06 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/3748/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 26.02.2025 № 163850009163 про відмову позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з липня 1984 року по квітень 1985 року в колгоспі "Червона зірка", а також зарахувати періоди військової служби з 29.03.2022 по 16.04.2023, з 27.04.2023 по 06.08.2023 по 26.02.2024, з 29.04.2024 по 13.01.2025, здійснивши обчислення стажу за періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з розрахунку один місяць за три, та повторно розглянути заяву від 18.02.2025 про призначення дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсійний орган безпідставно відмовив у призначенні позивачу, як учаснику бойових дій, пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з посиланням на відсутність у позивача необхідного страхового стажу тривалістю не менше 25 років.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/3748/25; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві представником Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначено, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 витребувано від ОСОБА_1 належним чином завірені копії усіх сторінок трудової книжки, у тому числі й тих, що містять записи про його трудову діяльність у період з липня 1984 року по квітень 1985 року.
Позивачем на виконання цієї ухвали суду не надано копії сторінок трудової книжки щодо записів про його трудову діяльність у період з липня 1984 року по квітень 1985 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 залучено до участі у справі №440/3748/25 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
20.10.2025 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому зазначено, що заява позивача прийнята та опрацьована спеціалістом відділу призначення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_1 .
Довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 13.01.2025 №2084/485 підтверджено, що старший солдат ОСОБА_1 дійсно в періоди з 29.03.2022 по 16.04.2023, з 27.04.2023 по 06.08.2023, з 21.08.2023 по 26.02.2024, з 29.04.2024 по 13.01.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
18.02.2025 позивач звернувся до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163850009163 від 26.02.2025 відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі "Червона зірка" з липня 1984 року по квітень 1985 року згідно з архівною довідкою від 12.02.2025 №01-13/52, оскільки в довідці за 1984 рік не зазначено по батькові особи, за 1985 рік по батькові не повністю (скорочено).
У відзиві від 22.09.2025 додатково зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі "Червона зірка" з липня 1984 по квітень 1985 згідно з довідкою від 12.02.2025 №01-13/52, оскільки в довідці за 1984 рік не зазначено по батькові особи, за 1985 рік по батькові вказано не повністю (скорочено). Зазначено, що безпідставною є вимога позивача зарахувати до страхового стажу періоди військової служби з 29.03.2022 по 16.04.2023, з 27.04.2023 по 06.08.2023 по 26.02.2024, з 29.04.2024 по 13.01.2025 з розрахунку один місяць за три, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про сплату внесків за вказані періоди.
Не погодившись із зазначеним рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статі 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі за текстом - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі за текстом - Закон №1788-XII).
Пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України №1058-IV (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про призначення пенсії) визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення націоньної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.1 Розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), документами, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, зокрема, військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації є, зокрема:
- документи про проходження військової служби (служби);
- довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації;
- посвідчення учасника бойових дій.
Суд, вирішуючи спір щодо наявності у позивача права на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України №1058-IV, виходить з наступного.
Аналіз положень пункту 4 частини першої статті 115 Закону України №1058-IV дає підстави для висновку, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності у них страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Отже, ключовими умовами для призначення дострокової пенсії за віком у контексті обставин цієї справи є: 1) факт досягнення позивачем 55 років; 2) наявність страхового стажу не менше 25 років; 3) належність до військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Матеріалами справи встановлено та не заперечувалося сторонами у справі, що позивач на момент звернення до пенсійного органу досяг 57-річного віку.
Також матеріалами справи підтверджено, що позивач набув статусу учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.03.2024).
Водночас, пенсійний орган у рішенні №163850009163 від 26.02.2025 обчислив страховий стаж позивача та визначив його тривалість - 23 роки 6 місяців 28 днів.
У даній справі спірним, зокрема, є питання незарахування до страхового стажу позивача періоди роботи з липня 1984 року по квітень 1985 року в колгоспі "Червона зірка".
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310.
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також суд зазначає, що встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Водночас, у матеріалах справи відсутня трудова книжка колгоспника позивача.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 витребувано від ОСОБА_1 належним чином завірені копії усіх сторінок трудової книжки, у тому числі й тих, що містять записи про його трудову діяльність у період з липня 1984 року по квітень 1985 року.
Позивачем на виконання цієї ухвали суду не надано копії сторінок трудової книжки щодо записів про його трудову діяльність у період з липня 1984 року по квітень 1985 року.
При цьому в матеріалах справи наявна архівна довідка Комунальної установи "Трудовий архів Новосанжарської селищної ради" від 12.02.2025 №01-13/52, у якій зазначено, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці працівників колгоспу "Червона Зірка" Новосанжарського району Полтавської області за 1984-1985 роки є такі дані про кількість відпрацьованих вихододнів ( ОСОБА_2 ):
липень 1984 року - 19, серпень 1984 року - 32, вересень 1984 року - 21, щодо жовтня-грудня 1984 року - наявні риски (тобто 0 днів);
щодо січня 1985 року - наявна риска (тобто 0 днів);
лютий 1985 року - 22, березень 1985 року - 22, квітень 1985 року - 7.
