Справа № 420/17339/25
(додаткове)
06 листопада 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮКРЕНТ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень комісії і зобов'язання вчинити певні дії
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/17339/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮКРЕНТ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень комісії і зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 вищевказаний позов вирішено задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.10.2024 № 12177669/39378401, від 05.11.2024 № 12012386/39378401, від 19.11.2024 № 12076452/39378401, від 21.11.2024 № 12090352/39378401, від 21.11.2024 № 12090358/39378401, від 21.11.2024 № 12090355/39378401.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 11.11.2024 №3, від 15.11.2024 №5, від 25.10.2024 №7, від 29.10.2024 №8, від 31.10.2024 №9, від 31.10.2024 №10, від 31.10.2024 №11 товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮКРЕНТ'датою їх подання на реєстрацію.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮКРЕНТ» суму сплаченого судового збору у розмірі 14534,40 грн.
В позовній заяві товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮКРЕНТ» адвокат Повразюк Р.В. зазначив, про стягнення з ГУ ДПС в Одеській області витрати на професійну правничу допомогу, попередній розрахунок становить 10000,00 грн.
На підтвердження вказано позивачем надано до суду:
1) Договір про надання правничої допомоги № 010-ПН від 21.04.2025;
2) Рахунок на оплату № 050 від 24.04.2025;
3) Платіжна інструкція № 2276 від 15.05.2025;
4) Акт від 19.05.2025, прийому наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 010-ПН від 21.04.2025;
5) Додаток від 02.06.2025 до Акту від 19.05.2025, прийому наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 010-ПН від 21.04.2025.
31.10.2025 від представника позивача надійшла заява (вх. №114911/25), в якому просить ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення з ГУ ДПС в Одеській області на користь позивача судових витрат у сумі 10000 грн, та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 позовну заяву ТОВ «ДЮКРЕНТ» задоволено, однак при не було вирішено питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
05.11.2025 від представника відповідача ГУ ДПС в Одеській області надійшли заперечення (вх. №ЕС/116786/25), в якому ГУ ДПС в Одеській області зазначили, що витрати з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, враховуючи, що на розгляді в Одеському окружному адміністративному суді розглядаються безліч судових справ з аналогічним предметом спору - скасування рішень про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування, відповідачі дійшли висновку, що ця справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому вважає справедливим призначити Позивачеві компенсації витрат на правову допомогу адвоката, що становить розмір прожиткового мінімуму на 2025 рік станом на час звернення з позовом до суду.
Дослідивши отриману заяву про ухвалення додаткового рішення, з урахуванням заперечень відповідача, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 КАС України).
Відповідно до ч. 3-5 ст. 143 КАС України остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу буде поданий разом із доказами їх здійснення одночасно із поданням заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши доводи представника позивача ТОВ «ДЮКРЕНТ» - Повразюка Р.В., перевіривши наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про ухвалення додаткового рішення, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 16 КАС, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 в справі №755/9215/15-ц також вказала на те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (в даному випадку частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16.04.2019 у справі №817/1889/17.
Суд зазначає, що заява разом з доказами подана позивачем відповідно до ч.9 ст.139 КАС України протягом 5 днів з дня проголошення рішення суду.
Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17,№329/766/18,№178/1522/18.
Так, в питанні надання доказів суд звертає увагу на позиції Верховного Суду в постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Також, Верховний Суд у постанові від 05.05.2018 у справі №821/1594/17 наголосив на необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним. Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у справі №803/1032/18 (касаційне провадження №К/9901/69188/18) підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвокат Повразюк Р.В. надав наступні докази:
- ордер АА №1585317 від 02.06.2025; (міститься в матеріалах справи)
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №001085; (міститься в матеріалах справи)
- договір про надання правової допомоги №010-ПН від 21.04.2025; (міститься в матеріалах справи)
- рахунок на оплату №050 від 24 квітня 2025 року про надання послуг у сфері права на суму 10000 грн; (міститься в матеріалах справи)
- платіжна інструкція №2276 від 15.05.2025 на суму 10000,00 грн; (міститься в матеріалах справи)
- акт (звіт) прийому наданих послуг від 19.05.2025 до Договору про надання правової допомоги №010-ПН від 21.04.2025; (міститься в матеріалах справи)
- додаток від 02.06.2025 до акту (звіт) прийому наданих послуг від 19.05.2025 до Договору про надання правової допомоги №010-ПН від 21.04.2025. (міститься в матеріалах справи)
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Згідно з умовами Договору №010-ПН про надання правової допомоги від 21 квітня 2025 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЮКРЕНТ» та Адвокатським бюро «ПОВРАЗЮК ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого бюро - адвоката Повразюка Руслана Валерійовича за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське Бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Порядок здійснення розрахунків передбачені розділом 4 Договору, який регулює наступне: сторони можуть погодити вартість роботи як фіксована оплата, про що зазначається в Договорі та/або, Додатковій угоді, та/або рахунку на оплату.
Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5 робочих днів з моменту підписання Сторонами договору та/або строк зазначений в рахунку.
За результатами надання юридичної допомоги складається акт (звіт), який підписується представниками кожної зі сторін. Акт (Звіт) надсилається КЛІЄНТУ АДВОКАТСЬКИМ БЮРО факсимільним або електронним листом, або поштою. На письмову вимогу КЛІЄНТА, АДВОКАТСЬКЕ БЮРО може надавати Акт (Звіт) про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.
Акт (Звіт) про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 робочих днів з моменту його отримання КЛІЄНТОМ, останній не надав АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО письмові аргументовані заперечення на нього.
КЛІЄНТ сплачує АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО, за підготовку, подання Позовної заяви, а також ведення справи у окружному адміністративному суді першої інстанції з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.10.2024 № 12177669/39378401, від 05.11.2024 12012386/39378401, від 19.11.2024 № 12076452/39378401, від 21.11.2024 № 12090352/39378401. від 21.11.2024 № 12090358/39378401, від 21.11.2024 № 12090355/39378401. гонорар у фіксованому розмірі в сумі 10 000,00 (Десять тисяч) грн. без ПДВ.
Згідно Акту (звіту) №б/н від 19.05.2025 передбачає, що адвокатом виконані наступні роботи, що передбачені договором про надання правової допомоги, а саме: підготовлено позовну заяву до Одеського окружного адміністративного суду, щодо оскарження рішень комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.10.2024 № 12177669/39378401, від 05.11.2024 № 12012386/39378401, від 19.11.2024 № 12076452/39378401, від 21.11.2024 № 12090352/39378401, від 21.11.2024 № 12090358/39378401, від 21.11.2024 № 12090355/39378401. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 11.11.2024 №3, від 15.11.2024 №5, від 25.10.2024 №7, від 29.10.2024 №8, від 31.10.2024 №9, від 31.10.2024 №10, від 31.10.2024 №11 датою їх подання на реєстрацію.
Вартість наданих послуг (виконаної роботи) (гонорар фіксований розмір) складає 10000,00 грн.
Відповідно до додатку від 02.06.2025 до акту (звіт) прийому наданих послуг від 19.05.2025, в якому зазначено облік об'єму наданої правової допомоги (витрачених годин) за договором №010-ПН про надання правової допомоги від 21.04.2025, адвокатом Повразюком Р.В. витрачено у загальній кількості 10,5 годин:
- 21.04.2025 ознайомлення з матеріалами від Клієнта 1 год;
- 21.04.2025 запит додаткових відомостей від Клієнта, зустріч з Клієнтом, узгодження правової позиції щодо майбутнього позову 1 год;
- 15.05.2025 аналіз правових позицій ВС та підбір рішень апеляційної та касаційної інстанції з подібними правовідношеннями для позову 1 год;
- 30.05.2025 підготовка позову, упорядкування документів, що додаються до позову, розрахунок судового збору 7 год;
- 02.06.2025 формування позову в кабінеті Електронного суду, підпис КЕП, направлення в суд - 0,5 год.
На підтвердження проведення повного розрахунку між сторонами адвокатом надано платіжну інструкцію №2276 від 15.05.2025 на суму 10000,00 грн.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу позивача на те, що понесені ним судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі №540/707/20.
Суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18, у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19.
Таким чином враховуючи, що рішення у справі ухвалене на користь ТОВ «ДЮКРЕНТ», нескладність справи, наявність визначеної судової практики, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та кількість підготовлених і поданих представником позивача заяв до суду (позовна заява та відповідь на відзив), їх складність та об'ємність, витрачений час суд вважає, що сума витрат у розмірі 10 000 грн є завищеною.
Відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 3000 грн. понесених судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката Повразюка Руслана Валерійовича.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.
Що стосується витрат про стягнення витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 14534,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2297 від 09.08.2025 (а.с.148) та у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2275 від 15.05.2025 (а.с.21).
При цьому судом зазначалось в ухвалі від 06.06.2025, що у справі №420/17339/25 за платіжною інструкцією №2275 від 15.05.2025 на суму 2422,40 відсутнє зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України та на виконання якої позивачем долучено платіжну інструкцію №2297 від 09.08.2025 про сплату судового збору у розмірі 14534,40 грн.
Отже, в межах даної справи питання розподілу судових витрат було вирішено у повному обсязі саме під час ухвалення рішення від 29.10.2025.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача витрат, пов'язаних із сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн не підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення шляхом стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮКРЕНТ» відшкодування витрат пов'язаних із надання правової допомоги у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 137, 139, 142, 243, 252, 311, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮКРЕНТ» - адвоката Повразюка Р.В. (вх. №114911/25 від 31.10.2025), про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі № 420/17339/25.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮКРЕНТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
У задоволені решти вимог заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДЮКРЕНТ» (65023, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 5, код ЄДРПОУ 39378401);
Відповідачі:
- Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166);
- Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 43005393).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА