Справа № 420/25362/25
06 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Одеська митниця про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 28.07.2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Одеська митниця про зобов'язання відповідача вилучити відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що незаконна бездіяльність відповідача полягає у тому, що він відмовляється виключити відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників, що позбавляє позивача можливості розпоряджатися власним майном (продати, подарити, обміняти, тощо). В ч. 1 ст. 9 Закону визначено, що Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Тобто, за своєї сутністю, наявність інформації відносно позивача у Єдиному реєстрі боржників, є арештом його майна, оскільки унеможливлює здійснення розпорядження цим майном. Тому позивач вважає, що оскаржувана бездіяльність відповідача порушує його конституційні права, що передбачені ст. 41 Конституції України на володіння, користування і розпорядження своєю власністю, якої ніхто не може бути протиправно позбавлений. Аналогічні права власника закріплені у статті 319 ЦК України.
Як зазначено позивачем, на початку липня 2025 року він звернувся до сервісного центру МВС з приводу перереєстрації належного йому автомобілю. Перевіркою працівник сервісного центру встановив, що відомості відносно позивача наявні у Єдиному реєстрі боржників, тобто позивач є боржником за виконавчим провадженням. Також спеціаліст сервісного центру повідомив, що вказані відомості відносно позивача внесені до Єдиного реєстру боржників державним виконавцем Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), тобто представником відповідача, та рекомендував звернутися для з'ясування вказаних обставин до зазначеного органу державної виконавчої служби. 08.07.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, щодо надання інформації стосовно обставин внесення відомостей про позивача до Єдиного реєстру боржників. 14.07.2025 керівником відповідача було надано відповідь на звернення представника позивача, з якої вбачається, що інформація про позивача була внесена до Єдиного реєстру боржників в рамках виконавчого провадження № 56439155, з примусового виконання постанови в справі про порушення митних правил № 1827/50000/17 виданої 07.02.2018 Одеською митницею ДФС, про стягнення з позивача на користь держави штрафу. Також відповідач у своїй відповіді зазначив, що вказане виконавче провадження було завершено 01.11.2018, а виконавчий документ повернуто стягувачу. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу було встановлено строк на його повторне пред'явлення до органів ДВС до 01.02.2019. На теперішній час строк на повторне пред'явлення виконавчого документа стягувачем пропущений. При здійсненні моніторингу Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 14.07.2025 відкриті провадження по виконанню вищевказаній постанові в інших органах ДВС та приватних виконавців не виявлено. При цьому відповідач відмовився виконувати прохання позивача про вилучення інформації відносно нього з Єдиного реєстру боржників, однак ця відмова є протиправною, з наступних підстав.
З покликанням на приписи ч.1 ч.2, ч.1, ч.5, ч.6 Закону України «Про виконавче провадження», позивач зазначає, що постанова Одеської митниці ДФС від 07.02.2018 № 1827/50000/17 на теперішній час не перебуває на виконанні у жодного державного або приватного виконавця та не може бути пред'явлена стягувачем для виконання у подальшому.
Також, з покликанням на ч.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у позові вказано, що фактично на теперішній час вищевказаний виконавчий документ є таким, що не підлягає примусовому виконанню. Однак чинне законодавство у свою чергу не визначає порядку або можливості визнання виконавчого документа, що виданий митним органом, таким, що не підлягає виконанню, оскільки чинний ЦПК встановлює таку можливість виключно до виконавчих документів виданих судом або для виконавчий написів нотаріуса. Вказане, на думку позивача, означає, що на теперішній час постанова 1827/50000/17 втратила свій юридичний статус виконавчого документа, а значить вжиті заходи її примусового виконання мають бути скасовані.
У позові вказано, що виконавче провадження було завершено з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону, тому законодавець не покладає на державного виконавця обов'язку виключити з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо позивача, у разі завершення виконавчого провадження з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404. На заяву позивача, відповідач листом від 16.12.2024 року № 101443 щодо вилучення відомостей з Єдиного реєстру боржників повідомив, що перелік підстав для вилучення інформації з Єдиного реєстру боржників визначено ч. 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження». Цей перелік є вичерпним. Обставини зазначені у зверненні не являються підставами для вилучення інформації відносно позивача з Єдиного реєстру боржників. Як вказано вище, виконавче провадження № 56439155 було відкрито з виконання постанови № 1827/50000/17, виданої 07.02.2018 року Одеською митницею ДФС, про стягнення з позивача на користь держави штрафу.
