06 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11316/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бевзи В.І.,
за участю: секретаря судового засідання - Китайгородської І.О.,
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу у загальному позовному провадженні за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавабудсервіс Плюс» до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавабудсервіс Плюс» звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 12.06.2025 №779/13-05.
Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин, що рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області протиправно здійснений опис майна у податкову заставу від 12.06.2025 №779/13-05, оскільки платник податків таке рішення не отримував у порядку визначеному Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Стислий зміст заперечень відповідача.
У наданому відзиві до суду на позовну заяву з додатками представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, наголошував, що рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу від 12.06.2025 №779/13-05 направлене ТОВ «Полтавабудсервіс Плюс» в електронний кабінет платника податку, та надав відповідні докази.
На виконання вимог суду відповідач надав належним чином засвідчені докази: квитанцію про доставку оспорюваного рішення до електронного кабінету позивача, скріншоти з ІКС «Управління документами» які підтверджують, що Відповідачем було направлено лист №18862/6/16-31-13-05-04 від 12.06.2025 до якого додано рішення №779/13-05 в електронний кабінет ТОВ «ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС» а також відеозапис скріншоту (екрану програмного забезпечення ІКС «Управління документами»), з якого вбачається належне виконання ГУ ДПС у Полтавській області обов'язку щодо направлення оскаржуваного рішення в електронний кабінет платника податку ТОВ «ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС».
Відповідач просив у позові відмовити.
Заяви, клопотання учасників справи.
Сторонами не подані до суду заяви та клопотання.
Процесуальні дії у справі.
Полтавським окружним адміністративним судом від 20.08.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження витребувані судом докази від відповідача.
Призначене підготовче судове засідання на 09:20 год. 11 вересня 2025 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26.
У підготовче засідання 11.09.2025 з'явився представник відповідача, судом витребувані докази від відповідача.
Відповідачем надані суду докази на виконання вимог суду щодо направлення рішення в електронний кабінет платника податку (скріншот екрану з ІКС «Управління документами»).
У підготовче засідання 02.10.2025 з'явився представник відповідача, судом витребувані докази від відповідача. За результатами судового засідання закрите підготовче провадження, а справа призначена до судового розгляду по суті.
На виконання вимог суду надані докази відповідачем (відеозапис щодо направлення рішення в електронний кабінет платника податку).
У судове засідання 16.10.2025 з'явився представник відповідача, суд відклав судове засідання у зв'язку із неявкою позивача.
У судове засідання 30.10.2025 з'явився представник відповідача, позивач повторно не з'явився в судове засідання. За клопотанням представника відповідача про наполягання розгляду справи по суті, суд перейшов до розгляду справи по суті, відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі наявних у ній доказів. Закінчений судовий розгляд справи по суті, суд перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення судового рішення призначене на 06.11.2025.
У судове засідання 06.11.2025 сторони не з'явились, в порядку частини 4 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд підписав рішення без його проголошення.
Із 25.08.2025, 17.09.2025-18.09.2025, 06.10.2025-10.10.2025 суддя перебував у відпустці.
Фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
На податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області знаходиться ТОВ «ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38439545), місцезнаходженням якого є адреса: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Вузька, 19.
ТОВ «ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС» подана заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет платника податку від 24.01.2025, що підтверджується відповідною квитанцією.
Згідно з даними інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за платником податків ТОВ «ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС» станом на 27.08.2025 обліковувався податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1464664,01 грн, який виник від 15.05.2025.
Відповідачем сформована податкова вимога №0008447-1305-1631 від 12.06.2025, на суму 2 441 607,98 грн та доставлена в електронний кабінет платника податку ТОВ "ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС" 12.06.2025 в 13:56.
Супровідним листом №18862/6/16-31-13-05-04 від 12.06.2025 відповідач направив рішення про опис майна у податкову заставу №779/13-05 від 12.06.2025 через електронний кабінет ТОВ «ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС» засобами ІКС «Управління документами». Вручення позивачу рішення про опис майна у податкову заставу №779/13-05 від 12.06.2025 підтверджене квитанцією про доставку документів в електронний кабінет платника податку 12.06.2025, час доставки 16:55.
