завдання білету №6 ОСОБА_1 продемонстровано низький рівень підготовки, при складанні позовної заяви про відшкодування шкоди і збитків, завданих підприємцем довкіллю та законним інтересам суб'єктів господарювання. Позовну заяву було складено з порушенням п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, а саме у позовні заяві не зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Результат виконання завдання за підсумками оцінено в «0» бали.
На виконання третього завдання білету №6 ОСОБА_1 , продемонстровано задовільний рівень підготовки при складанні клопотання в справі про адміністративне правопорушення про перекваліфікацію діяння або про призначення експертизи.
Результат виконання завдання за підсумками оцінено в «43» бали.
При виконанні четвертого завдання білету № 6 (фабула №7) «Складання висновку щодо правової позиції по справі або надання іншої правової допомоги по фабулі наданої справи» ОСОБА_1 , продемонстрована задовільний рівень підготовки.
Результат виконання четвертого завдання за підсумками оцінено у «42» бали.
Відповіді ОСОБА_1 , на питання екзаменаційного білету для складення письмового іспиту оцінені присутніми членами кваліфікаційної палати та зафіксовані у відомості. За результатами підрахунку сумарна кількість балів за всі завдання письмового іспиту ОСОБА_1 , становить «85» бали. За результатами складання письмового іспиту середній бал, отриманий ОСОБА_1 , за результатами складання письмового іспиту, становить 42,5 бали.
Відповідно до п. 13.9 Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядком складення кваліфікаційного іспиту та методикою оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, оцінка (середній бал) за письмовий іспит, не може перевищувати 120 та бути меншою за 80 балів.
Таким чином, ОСОБА_1 за результатами складення письмового іспиту не набрала необхідної кількості балів для визнання її такою, що успішно склала кваліфікаційний іспит».
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного Рішення №178/1-19, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Позивач зазначає, що Відповідачем не дотримано вимог частини третьої статті 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме встановленого цією нормою тридцятиденного строку розгляду заяви про допуск до складання кваліфікаційного іспиту; із заявою Позивач звернувся до комісії - 23.12.2018, рішення про допуск прийняте - 11.02.2019; розгляд заяви складав 45 днів.
Щодо таких доводів Позивача суд зазначає наступне.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, є Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
За правилами частини першої статті 8 Закону №5076-VI (в редакції Закону № 1798-VII), особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.
Відповідно до частини третьої статті 8 Закону №5076-VI (в редакції Закону № 1798-VII), строк розгляду заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не повинен перевищувати тридцяти днів з дня її надходження.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про:
1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту;
2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.
Особі, яка звернулася із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, повідомляється про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття. У разі прийняття рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту в рішенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в обов'язковому порядку зазначаються причини такої відмови.
Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, затверджено рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 №270 (далі - Порядок №270).
Відповідно до пункту 1 Розділу 3 Порядку №270, заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту з доданими документами приймаються і реєструються головою КДКА (або за його дорученням головою кваліфікаційної палати) у спеціальному журналі обліку кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та формуються в особову справу. Журнал обліку може вестись комісією у електронному вигляді.
За приписами пунктів 2 та 3 Розділу 3 Порядку №270, заява про допуск до складення кваліфікаційного іспиту з доданими документами має бути розглянута протягом 30 днів з моменту її надходження до КДКА. КДКА перевіряє відповідність особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернулася до Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва із Заявою про намір займатися адвокатською діяльністю та допуск до складання кваліфікаційних іспитів від 28.12.2018.
Зі змісту Рішення №178/1-19 вбачається, що Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 11.02.2019 Позивача допущено до складення кваліфікаційного іспиту.
Тобто, заява Позивача від 28.12.2018 розглянута комісією з порушенням тридцятиденного строку.
Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого та оскаржуваного рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі можливе порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Ключовим питанням при наданні оцінки можливим процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Суд зазначає, що порушення Відповідачем строку розгляду заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не впливає на суть оскаржуваного Рішення №178/1-19, та не може бути підставою для визнання його протиправним та скасування.
Таке порушення строку могло б мати правовий вплив на оцінку рішення комісії у випадку, коли за результатами розгляду заяви Позивача про допуск до складення кваліфікаційного іспиту останньому було б відмовлено в допуску особи до кваліфікаційного іспиту. Проте, Позивача допущено до складання кваліфікаційного іспиту.
