Справа № 420/19971/25
06 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
23 червня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 23.06.2025 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій представник позивача просить суд:
прийняти позовну заяву та розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження так як предметом позовної заяви є оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у листі від 12.06.2025 р. № 16302-15795/В-02/8-1500/25 у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 28 травня 2025 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2022, 2023 та 2024 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії;
звернути рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за місяць.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду:
- від 27.06.2025 року позовну заяву залишено без руху;
- від 07.072025 року постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України); витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, що стосуються предмету та підстав позову
В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що 28 травня 2025 року він звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а до 28.05.2025 року ОСОБА_1 отримував пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 29.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про застосування для розрахунку пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, листом від 12.06.2025 відповідач відмовив у застосуванні середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це встановлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому обґрунтовуючи свою відмову, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу. Зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. При обчисленні пенсії за віком, згідно Закону, врахована середня заробітна плата за 2014-2016 роки, що передбачено ч. 2 ст. 40 Закону, яка застосовувалась при призначенні пенсії за вислугу років. Для розрахунку пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки не має. ОСОБА_1 переведено з 28.05.2025 року на пенсію за віком. Такі дії відповідача є протиправними на думку позивача.
18.07.2025 року відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що за заявою від 28.05.2025 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, обчислену при страховому стажі 36 років 11 місяців (враховано по 31.12.2016), середньомісячній заробітній платі 36143,71 грн (коефіцієнт заробітку - 4,05479 х 8913,83 грн - середня заробітна плата за 2014-2016 роки, проіндексована), обчисленій за періоди з 01.07.1995 по 30.06.2000 згідно довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 31.12.2016 за даними персоніфікованого обліку, та її розмір становить 13042,49 грн, де: розмір пенсії за віком - 13433,17 грн; доплата за 1 рік понаднормативного стажу - 23,61 грн; обмеження в індексації з 01.03.2023 - (-324,29 грн). Оскільки позивач з 03.01.2017 отримував пенсію за вислугу років, то при розрахунку пенсії за віком врахована заробітна плата за 2014-2016 роки, проіндексована відповідно до частини 2 статті 42 Закону. Головне управління діяло в порядку передбаченому законодавством, обґрунтовано, а тому підстави для задоволення позовної вимоги позивача - відсутні. Що стосується вимоги зобов'язання Головного управління здійснити перерахунок та виплату пенсії, то відповідно до ст. 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та здійснює її виплату. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії. Оскільки повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції Пенсійного фонду, суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
18.07.2025 року відповідач на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі подав копії матеріалів пенсійної справи позивача.
21.07.2025 року представник позивача подала відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позовних вимог, та, зокрема, зазначає, що відзиві відповідач стверджує, що оскільки позивач переведений з одного виду пенсії на інший врахувати середньомісячну заробітну плату відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV немає законних підстав при цьому посилаючись на ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV. Такі твердження спростовуються висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 р. по справі №876/5312/17 та у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року по справі № 513/298/17, де суди чітко вказали, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії ніж Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.На сьогоднішній день не має відступів від правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Розглянувши наявні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, з 03.01.2017 року отримував пенсію за вислугу років (а.с.50) згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначенні пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.168) у зв'язку із досягненням ним пенсійного віку (60 років).
На підставі рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.06.2025 року №951050843552 позивачу з 28.05.2025 року призначено пенсію за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.162-163) із розрахунку заробітку для обчислення пенсії з урахуванням середнього заробітку за три роки за 2014-2016 роки (а.с.167), що визнається відповідачем у відзиві.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 29.05.2025 року, у якій просив при призначенні йому пенсії за віком її розрахунок провести із урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески відповідно до ч. 2 сг. 40 Закону України «Про закілі.нообоп'яаконс держание ненеійнс сірахунання» тобто та 2022, 2023 іа 2024 роки. (а.с.16-17).
Відповідач у відповідь на цю заяву надіслав лист №16302-15795/В-02/8-1500/25 від 12.06.2025 року, у якому зазначив, що частиною з статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що до знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. 3.03.01.2017 позивачу була призначена пенсія за вислугу років довідно. За заявою від 28.05.2025 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, обчислену при страховому стажі 36 років 11 місяців (враховано по 31.12.2016), середньомісячний заробітній платі 36143,71 грн (коефіцієнт заробітку 4,05479 х 8913,83 гри середня заробітна зa 2014-2016 роки, проіндексована), обчислений за періоди з 01 07 1995 по 30.06.2000 згідно довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 31.12.2016 за даними персоніфікованого обліку та її розмір становить 13042,49грн., де: розмір пенси за віком становить 13042,49, доплата за 1 piк понаднормативного стажу - 23,61 грн, обмеження в індексації з 01.03.2023 - (-324,29 грн). Оскільки ОСОБА_1 з 03.01.2017 року отримував пенсію за вислугу років, то при розрахунку пенсії за віком врахована заробітна плата заа 2014-2016 роки, проіндексована відповідно до частини 2 статті 42 Закону. Перерахунок проведено вірно.
Не погоджуючись із незастосуванням відповідачем при перерахунку пенсії у 2025 році показника середньої заробітної плати за три попередніх роки (2022-2024), позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Згідно із ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. (ч.3 ст.45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»)
Частиною 3 статті 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.
Оскільки позивач з 03.01.2017 року перебував на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення», то у зв'язку із переходом у 2025 році на пенсію за віком не мало місця переведення з одного виду пенсії на інший саме за ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Отже, під час призначення у червні 2025 року позивачу пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за Законом України №1058 (2022-2024 роки).
Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 22.12.2015 року по справі №21-4071а15 та від 31.03.2015 року по справі №21-612а14 та підтримана Верховним Судом в постановах від 05.07.2018 року по справі №565/645/17, від 23.10.2018 року по справі №317/4184/16, від 31.05.2019 року по справах № 344/7053/17 та №263/16495/16-а, від 15.08.2019 року по справі № 521/9597/17, від 11.09.2019 року по справі №363/1493/17, від 10.10.2019 року по справі № 520/7533/17.
Доводи відповідача щодо того, що позивачу в 2025 році при призначенні пенсії із застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-VI не підлягає, суд не приймає до уваги, оскільки з аналізу норм законодавства вбачається, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком) за Законом України №1058.
З таких мотивів суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано використано механізм переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років за ЗУ «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком за Законом України №1058, а тому при обчисленні пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначення пенсії за віком, відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі Суханов та Ільченко проти України (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року. Законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі Копецький проти Словаччини (Кореску v. Slovakia), п. 50;Busch Inc. проти Португалії (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі Колишній Король Греції та інші проти Греції (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 28.05.2025 року, отже перерахунок пенсії позивача, призначеної згідно із ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, має бути здійснений із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески (2022-2024р.р.).
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем законність оскаржуваних дій не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.
ОСОБА_1 просить суд звернути рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за місяць.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Підстави для негайного виконання рішення відсутні, оскільки судом на відповідача покладається обов'язок вчинити певні дії - здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком з 28.05.2025 року, а не присуджується виплата певної суми коштів на користь позивача.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 968,96грн., ці витрати грн суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Підстави для встановлення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.
Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді відмови, оформленої листом від 12.06.2025 р. № 16302-15795/В-02/8-1500/25, у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 28 травня 2025 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2022, 2023 та 2024 роки, з урахуванням раніше виплачених йому сум пенсії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968(дев'ятсот шістдесят вісім)грн. 96коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293, 295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, буд.83, м.Одеса, 65012).
Суддя М.М. Аракелян