Відповідач направив лист №18862/6/16-31-13-05-04 від 12.06.2025 до ТОВ «ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС» про наявну податкову заборгованість у загальному розмірі 2441607,98 грн, позивачу надана інформація про підстави прийняття рішення про опис майна у податкову заставу №779/13-05 від 12.06.2025 та запропоновано з метою вирішення питання щодо погашення податкового боргу в межах визначених чинним законодавством, протягом десяти календарних днів з моменту отримання даного листа визначити та надати податковому керуючому перелік ліквідного майна, на яке може бути розповсюджене право податкової застави
Додатком до листа Головного управління ДПС у Полтавській області «Про надання інформації» №18862/6/16-31-13-05-04 від 12.06.2025 зазначене рішення про опис майна у податкову заставу №779/13-05 від 12.06.2025.
Податковим керуючим Головного управління ДПС у Полтавській області здійснений опис майна в податкову заставу та складений акт опису майна від 31 липня 2025 року №58/16-31-13-05-18 за інформацією, документами і матеріалами державних органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів). 31.07.2025 податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Позивачу надані: акт опису майна від 31.07.2025 №58/16-31-13-05-18 на 4 сторінках в 1 прим., Витяг №98502405 від 31.07.2025 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Позивач зазначає, що не отримував лист Головного управління ДПС у Полтавській області «Про надання інформації» №18862/6/16-31-13-05-04 від 12.06.2025 із додатком - рішення про опис майна у податкову заставу №779/13-05 від 12.06.2025.
Позивач жодних заперечень стосовно доказів щодо доставки в електронний кабінет платнику податків листа Головного управління ДПС у Полтавській області «Про надання інформації» №18862/6/16-31-13-05-04 від 12.06.2025 із рішенням про опис майна у податкову заставу №779/13-05 від 12.06.2025 суду не надав, у судові засідання не з'явився.
Судом встановлена обставина, що на підставі квитанції про доставку документів в електронний кабінет платника податку від 12.06.2025, позивач доставлений лист Головного управління ДПС у Полтавській області «Про надання інформації» №18862/6/16-31-13-05-04 від 12.06.2025 із рішенням про опис майна у податкову заставу №779/13-05 від 12.06.2025- 12.06.2025 о 16 годині 55 хвилин.
Також із скрінів копій ІКС «Управління документами» та відеозапису екрану ІКС «Управління документами», наданих відповідачем на вимогу суду, встановлена обставина, що рішення про опис майна у податкову заставу №779/13-05 від 12.06.2025 завантажене в електронний кабінет платника податку під назвою файлу «Рішення 12.06.2025» а лист Головного управління ДПС у Полтавській області «Про надання інформації» №18862/6/16-31-13-05-04 від 12.06.2025 під назвою файлу «лист Полтавабудсервіс плюс», документи завантажені у форматі файлу *pdf.
Рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу №779/13-05 від 12.06.2025 підписане уповноваженою особою відповідача Тетяною Юрепіною, яка має повноваження на підписання рішень про опис майна у податкову заставу, про складення актів (пп. 89.3 ст. 89 ПК України, наказ Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за №859/30727), відповідно до наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 15.01.2021 №108, та відомості включені до переліку уповноважених осіб на вебсайті відповідача:
https://poltava.tax.gov.ua/dfs-u-regioni/upovnovajeni-osobi-/78017.html .
Позивач до позовної зави та у подальшому під час судового розгляду суду не надав докази, які спростовують докази надані відповідачем.
Також позивач жодних заперечень щодо наявності податкового боргу суду не зазначив та відповідних доказів не надав.
Додатково судом встановлена обставина, що позивачу відомо про акт опису майна та наявність податкової застави внаслідок несплати узгодженої суми податкового боргу, заперечення із даного питання у позивача відсутні.
Єдиним твердженням позивача про протиправність рішення про опис майна у податкову заставу №779/13-05 від 12.06.2025 є та обставина, що позивач таке рішення не отримував від контролюючого органу.
Підставами та предметом позову, змістом спірних правовідносин - не є обставини щодо незгоди позивача із наявністю суми податкового боргу.