Тому, окреслена Позивачем підстава для визнання протиправним та скасування оскаржуваного Рішення №178/1-19 є необґрунтованою.
Позивач зазначає, що Відповідачем порушено право вільного вибору білету для складання іспиту; перед складанням іспиту голова комісії особисто надав кожній особі білет та фабулу з кримінального процесу без дотримання принципу вільного вибору.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №5076-VI, кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом.
За правилами частини другої статті 9 Закону №5076-VI, кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону.
Організація та проведення кваліфікаційного іспиту здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Порядок складення кваліфікаційних іспитів, методика оцінювання та програма кваліфікаційних іспитів затверджуються Радою адвокатів України. Рада адвокатів України може встановити плату за складення кваліфікаційного іспиту та порядок її внесення.
Кваліфікаційні іспити проводяться не рідше одного разу на три місяці.
Відповідно до пункту 13 Розділу 4 Порядку №270, проведення письмового іспиту та оцінювання результатів його складення здійснюється у наступному порядку.
За приписами підпункту 13.1. пункту 13 Розділу 4 Порядку №270, письмовий іспит складається першим.
Підпунктом 13.2. пункту 13 Розділу 4 Порядку №270, визначено, що перед початком письмового іспиту голова кваліфікаційної палати (інша уповноважена особа) в присутності інших членів палати та осіб, які допущені до складення іспиту, відкриває запечатаний конверт з екзаменаційними білетами та пропонує особам, які допущені до складення іспиту, обрати будь-який білет. Одразу після обрання білету особою, яка допущена до складення кваліфікаційного іспиту, номер такого білету оголошується всім присутнім та фіксується у відомості з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту.
Відповідно до частини четвертої статті 160 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За приписами статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За приписами частини другої статті 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що Позивач не додав до позовної заяви жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують обставину порушення Відповідачем права вільного вибору білета під час складання кваліфікаційного іспиту.
Позивач зазначає, що всупереч підпункту 6 пункту 16 Розділу 4 Порядку №270 у Відомості з оцінювання результатів складання кваліфікаційного іспиту відсутні підписи голови та секретаря кваліфікаційної палати.
Відповідно до підпункту 13.11. пункту 13 Розділу 4 Порядку №270, результати оцінювання мають бути відображені у відомості з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту особи та негайно передані голові кваліфікаційної палати КДКА.
За приписами пункту 16 Розділу 4 Порядку №270, відомість з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту особи повинна містити наступну інформацію:
назву КДКА, кваліфікаційна палата якої приймає іспит;
прізвище, ім'я та по батькові особи, яка складає кваліфікаційний іспит;
дату та місце складення усного та письмового іспитів;
номер екзаменаційного білету для складення письмового іспиту; прізвище, ім'я та по батькові членів кваліфікаційної палати КДКА, голови КДКА, у разі його участі у засіданні палати, які перевіряли та оцінювали письмовий іспит; кількість балів, виставлених кожним з двох членів кваліфікаційної палати КДКА, голови КДКА, у разі його участі у засіданні палати, за кожне з трьох письмових завдань та однієї фабули справи; середньоарифметичний бал (оцінку кваліфікаційної палати КДКА) за результатами письмового іспиту; підписи членів кваліфікаційної палати КДКА голови КДКА, у разі його участі у засіданні палати, які перевіряли письмові завдання;
номер екзаменаційного білету для складення усного іспиту; прізвище, ім'я та по батькові членів кваліфікаційної палати КДКА, голови КДКА, у разі його участі у засіданні палати, які оцінювали усні відповіді; кількість балів, виставлених кожним з таких членів кваліфікаційної палати КДКА, голови КДКА, у разі його участі у засіданні палати, за кожне з п'ятнадцяти питань екзаменаційного білету; середньоарифметичний бал (оцінку кваліфікаційної палати КДКА) за результатами усного іспиту; підписи таких членів кваліфікаційної палати КДКА, голови КДКА, у разі його участі у засіданні палати;
загальну оцінку складення кваліфікаційного іспиту (сумарну кількість середньоарифметичних балів за результатами письмового та усного іспиту).
Після внесення всієї інформації, відомість з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту особою, підписується головою та секретарем кваліфікаційної палати, а у разі їх відсутності - головуючим на засіданні членом кваліфікаційної палати КДКА та членом кваліфікаційної палати КДКА, який виконував обов'язки секретаря палати КДКА.
Додатком до Порядку №270 визначено форму Відомості з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту.
Така форма після слів «Оцінка (середній бал) за результатами письмового іспиту» - «не більше 120 балів» передбачає необхідність підписів:
Таке зазначення узгоджується з наведеною вище нормою Порядку №270: «Після внесення всієї інформації, відомість з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту особою, підписується головою та секретарем кваліфікаційної палати, а у разі їх відсутності - головуючим на засіданні членом кваліфікаційної палати КДКА та членом кваліфікаційної палати КДКА, який виконував обов'язки секретаря палати КДКА».
Зі змісту наданої Позивачем та Відповідачем Відомості з оцінювання результатів складання кваліфікаційного іспиту «Письмовий іспит» від 10.07.2019 вбачається, що такі Відомості не містять підписів голови та секретаря кваліфікаційної палати, а у разі їх відсутності - головуючого на засіданні члена кваліфікаційної палати КДКА та члена кваліфікаційної палати КДКА, який виконував обов'язки секретаря палати КДКА.
Наявні в матеріалах справи Відомості від 10.07.2019 закінчуються зазначенням «Оцінка (середній бал) за результатами письмового іспиту»: 42,5 (не більше 120 балів).
При цьому, суд відхиляє доводи Відповідача про те, що підпису голови КДКА м. Києва немає у Відомості, оскільки голова не приймав участі в оцінюванні письмової частини іспиту, з огляду на таке.
За приписами пункту 16 Розділу 4 Порядку №270, відомість з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту особи повинна містити наступну інформацію, зокрема, номер екзаменаційного білету для складення письмового іспиту; прізвище, ім'я та по батькові членів кваліфікаційної палати КДКА, голови КДКА, у разі його участі у засіданні палати, які перевіряли та оцінювали письмовий іспит; кількість балів, виставлених кожним з двох членів кваліфікаційної палати КДКА, голови КДКА, у разі його участі у засіданні палати, за кожне з трьох письмових завдань та однієї фабули справи; середньоарифметичний бал (оцінку кваліфікаційної палати КДКА) за результатами письмового іспиту; підписи членів кваліфікаційної палати КДКА голови КДКА, у разі його участі у засіданні палати, які перевіряли письмові завдання.
У відомості від 10.07.2019 міститься графа «ПІП особи, яка перевірила письмове завдання» - ОСОБА_2 - підпис та ОСОБА_3 - підпис.
Форма Відомості з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту передбачає необхідність зазначення голови та підпису КДКА, у разі якщо він брав учать у засіданні.
Проте, таке зазначення «у разі якщо він брав учать у засіданні» стосується оформлення Відомості у табличній її частині.
Натомість, Порядком №270 визначено: «Після внесення всієї інформації, відомість з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту особою, підписується головою та секретарем кваліфікаційної палати, а у разі їх відсутності - головуючим на засіданні членом кваліфікаційної палати КДКА та членом кваліфікаційної палати КДКА, який виконував обов'язки секретаря палати КДКА».
Форма Відомості після слів «Оцінка (середній бал) за результатами письмового іспиту» - «не більше 120 балів» передбачає необхідність підписів:
Тобто, такі підписи є обов'язковими та проставляються вже після внесення до Відомості попередньої інформації про «ПІП особи, яка перевірила письмове завдання» та про «Голова КДКА, у разі якщо він бере учать у засіданні» (таблична частина форми).
Натомість, наявна в матеріалах справи Відомість від 10.07.2019 не містить підписів:
Вказане вище дає підстави для висновку, що Відомість від 10.07.2019 оформлена не у порядку та за формою, визначеною чинним законодавством.
Позивач зазначає про невідповідність оцінювання Відповідачем результатів іспиту встановленим критеріям.
Відповідно до підпункту 13.3. пункту 13 Розділу 4 Порядку №270, особа, яка складає кваліфікаційний іспит, має підготувати вказані в обраному нею екзаменаційному білеті три завдання із різних галузей права та письмовий висновок щодо правової позиції та тактики захисту або надання іншої правової допомоги по фабулі справи.
Відповідно до підпунктів 13.4., 13.5., 13.6. Розділу 4 Порядку №270, завдання з галузей права мають бути виконані в формі процесуальних документів.
Для виконання трьох завдань із різних галузей права особі, яка складає письмовий іспит, надаються підготовлені кваліфікаційною палатою КДКА фабули справ з зазначенням видів процесуальних документів, які мають бути складені цією особою, або матеріали (судові рішення, інші документи), необхідні для виконання завдань. Фабули і комплекти матеріалів затверджуються рішенням КДКА. Процесуальні документи, складені особою, мають відповідати вимогам чинного законодавства України та містити правове обґрунтування.
Четверте завдання - письмовий висновок щодо правової позиції та тактики захисту або надання іншої правової допомоги по фабулі наданої справи повинен містити правовий аналіз проблемних правовідносин та пропозиції щодо способів і форм захисту прав особи (гіпотетичного клієнта) із зазначенням органів (інших суб'єктів), до яких слід звертатись, назв, видів і основного змісту процесуальних документів, які слід подавати, а також очікуваного позитивного результату.
Відповідно до підпункту 13.9. пункту 13 Розділу 4 Порядку №270, оцінка кожного із чотирьох письмових завдань здійснюється двома членами кваліфікаційної палати КДКА, і головою КДКА, якщо останній приймає участь у її засіданні, за шкалою від 0 до 30 балів. Середній бал за результатами складення письмового іспиту, вирахуваний як середньоарифметичне число від сумарної кількості виставлених балів, та не може перевищувати 120 і бути меншим за 80 балів.
У Відомості з оцінювання результатів складання кваліфікаційного іспиту «Письмовий іспит» від 10.07.2019 зазначені бали:
Особа, яка перевірила письмове завдання - ОСОБА_2 :
завдання №1 - 0,
завдання №2 - 0,
завдання №3 - 22,
фабула справи - 21;
Особа, яка перевірила письмове завдання - ОСОБА_3 :
завдання №1 - 0,
завдання №2 - 0,
завдання №3 - 21,
фабула справи - 21;
сумарна кількість балів за всі завдання - 85;
оцінка (середній бал) за результатами письмового іспиту - 42,5.
В оскаржуваному Рішенні №178/1-19 зазначено:
на виконання першого завдання білету №6 - оцінено в «0» бал,
на виконання другого завдання білету №6 - оцінено в «0» бал,
на виконання третього завдання білету №6 - оцінено в «43» бали,
на виконання четвертого завдання білету № 6 - оцінено в «42» бали;
за результатами підрахунку сумарна кількість балів за всі завдання письмового іспиту становить «85» бали; за результатами складання письмового іспиту середній бал за результатами складання письмового іспиту становить 42,5 бали.
За приписами пункту 15 Розділу 4 Порядку №270, оцінювання завдань письмового іспиту здійснюється за наступними критеріями, викладеними у таблиці:
відмінний рівень - 26-30 (бали) - Критерії оцінки: Підготовлене письмове завдання: - демонструє знання правових понять і категорій та взаємозв'язку між ними; - знання назв і змісту нормативно-правових актів; - знання та вірне розуміння змісту правових норм, їх характерних рис та особливостей; - вміння давати змістовний та логічний аналіз правових норм; - здатність робити власні висновки в разі неоднозначності, спірного чи проблемного характеру поставленого питання чи проблеми; - відповідає визначеній законом процесуальній формі та загальним вимогам процесуального законодавства;
добрий рівень - 21-25 (бали) - Критерії оцінки: Підготовлене письмове завдання містить наступні недоліки: - недостатня повнота, незначні неточності чи прогалини при викладенні того чи іншого аспекту питання; - містить посилання не на всі основні нормативно-правові акти, що регулюють відповідні правовідносини, або ж їх назви та дати прийняття вказані з помилками; - логіко-фактологічне обґрунтування містить певні прогалини або неточності; - відповідає визначеній законом процесуальній формі та загальним вимогам процесуального законодавства;
задовільний рівень - 20 (бали) - Критерії оцінки: Підготовлене письмове завдання містить наступні недоліки: - зміст свідчить про прогалини у знаннях з відповідного питання або ж про невірне розуміння окремих аспектів поставленого питання; - відповідь не містить взагалі, або має лише загальні посилання на відповідні джерела правового регулювання; - підготовлене письмове завдання не повною мірою відповідає визначеній законом процесуальній формі; - складений процесуальний документ не відповідає загальним вимогам документообігу; - у роботі багато грубих орфографічних помилок; - відповідає визначеній законом процесуальній формі та загальним вимогам процесуального законодавства;
незадовільний рівень - 0 (бали) - Критерії оцінки: Письмове завдання не було підготовлене або було підготовлене неправильно, тобто містить грубі змістовні помилки щодо принципових аспектів поставленого питання. Аргументація відсутня взагалі або ж є абсолютно безсистемною чи алогічною. Не відповідає визначеній законом процесуальній формі та загальним вимогам процесуального законодавства.
В оскаржуваному Рішенні №178/1-19 зазначено, що на виконання третього завдання білету №6 продемонстровано задовільний рівень підготовки.
У Відомості з оцінювання результатів складання кваліфікаційного іспиту «Письмовий іспит» від 10.07.2019 зазначені бали по третьому завданню білету №6 від двох оцінювачів: 22 та 21.
Тобто, враховуючи приписи пункту 15 Розділу 4 Порядку №270, за отриманими балами 22 та 21 по третьому завданню рівень має бути «добрий рівень» (21-25 (бали)), а не «задовільний» (20 (бали)), як зазначено в оскаржуваному Рішенні №178/1-19.
Зазначене свідчить про невідповідність даних, що зазначені у Відомості з оцінювання результатів складання кваліфікаційного іспиту «Письмовий іспит» від 10.07.2019 та в оскаржуваному Рішенні №178/1-19.
Позивач зазначає про невідповідність зазначених в оскаржуваному Рішенні №178/1-19 підстав його винесення обставинам, викладеним в описовій частині; в оскаржуваному Рішенні №178/1-19 зазначено іншу редакцію Порядку №270 - від 16.12.2016 №295, натомість, чинним був Порядок №270 в редакції від 26.06.2019 №72.
Щодо таких доводів Позивача суд зазначає наступне.
В оскаржуваному Рішенні №178/1-19 зазначено, що відповідно до п. 13.12 Порядку №270 від 17.12.2013 (зі змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України №295 від 16.12.2016) вирішено визнати Позивача таким, що не склав письмовий кваліфікаційний іспит.
Підпункт 13.12. пункту 13 Порядку №270 станом на дату складання письмового іспиту (10.07.2019) визначав: «Особа, яка за результатами складення письмового іспиту отримала 80 балів і більше (максимум 120 балів), вважається такою, що успішно склала письмовий іспит» (у редакції рішення Ради адвокатів України від 11 червня 2016 року № 150).
При цьому, редакція підпункту 13.12. пункту 13 Порядку №270 не зазнавала змін ані прийняттям рішення від 16.12.2016 №295, ані прийняттям рішення від 26.06.2019 №72.
Тому, таке зазначення Відповідачем редакції підпункту 13.12. пункту 13 Порядку №270 жодним чином не впливає на суть рішення.
Відповідно до підпункту 13.9. пункту 13 Розділу 4 Порядку №270, оцінка кожного із чотирьох письмових завдань здійснюється двома членами кваліфікаційної палати КДКА, і головою КДКА, якщо останній приймає участь у її засіданні, за шкалою від 0 до 30 балів. Середній бал за результатами складення письмового іспиту, вирахуваний як середньоарифметичне число від сумарної кількості виставлених балів, та не може перевищувати 120 і бути меншим за 80 балів.
Зазначені норми підпунктів 13.12. та 13.9. пункту 13 Розділу 4 Порядку №270 узгоджуються за змістом, оскільки: коли б за результатами письмового іспиту особа отримала максимальні бали - по 30 за кожне з 4 завдань, то середній бал становив би: 8 х 30 = 240; 240 / 2 = 120.
У спірному випадку, середній бал - 42,5 обрахований Відповідачем належним чином: 22 + 21 +21 + 21 = 85; 85 / 2 = 42,5.
Позивач зазначає про відсутність кворуму при прийнятті оскаржуваного Рішення №178/1-19.