Позивач звертає увагу суду на те, що згідно ст. 533 Митного кодексу України подання скарги (адміністративного позову) або внесення подання прокурора зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги (адміністративного позову) або подання. Штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови або внесення на неї подання прокурора - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) або подання без задоволення (ст. 539 Митного кодексу України). За ст. 540 Митного кодексу України у разі якщо штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 539 цього Кодексу, постанова митного органу або суду (судді) надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або роботи порушника або за місцезнаходженням його майна. Постанова митного органу або суду (судді), по якій стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається до митного органу або до суду, що виніс постанову. Штраф вноситься до державного бюджету. Відтак, постанова митного органу підлягає виконанню в разі, якщо така не скасована уповноваженим органом або судом, протягом трьох місяців з моменту її винесення. Оскарження такої в судовому порядку зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги чи рішення суду та може бути пред'явлена до примусового виконання за зверненням митниці до виконавчої служби.
У позові також зазначено, що відповідач у своєму листі вказав, що виконавчий документ мав бути повторно пред'явлений для подальшого виконання у тримісячний строк після повернення постанови стягувачу. На теперішній час строк повторного пред'явлення до виконання постанови № 1827/50000/17 виданої 07.02.2018 Одеською митницею ДФС пропущено. При здійснені моніторингу Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), станом на 14.07.2025 року відкриті виконавчі провадження по виконанню вищевказаної постанови в інших відділах ДВС та приватних виконавців не виявлено.
Позивач зазначає, що суб'єкт владних повноважень, який є стягувачем у спірному виконавчому провадженні, та найбільш зацікавленою особою у його виконанні, протягом значного часу не вчиняв активних дій з метою пред'явлення виконавчого документа до виконання/чи результати звернення не призвели до виконання виконавчого документа. Проте, протягом цього часу відомості щодо позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників. Відповідач під час розгляду даного спору не спростував наведеного, та не подав суду докази, що наразі відповідна інформація про позивача відсутня у Реєстрі. З огляду на викладене, вбачається, що на даний момент стягувач не може пред'явити виконавчий документ до виконання, внаслідок пропуску строку пред'явлення, передбаченого ст. 12 Закону № 1404, поновлення строку пред'явлення виконавчого документа в даному випадку не передбачений законодавством, і це створює для позивача статус постійного боржника: стягувач не може пред'явити документ до виконання, а відомості щодо нього не можуть бути вилучені із Єдиного реєстру боржників.
Позивач наполягає на тому, що наявність інформації щодо нього в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв'язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред'явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчого листа до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників. Збереження запису про позивача в Єдиному реєстрі боржників обмежує його права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним ст. 2 Закону № 1404.
Окрім викладеного позивач зазначає, що є військовослужбовцем Збройних Сил України та багато років боронить Батьківщину від російської збройної агресії, є учасником бойових дій. У зв'язку з чим позивач сподівається, що держава в особі українського правосуддя встане на захист його інтересів, так само як він захищає інтереси української державності.
Ухвалою судді від 31.07.2025 року позов залишено без руху.
04.08.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у вилучені інформації відносено позивача з Єдиного реєстру боржників;
- зобов'язати відповідача вилучити відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників.
Ухвалою судді від 03.09.2025 року продовжено позивачу строк на усунення недоліків позову.
05.09.2025 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позову, в якій зазначено, що саме рішенням відповідача від 17.07.2025 №-2111-12164 порушено права та законні інтереси позивача, оскільки йому висунуто незаконну, як на його думку, вимогу щодо необхідності, погашення боргу за виконавчим документом, за для вилучення інформації з реєстру боржників, при тому що виконавче провадження є завершеним та не може бути розпочато повторно. І саме це, як на думку позивача, є підставою для вилучення інформації про нього з реєстру боржників.
Ухвалою судді від 18.09.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1
У судове засідання, призначене для розгляду справи учасники процесу не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином та своєчасно.
При цьому представником позивача надано до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищевикладеного, судом вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
07.02.2018 року Одеською митницею ДФС прийнято постанову у справі про порушення митних правил №1827/50000/17.
18.05.2018 року державним виконавцем Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №56439155 з примусового виконання виконавчого листа постанови Одеської митниці ДФС №1827/50000/17, виданої 07.02.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеської митниці ДФС штрафу у сумі 400692,66 грн.
01.11.2018 року державним виконавцем Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в рамках виконавчого провадження №56439155 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно даної постанови, виконавцем встановлено, що майно на яке може бути звернуто стягнення відсутнє, боржник не працює, авто-мото транспорту за боржником не значиться.
08.07.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, щодо надання інформації стосовно обставин внесення відомостей про позивача до Єдиного реєстру боржників.
У заяві вказано, що ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса з питань відчуження належного йому майна. Однак нотаріус повідомив ОСОБА_1 про те, що не може посвідчити відповідний договір відчуження майна посилаючись на те, що відносно довірителя представника наявна інформація в Єдиному реєстрі боржників. Перевіряючи вказану інформацію Поліщук В.Ю. здійснив перевірку у Єдиному реєстрі боржників та встановив, що дійсно, у вказаному реєстрі наявна інформація про тек, що відносно нього у підпорядкованому начальнику Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) органі державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження за № у АСВП 56439155 щодо стягнення коштів на користь держави на підставі постанова посадової особи митниці.