Вважаючи, що відповідачем прийняте рішення про опис майна у податкову заставу протиправно, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із підпунктом 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 ПК України, електронний кабінет - сукупність інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, призначених для взаємодії між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації прав та обов'язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Взаємодія реалізується через:
портальне рішення для користувачів - платників податків, робота в якому здійснюється он-лайн (через мережу Інтернет у режимі реального часу) та не вимагає обов'язкового використання спеціалізованого клієнтського застосування;
портальне рішення для користувачів - державних органів, у тому числі контролюючих;
програмний інтерфейс (API), що дає змогу реалізувати повноту функціоналу електронного кабінету;
інші засоби, бази даних, реєстри, що ведуться в електронному вигляді, інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відповідно до пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Пунктом 42.1 статті 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Відповідно до п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно із пунктом 42.4 статті 42 ПК України, листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.
Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків/фінансового агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків/фінансовому агенту (його представнику).
Згідно із пунктом 42.5 статті 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до цього Кодексу, законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" без укладення відповідного договору. Керівник платника податків визначає, змінює перелік уповноважених осіб платника податків, які наділяються правом підписання, подання, отримання ними документів та інформації через електронний кабінет від імені платника податків, та визначає їхні повноваження. Платник податків стає суб'єктом електронного документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом припиняється виключно у випадках:
отримання інформації від кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг про завершення строку чинності (або скасування) кваліфікованого сертифіката відкритого ключа керівника платника податків;
отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника платника податків;
отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення юридичної особи;
наявності в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків інформації про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи;
наявності в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків у зв'язку зі смертю.
Порядок обміну електронними документами платника податків та контролюючого органу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 42.6 статті 42 ПК України).
Пунктом 3 розділу І Наказу Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2017 р. за № 942/30810, «Про затвердження Порядку функціонування Електронного кабінету» (далі - Порядок №637) визначено, що технічний адміністратор Електронного кабінету - структурний підрозділ ДПС, який відповідно до функціональних повноважень здійснює заходи із розробки, створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Електронного кабінету, відповідає за виконання всіх етапів життєвого циклу такого програмного забезпечення, за його технічне і технологічне забезпечення, впровадження, функціонування, оновлення, модифікацію, усунення помилок, забезпечення цілісності та автентичності вихідного програмного коду; здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Електронного кабінету, відповідає за збереження та захист даних системи.
Відповідно до пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України, платник податків стає користувачем електронного кабінету та набуває право подавати звітність в електронній формі і вести листування засобами електронного зв'язку в електронній формі після проходження в електронному кабінеті електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", або тих сервісів ідентифікації, використання яких дозволяється методологом електронного кабінету.
Платник податків (крім платника податків, який набув статусу електронного резидента (е-резидента), що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов'язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.
Пунктом 69.2-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України визначено, що документ, надісланий контролюючим органом до електронного кабінету, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 89.1 статті 89 ПК України встановлено що право податкової застави виникає:
89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Згідно із пунктом 89.2 статті 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих (пункт 89.3 статті 89 ПК України).
У разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом (пункт 91.1 статті 91 ПК України).
Порядок призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 91.2 статті 91 ПК України).
Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно (пункт 91.3 статті 91 ПК України).
Наказом Міністерства фінансів України від 25.05.2017 №529, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2017р. за № 786/30654, «Про затвердження Порядку призначення та звільнення податкового керуючого з визначенням його функцій та повноважень» (далі - Порядок №529) визначені наступні положення щодо визначення функцій та повноважень податкового керуючого:
«І. Загальні положення
1. Цей Порядок визначає правила призначення та звільнення, функції та повноваження податкового керуючого, а також порядок складання ним акта опису майна, яке передається у податкову заставу, та акта перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим.
ІІ. Призначення податкового керуючого
1. Податковий керуючий призначається платнику податків, що має податковий борг, наказом керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків.
2. Посадова (службова) особа контролюючого органу наділяється повноваженнями податкового керуючого з дати видання наказу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про призначення такої особи податковим керуючим.