Щодо таких доводів Позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Розділу 5 Порядку №270 (із доповненнями відповідно до рішень Ради адвокатів України від 02 червня 2018 року № 86; від 26 червня 2019 року № 72), Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про допуск або відмову у допуску до складення іспиту, затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та відмову у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту приймається складом кваліфікаційної палати КДКА відкритим голосуванням простою більшістю голосів та підписується Головою КДКА, а також головою та секретарем кваліфікаційної палати КДКА, а у разі їх відсутності - головуючим на засіданні членом кваліфікаційної палати КДКА та членом кваліфікаційної палати КДКА, який виконував обов'язки секретаря палати КДКА. Під час прийняття рішення ніхто не має права перебувати в приміщенні, у якому приймається таке рішення ("нарадча кімната"), крім складу кваліфікаційної палати КДКА, який приймає таке рішення, Голови КДКА, який бере участь у засіданні палати, секретаря КДКА та працівників Секретаріату КДКА. Голова і члени кваліфікаційної палати КДКА, Голова КДКА, секретар КДКА та працівники Секретаріату КДКА не мають права розголошувати хід обговорення та прийняття рішення в приміщенні, у якому ухвалювалося таке рішення ("таємниця нарадчої кімнати"). Виключенням з правила, встановленого у цьому пункті Порядку, становить необхідність захисту Головою та членами кваліфікаційної палати КДКА, Головою КДКА, секретарем КДКА і працівниками Секретаріату КДКА своїх прав та інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 50 Закону №5076-VI, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев'яти членів, дисциплінарна - не більше одинадцяти членів палати.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є повноважною за умови обрання не менше двох третин від кількісного складу кожної з її палат, затвердженого конференцією адвокатів регіону.
Кожна палата на своєму першому засіданні шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів палати обирає з числа членів палати голову та секретаря палати. Голова палати за посадою є заступником голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Голова палати, секретар палати за рішенням відповідної палати може бути достроково відкликаний з посади.
Зі змісту оскаржуваного Рішення №178/1-19 вбачається, що таке прийняте Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури м. Києва у складі: Голови КДКА - Орлова І.Ф., Голови Кваліфікаційної палати - Нагорного О.К., Секретаря КДКА м. Києва - Тимченко Т.А., Членів кваліфікаційної палати - Нікітюк К.О. та Волощука В.В.
Отже, оскаржуване Рішення №178/1-19 прийняте п'ятьма особами.
Позивач зазначає, що Відповідачем не дотримано порядок прийняття оскаржуваного Рішення №178/1-19: таке рішення підписане головою КДКА м. Києва, головою кваліфікаційної палати КДКА м. Києва та секретарем КДКА м. Києва, проте підпис секретаря кваліфікаційної палати КДКА м. Києва відсутній.
Як зазначалося вище, відповідно до пункту 1 Розділу 5 Порядку №270 (із доповненнями відповідно до рішень Ради адвокатів України від 02 червня 2018 року № 86; від 26 червня 2019 року № 72), Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про допуск або відмову у допуску до складення іспиту, затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та відмову у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту приймається складом кваліфікаційної палати КДКА відкритим голосуванням простою більшістю голосів та підписується Головою КДКА, а також головою та секретарем кваліфікаційної палати КДКА, а у разі їх відсутності - головуючим на засіданні членом кваліфікаційної палати КДКА та членом кваліфікаційної палати КДКА, який виконував обов'язки секретаря палати КДКА.
Отже, рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту підписується Головою КДКА, а також головою та секретарем кваліфікаційної палати КДКА, а у разі їх відсутності - головуючим на засіданні членом кваліфікаційної палати КДКА та членом кваліфікаційної палати КДКА, який виконував обов'язки секретаря палати КДКА.
Зі змісту оскаржуваного Рішення №178/1-19 вбачається, що таке підписане:
Голова КДКА м. Києва - І.Ф.Орлов,
Голова Кваліфікаційної палати КДКА м. Києва - О.К.Нагорний,
Секретар КДКА м. Києва - Т.А.Тимченко.
При цьому, Т.А.Тимченко входила до складу Кваліфікаційної палати КДКА, про що свідчать матеріали справи.
Тому, оскаржуване Рішення №178/1-19 мітить усі необхідні підписи.
Позивач зазначає, що Відповідач не надав необхідні фабули справ для виконання трьох завдань із різних галузей права.
Відповідно до пункту 9 Розділу 1 Порядку №270, письмовий іспит включає виконання завдання на підставі розроблених науково-консультативною радою Національної асоціації адвокатів України правових фабул, текст яких затверджуються Радою адвокатів України.