Також у заяві вказано, що у разі якщо виконавче провадження завершено та виконавчий документ не може бути повторно пред'явлений до виконання, представник просив вилучити інформацію відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з Єдиного реєстру боржників.
14.07.2025 року Ренійським відділом державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складено листа №2111.12164, в якому зазначено, що для видалення інформації про боржника з Єдиного реєстру боржників необхідно виконати кілька кроків, пов'язаних із завершенням виконавчого провадження або оскарженням рішення про стягнення боргу. Якщо борг сплачено, потрібно звернутися до виконавця з підтвердженням оплати, щоб він виніс постанову про закінчення провадження. У разі незаконного внесення до реєстру, необхідно звернутися до суду
Також у листі, зокрема, зазначено, що на теперішній час строк повторного пред'явлення до виконання виконавчого документу митниці пропущений. Виконавчий документ, на підставі якого було відкрито ВП № 56439155 на виконанні у Ренійському відділі ДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ІМУМІЮ (м. Одеса) не перебуває, так само як і в інших відділах ДВС чи приватних виконавців
Станом на дату звернення позивача до суду та станом на дату розгляду даної справи позивач включений до Єдиного реєстру боржників.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у вилучені інформації відносено позивача з Єдиного реєстру боржників, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до абз.2 ст.15 Закону України “Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно з п.6, п.7 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 1404 реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про виконавче провадження» єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено, що державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов'язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.
Банки, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей у разі відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця фізичній або юридичній особі, внесеній до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, зобов'язані у день відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням із Міністерством юстиції України.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов'язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.
Частиною 4 статті 9 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників.
Частиною 5 статті 9 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відомості про боржника за рішенням про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про накладення штрафу на боржника.
Частиною 7 статті 9 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що
Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Як вже встановлено судом, 01.11.2018 року державним виконавцем Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в рамках виконавчого провадження №56439155 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Суд зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав, що дозволяють виключити відповідні відомості з реєстру і випадок позивача - повернення виконавчих документів через відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення, до цих підстав не відноситься.
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування частини сьомої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №160/4015/19 зазначено, що вимоги пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі якої виконавчі провадження тричі поверталися стягувачу, не входять до правових підстав виключення відомостей з вказаного Єдиного реєстру боржників стосовно позивача, та які закріплені в частині сьомій статті 9 Закону України «Про виконавче провадження».
Подібний висновок був також викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 910/4404/17, у якій зазначено таке: «Законом № 1404-VIII установлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають. Такий механізм запроваджено законодавцем з метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. З правового аналізу положень пункту 2 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутись до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, і також не позбавляє стягувача права звернутись до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання».
Отже, імперативні приписи частини сьомої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» установлюють, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників у випадку винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виключно на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі якого у спірних правовідносинах було повернуто виконавчий документ стягувачу, не входить до правових підстав виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.
З аналізу положень пункту 2 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову. У випадку повернення виконавчого документа з указаних підстав стягувач не позбавлений права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, а у випадку пропуску цього строку - звернутися до суду з заявою про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за № 489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 24 розділу ІІІ даної інструкції визначено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:
при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);
після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено;
після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);
відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.
До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).
Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.
Заява боржника та додані до неї документи, а також документи за результатом розгляду такої заяви приєднуються до матеріалів виконавчого провадження, в межах якого виноситься постанова про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.
У разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, знищено у зв'язку із закінченням строку його зберігання, а також у випадку коли таке виконавче провадження перебувало на виконанні у приватного виконавця, діяльність якого припинена або яким змінено виконавчий округ, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.
Суд зазначає, що у поданій представником позивача до органу виконавчої служби заяві не було вказано передбачені пунктом 24 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за № 489/20802 підстав для прийняття державним виконавцем постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Також до такої заяви не було додано документ / копію документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Ураховуючи вищевикладене та те, що доказів сплати позивачем штрафу у добровільному порядку не надано, і на момент пред'явлення виконавчого документу в нього було відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, суд дійшов висновків про те, що позивач не втратив статусу боржника.
За таких обставин суд дійшла висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є підставою для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд у постанові від 03 квітня 2025 року по справі №580/12260/23.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 205, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Одеська митниця про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Ренійський відділ державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. 28-го Червня, 125, м.Рені, Одеська область, 68800, код ЄДРПОУ 34322111).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Одеська митниця (вул.Лип Івана та Юрія, 21А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631).
Суддя О.А. Вовченко
.