III. Основні функції та повноваження податкового керуючого щодо податкової застави
1. Заведення на кожного платника податків, який має податковий борг, справи, у якій у хронологічному порядку зберігаються всі документи, що стосуються здійснюваних платником податків відповідних заходів із погашення податкового боргу.
2. Надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.
3. Одержання від платника податків документів, необхідних для опису майна в податкову заставу.
III. Основні функції та повноваження податкового керуючого щодо податкової застави
1. Заведення на кожного платника податків, який має податковий борг, справи, у якій у хронологічному порядку зберігаються всі документи, що стосуються здійснюваних платником податків відповідних заходів із погашення податкового боргу.
2. Надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.
3. Одержання від платника податків документів, необхідних для опису майна в податкову заставу.
4. Здійснення аналізу фінансового стану платника податків, що має податковий борг, та стану забезпечення такого боргу податковою заставою.
5. Здійснення опису майна у випадках, передбачених Кодексом, та складання акта опису такого майна.
6. Складання акта про відсутність майна, що має бути описане у податкову заставу.
7. Складання акта відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
8. Реєстрація податкової застави у відповідних державних реєстрах та її виключення з таких реєстрів.
Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2017 р. за № 859/30727, «Про затвердження Порядку застосування податкової застави податковими органами» (далі - Порядок №586) визначений порядок застосування податкової застави:
«І. Загальні положення
1. Цей Порядок розроблений відповідно до статей 88 - 90, 92, 93 та 100 глави 9 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) і визначає механізм застосування податкової застави податковими органами.
12. Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу.
II. Опис у податкову заставу майна платника податків, що має податковий борг
1. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
2. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).
Повноваження щодо опису майна платника податків, що має податковий борг, покладаються на податкового керуючого.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Суд зазначає, що докази наявні в матеріалах справи, досліджені судом безпосередньо під час судового розгляду у судових засіданнях, в яких сторонам надана судом можливість їх надати, дослідити, але й додатково судом з метою офіційного з'ясування обставин справи додаткові докази та відомості витребувані від сторін.
Суд відзначає, що позивачем фактично не надані заперечення та докази, які відрізняються за своїм змістом від тверджень відповідача та наданих, що свідчить про формальний підхід та необґрунтованість доводів (відомостей, тверджень) позовної заяви.
Оскарження рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу №779/13-05 від 12.06.2025 у цій справі не зупиняє його виконання контролюючим органом, не припиняє дію податкової застави та примусове стягнення податкового боргу.
Суд висновує, що матеріалами справи підтверджена обставина направлення позивачу рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу №779/13-05 від 12.06.2025 в його електронний кабінет платника податку.
Вручення позивачу рішення через електронний кабінет платника податку здійснене внаслідок того, що позивач подав відповідну заяву про листування із контролюючим органом через електронний кабінет платника податку.
Направлення рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу №779/13-05 від 12.06.2025 через електронний кабінет платника податку здійснене в порядку статті 42 ПК України, рішення підписане уповноваженою особою контролюючого органу.
Судом під час судового розгляду не встановлені обставини порушення порядку винесення та направлення контролюючим органом рішення про опис майна у податкову заставу позивачу.
Доводи позивача у його заяві направлені на формальне обґрунтування порушення податкового законодавства, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Саме кумулятивний (сумарний, сукупний) ефект допущених відповідачем порушень піж час формування акту перевірки дозволяє стверджувати, що такий доказ суб'єкта владних повноважень містить ознаки свавільного (недобросовісного) - тобто є неналежним, недостовірним доказом.
Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єкта приватного права (від лат. Uberrimafides - найбільш добросовісний).
Подібний висновок ухвалений Верховним Судом у постанові 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 73 КАС встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Відповідно до частин першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем надані належні та допустимі докази, які доводять правомірність оспорюваного рішення у цій справі.
Інші доводи сторін не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.
У розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки у позові відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавабудсервіс Плюс» (вул. Вузька, буд. 19, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 38439545) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ ВП: 44057192) про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складене 06.11.2025.
Головуючий суддя В.І. Бевза