В оскаржуваному рішенні пенсійного органу наведено причину відмови у зарахуванні вказаного стажу, оскільки в довідці за 1984 рік не зазначено по батькові особи, за 1985 рік по батькові не повністю (скорочено).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Слід зауважити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а .
У правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи, зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Водночас, в архівній довідці Комунальної установи "Трудовий архів Новосанжарської селищної ради" від 12.02.2025 №01-13/52 відсутні відомості про кількість відпрацьованих вихододнів з жовтня 1984 року по січень 1985 року (включно).
Отже, період роботи з жовтня 1984 по січень 1985 рік (включно) не підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу у врахуванні стажу з липня 1984 року по вересень 1984 року та з лютого 1985 року по квітень 1985 року є безпідставною та необґрунтованою.
Щодо періоду військової служби з 29.03.2022 по 16.04.2023, з 27.04.2023 по 06.08.2023 по 26.02.2024, з 29.04.2024 по 13.01.2025, суд зазначає, в оскаржуваному рішенні відсутні посилання про відмову у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу.
Водночас, у відзиві зазначено, що безпідставною є вимога позивача зарахувати до страхового стажу періоди військової служби з 29.03.2022 по 16.04.2023, з 27.04.2023 по 06.08.2023 по 26.02.2024, з 29.04.2024 по 13.01.2025 з розрахунку один місяць за три, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про сплату внесків за вказані періоди.
Отже спірним є питання незарахування до страхового стажу позивача в пільговому обчисленні із розрахунку один місяць служби за три місяці військової служби позивача в складі Збройних Сил України в період бойових дій, а саме періодів (як зазначив позивач у позові): з 29.03.2022 по 16.04.2023, з 27.04.2023 по 06.08.2023 по 26.02.2024, з 29.04.2024 по 13.01.2025.
Статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою цієї статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії у період бойових дій та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугу років військовослужбовцям.
Пунктом 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 № 530, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071 (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про призначення пенсії), передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу), зокрема: один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.
Також відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (у редакції, чинній на час подання позивачем заяви), до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зараховується на пільгових умовах, зокрема: особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.
Подібні правовідносини та норми права, які їх регулюють, були предметом розгляду у Верховному Суді і у постановах від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а, від 18.01.2023 у справі №1.380.2019.003739, від 21.03.2023 у справі №160/6146/19, у яких Верховний Суд дійшов висновку про наступне: аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вищенаведено, довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 13.01.2025 №2084/485 підтверджено, що старший солдат ОСОБА_1 дійсно в періоди з 29.03.2022 по 16.04.2023, з 27.04.2023 по 06.08.2023, з 21.08.2023 по 26.02.2024, з 29.04.2024 по 13.01.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що періоди участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 29.03.2022 по 16.04.2023, з 27.04.2023 по 06.08.2023, з 21.08.2023 по 26.02.2024, з 29.04.2024 по 13.01.2025 мали бути зараховані до страхового стажу позивача в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці.
Крім того, з індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається про часткову сплату страхових внесків за спірний період, а саме: періодів служби позивача у Військовій частині НОМЕР_2 .
Суд звертає увагу, що згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.
Частинами десятою та дванадцятою статті 20 Закону № 1058-IV зазначено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Статтею 15 Закону № 1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
Частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обов'язок щодо нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за працівника (позивача) покладений на роботодавця, який має нести відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків. Працівник (позивач) не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством-роботодавцем, на якому він працює.
За таких обставин, відмова пенсійного органу у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України №1058-IV не ґрунтується на вимогах Закону №1058, тому є протиправною.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163850009163 від 26.02.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу роботи періоди роботи з липня 1984 року по вересень 1984 року та з лютого 1985 року по квітень 1985 року; періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 29.03.2022 по 16.04.2023, з 27.04.2023 по 06.08.2023, з 21.08.2023 по 26.02.2024, з 29.04.2024 по 13.01.2025 в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці; зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 18.02.2025, з урахуванням висновків суду.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позивач від сплати судового збору звільнений, доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.
Отже, підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013, код ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.02.2025 № 163850009163.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з липня 1984 року по вересень 1984 року та з лютого 1985 року по квітень 1985 року; періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 29.03.2022 по 16.04.2023, з 27.04.2023 по 06.08.2023, з 21.08.2023 по 26.02.2024, з 29.04.2024 по 13.01.2025 в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2025, з урахуванням висновків суду.
У іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна