06 листопада 2025 року м. Рівне №460/11032/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача та нарахування й виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28.04.2016 по 28.02.2018, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року;
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022;
зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 11.07.2024 з базовим місяцем 2023 року;
визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 28.04.2016 по 11.07.2024. Позивач стверджує, що в спірні періоди проходження служби відповідач виплачував йому індексацію грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж визначено чинним законодавством. Зокрема, позивач вказує, що у період з 28.04.2016 по 28.02.2018 відповідач здійснював нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення без застосуванням в якості "базового місяця" січня 2008 року. У свою чергу, в періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 11.07.2024 нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу проводилися відповідачем без дотримання вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Також, позивач вказує, що відповідач безпідставно не виплатив йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. За наведених обставин, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
02.10.2024 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). По суті заявлених позовних вимог відповідач вказує, що відповідно до рішення Міністерства оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 № 248/3/1/1150, в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Таким чином, підвищення у грудні 2015 року щомісячного грошового забезпечення за рахунок постійних його складових, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", склало 6134,80 грн, що в 2,7 рази перевищило суму ймовірної індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року або на 3832,16 грн. Щодо визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) відповідач зазначає, що повноваження стосовно обрахунку індексації, в т.ч. визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", є дискреційними та покладається на військову частину НОМЕР_1 . Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, то відповідач покликається на дані Державної служби статистики України, згідно з якими індекс споживчих цін з квітня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищував 103 %. Тобто, за спірний період перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації не було. Як стверджує відповідач, з березня 2018 року до моменту звільнення позивачу здійснювалося нарахування індексації грошового забезпечення та щомісячні виплати на картковий рахунок. Крім того, відповідач вказує на безпідставність вимог позивача щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у зв'язку з неподанням позивачем відповідного рапорту. Таким чином, відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.
11.10.2024 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 20.09.2024, для розгляду адміністративної справи № 460/11032/24 було призначено суддю Махаринця Д.Є.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі відповідно до статті 262 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розпорядженням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 № 738 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 460/11032/24.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 08.09.2025, головуючою суддею по розгляду справи № 460/11032/24 визначено суддю Поліщук О.В.
Ухвалою суду від 10.09.2025 адміністративну справу № 460/11032/24 прийнято до провадження судді Поліщук О.В. та розпочати її розгляд спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку статті 262 КАС України.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 31.03.2016 прийнятий на військову службу за контрактом.
Згідно з довідкою про проходження військової служби (трудову діяльність), позивач проходив військову службу на наступних посадах у військових формуваннях Збройних Сил України:
з 28.04.2016 по 28.09.2018 - сержант-інструктор відділення підготовки загальновійськових підрозділів відділу підготовки підрозділів навчального центру підготовки підрозділів військової частини НОМЕР_1 ;
з 28.09.2018 по 10.05.2021 - сержант-інструктор відділення підготовки загальновійськових підрозділів відділу підготовки загальновійськових та танкових підрозділів навчального центру підготовки підрозділів військової частини НОМЕР_1 ;
з 10.05.2021 по 11.07.2024 - сержант-інструктор відділення підготовки загальновійськових підрозділів відділу підготовки загальновійськових та танкових підрозділів начального центру підготовки підрозділів військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.07.2024 № 205 штаб-сержанта ОСОБА_1 , сержанта-інструктора відділення підготовки загальновійськових підрозділів відділу підготовки загальновійськових та танкових підрозділів навчального центру підготовки підрозділів, звільненого наказом начальника Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по особовому складу) від 09.07.2024 № 100-РC у відставку з виключенням з військового обліку за підпунктом "б" (за станом здоров'я (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців)) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 11.07.2024.
15.08.2025 представник позивач звернувся до відповідача з повторним адвокатським запитом за № 15082024/01, у якому просив: виготовити та надіслати довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій по ОСОБА_1 за період 28.04.2016 по 11.07.2024; надати інформацію про індексацію доходів, а саме індексацію грошового забезпечення по ОСОБА_1 за період 28.04.2016 по 11.07.2024.
Листом від 26.08.2024 за № 7464 відповідач скерував представнику позивача запитувані довідки, а також повідомив про те, що індексація грошового забезпечення за період проходження служби в Збройних Силах України, проведена відповідно до норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" і сума індексації грошового забезпечення, обчислена відповідно до норм, правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, за запитуваний період у межах фінансових ресурсів, передбачених на ці цілі.