За приписами підпункту 13.1. пункту 13 Розділу 4 Порядку №270, письмовий іспит складається першим.
Відповідно до підпункту 13.3. пункту 13 Розділу 4 Порядку №270, особа, яка складає кваліфікаційний іспит, має підготувати вказані в обраному нею екзаменаційному білеті три завдання із різних галузей права та письмовий висновок щодо правової позиції та тактики захисту або надання іншої правової допомоги по фабулі справи.
У спірному випадку Позивач отримав екзаменаційний білет №6 (а.с. 8).
В екзаменаційному білеті №6 зазначено 4 пункти:
1. Заява про забезпечення позову або заява про забезпечення доказів у цивільній справі.
2. Позовна заява про відшкодування шкоди і збитків, завданих підприємцем довкіллю та законним інтересам суб'єктів господарювання.
3. Клопотання в справі про адміністративне правопорушення про перекваліфікацію діяння або про призначення експертизи.
4. Складання висновку щодо правової позиції по справі, або надання іншої правової допомоги по фабулі наданої справи.
Пункти №1, №2 та №3 білета №6 стосуються виконання завдання із різних галузей права; пункт №4 білета №6 стосується питання складання висновку щодо правової позиції по справі. По завданню №4 Позивачу надана фабула №7 (а.с. 9).
Відповідно до підпункту 13.4. пункту 13 Розділу 4 Порядку №270, завдання з галузей права мають бути виконані в формі процесуальних документів.
За приписами підпункту 13.5. пункту 13 Розділу 4 Порядку №270, для виконання трьох завдань із різних галузей права особі, яка складає письмовий іспит, надаються підготовлені кваліфікаційною палатою КДКА фабули справ з зазначенням видів процесуальних документів, які мають бути складені цією особою, або матеріали (судові рішення, інші документи), необхідні для виконання завдань. Фабули і комплекти матеріалів затверджуються рішенням КДКА. Процесуальні документи, складені особою, мають відповідати вимогам чинного законодавства України та містити правове обґрунтування.
Проте, з матеріалів справи слідує, що фабула №7 була надана Позивачу лише щодо пункту 4 білета №6 «Складання висновку щодо правової позиції по справі, або надання іншої правової допомоги по фабулі наданої справи».
Доказів того, що Позивачу надавалися фабули справ, підготовлені кваліфікаційною палатою КДКА, із зазначенням видів процесуальних документів, які мають бути складені, для виконання трьох завдань із різних галузей права (пункти №1, №2, №3 білета 6), Відповідачем суду не надано.
Вказане свідчить про недотримання Відповідачем норм Порядку №270 при проведенні кваліфікаційного іспиту.
Тому, заявлена позовна вимога про визнання протиправним та скасування Рішення №178/1-19 підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва провести для Позивача повторний кваліфікаційний іспит, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За правилами частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.
За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених ст. 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Альберт-Адам ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява №42527/98, п. 45). У п. 54 рішення у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява №28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, в яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom).
Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зміст адміністративної юстиції - ефективний судовий захист від порушень у публічно-правових відносинах.
Загальні способи звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах визначені частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України.
Якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, така особа має право звернутися до суду та просити про їхній захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв'язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.
Зважаючи на попередній висновок суду про протиправність оскаржуваного Рішення №178/1-19, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення похідної позовної вимоги зобов'язального характеру.
При цьому, задоволення такої позовної вимоги не становитиме втручання у дискреційні повноваження Відповідача.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо;
2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Визнаючи оскаржуване Рішення №178/1-19 протиправним, суд не надає правової оцінки питанню, що стосується результатів кваліфікаційного іспиту (отримання Позивачем відповідних балів), а лише констатує порушення з боку Відповідача порядку проведення кваліфікаційного іспиту та оформлення його результатів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного Рішення №178/1-19 в порядку статті 77 КАС України, тому права та інтереси Позивача підлягають судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 768 грн 40 коп, сплачена відповідно до квитанції від 14.08.2019 №22178102.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва (вулиця Борисоглібська, 3, поверх 2, місто Київ, 04070; код ЄДРПОУ 40895265) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 10 липня 2019 року №178/1-19 «Про затвердження результатів іспиту та відмову у видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту».
Зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури м. Києва провести для ОСОБА_1 повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 768 грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 06 листопада 2025 року
Суддя К.М. Недашківська