Позивач, вважаючи, що відповідачем недотримано вимоги чинного законодавства при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення у період з 28.04.2016 по 11.07.2024, а також протиправно не виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, звернувся до суду з цим позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону № 2011-XII (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
07.08.1991 введено в дію Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII). Згідно з Преамбулою, цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друна статті 5 Закону № 1282-XII).
Відповідно до статті 6 Закону № 1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (далі - Порядок № 1078).
Суд зауважує, що Постановою Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, було внесено зміни до Порядку № 1078, відповідно до яких запроваджено єдині підходи при проведенні індексації грошових доходів населення у разі їх підвищення.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з абзацами 1-6 пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
З системного аналізу вказаних норм суд дійшов до висновку про те, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац восьмий пункту 4 Порядку № 1078).
З аналізу наведених правових норм слідує, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Висновки аналогічного характеру викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 і від 22.07.2020 у справі № 400/3017/19.
Станом на листопад 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
А тому, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21 та від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21, а також у постановах від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а, правовідносини у яких є подібними до правовідносин у цій справі, а тому зазначені висновки є релевантними до цієї справи.
Наявними в матеріалах судової справи довідками про розмір грошового забезпечення від 21.08.2024 № 7348 стверджується, що за період з 28.04.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась і не виплачувалась.
Такі дії, як слідує із змісту відзиву на позовну заяву, відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Міністерства оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 № 248/3/1/1150, в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Тобто, у грудні 2015 року підвищення щомісячного грошового забезпечення за рахунок постійних його складових, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", склало 6134,80 грн, що в 2,7 рази перевищило суму ймовірної індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року або на 3832,16 грн.
Суд відхиляє такі доводи відповідачів, оскільки розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою № 1294, яка набула чинності 01.01.2008, після чого наступна зміна розмірів посадових окладів військовослужбовців відбулась після прийняття Постанови № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, а відтак відповідачем при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за період з 28.04.2016 по 28.02.2018 протиправно не застосовано базовим місяцем січень 2008 року.
Індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.
При цьому, проведення індексації у зв'язку з зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі відповідача. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 у справі № 380/10594/21 вказує, що в періоді з 01.12.2015 до 28.02.2018 повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою ) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101 відсоток до 01.01.2016 чи 103 відсотки після 01.01.2016, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за період з 28.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням як базового місяця січня 2008 року, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців.
З приводу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у період з 01.03.2018 по 31.12.2022, суд виходить з наступних міркувань.
У зв'язку з підвищенням у березні 2018 року посадових окладів, у тому числі в позивача, правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок).
Визначення березня 2018 року як базового місяця у межах даної справи не є спірним.
У позовній заяві позивач вказує, що у межах спірних правовідносин відповідач безпідставно не врахував норми абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078 та, починаючи з березня 2018 року, не виплачував індексацію грошового забезпечення в фіксованому розмірі.
Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог, суд виходить із такого.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 зазначається саме про індексацію-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 в редакціях, які застосовувались з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 в редакціях, які застосовувались з 15.03.2018, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Відтак, проаналізувавши вищезазначені норми, суд вважає, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковою для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
У зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, які суд враховує при вирішенні цієї справи відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Відповідач, не здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року, фактично врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Натомість, відповідач не навів належних розрахунків та, як наслідок, не підтвердив правомірності дій щодо правильного обрахунку індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та від 15.06.2023 у справі № 120/6277/22.
Враховуючи, що в ході судового розгляду відповідач не довів правомірності своїх дій в частині неврахування вимог положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації його грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, відтак суд приходить до висновку, що відповідна вимога позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд також звертає увагу, що положення абзацу 18 пункту 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX (далі - Закон № 2710-IX), яким зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII, є чинними та не визнавалися неконституційним. Відтак, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 2710-IX, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі. Оскільки дію Закону № 1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок № 1078, який прийнятий на виконання вимог статті 6 вказаного Закону, також не може діяти протягом 2023 року.
Водночас, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення в 2023 році не є спірною в межах цієї справи та не оспорюється позивачем.
Натомість, щодо нарахування індексації за період з 01.01.2024 по 11.078.2024 з базовим місяцем 2023 року, суд зазначає наступне.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX застережень щодо зупинення на 2024 рік дії Закону № 1282-XII не містить, а тому починаючи з 01.01.2024 у відповідача відновився обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення.
У разі зростання посадового окладу з січня 2024 сума індексації грошового забезпечення має визначатися з урахуванням положень пункту 5 Порядку № 1078, тобто значення індексу споживчих цін у січні приймається за 1 або 100 відсотків і для проведення подальшої індексації, обчислення індексу споживчих цін починається з лютого 2024 року.
У разі, якщо підвищення посадових окладів у січні 2024 року не відбувається, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з січня 2024 року.
Водночас, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів та позивачем не доведено, що нарахування та виплата останньому індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2024 по 01.08.2024 здійснювалась без урахуванням базового місяця 2023 року.
Отже, суд не може достеменно встановити чи нараховувалась у вказаному періоді позивачу індексація і з урахуванням яких норм законодавства, в т.ч. з застосуванням якого базового місяця, що, в свою чергу, не може свідчити про вчинення відповідачем протиправних дій, оскільки позивачем не доведено та матеріали справи не містять доказів зворотного.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, суд зазначає наступне.
Постановою № 704 визначено порядок, умови та розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Пунктом 5 Порядку № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
В свою чергу, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Так, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
На підставі пункту 1 Розділу ХХIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 7 Розділу ХХIV Порядку № 260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Пунктом 9 Розділу ХХIV Порядку № 260 передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача з відповідним рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. Також, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що позивачем не подавалося рапортів щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, що передбачено пунктом 9 Розділу ХХІV Порядку № 260, де результатом розгляду такого рапорту було б або включення військовослужбовця в наказ про виплату матеріальної допомоги, або вмотивована відмова за результатами розгляду рапорту.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач вчинив протиправні дії щодо невиплати позивачу грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, оскільки підставою виплати такої допомоги є ініціювання такої виплати у формі звернення з рапортом до безпосереднього командира.
Враховуючи наведене, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на відсутність доказів звернення позивача з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату йому грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Щодо тверджень відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Разом з тим, статтею 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
У пункті 2.2.Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 визначено, що роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 дійшов таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
Що стосується спірних правовідносин з відповідачем, то суд зауважує, що стаття 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) передбачає тримісячний строк звернення за вирішенням трудового спору з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Враховуючи, що позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) 11.07.2024 № 205 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 11.07.2024, а з цією позовною заявою щодо вирішення питання про нарахування належного позивачу грошового забезпечення (його складових) він звернувся 20.09.2024, тобто в межах тримісячного строку, відтак таке звернення відбулось в межах строку, передбаченого законодавством.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак позовну заяву належить задовольнити частково.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Приписами пункту 8 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат в частині судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Водночас, в силу пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 560/3489/21, від 09.03.2023 у справі № 320/6769/20, від 10.03.2023 у справі № 520/2325/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, позивач надав до суду договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.08.2024 № 02082024-1, а також прибутковий касовий ордер № ВК 1127872 від 02.08.2024, згідно з яким позивачем здійснена оплата в сумі 5000,00 грн підставі акта приймання-передачі наданих послуг від 02.08.2024 відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 02082024-1 від 02.08.2024.
З наведеного суд дійшов висновку, що долученими до матеріалів цієї справи доказами доведено факт надання адвокатом Пухою Н.С. правничої допомоги позивачу у межах розгляду цієї адміністративної справи.
Однак, хоча долученими до справи документами позивачем і доведено факт надання адвокатом Пухою Н.С. правничої допомоги, однак суд не може погодитися із його розміром, позаяк, ця справа є справою незначної складності.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи встановлені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складання та подання позову, відповіді на відзив явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Зважаючи на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався в порядку письмового провадження, а також беручи до уваги значну кількість сталої судової практики у спірних правовідносинах та фактичний обсяг виконаної роботи, та з урахуванням того, що позов задоволено судом лише частково, на переконання суду розумно обґрунтованим буде відшкодування позивачу заявлених витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1000,00 грн, стягнення яких не становитиме надмірний тягар для військового формування.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень, 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 06.11.2025.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - іійськова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК