Справа № 420/11937/25
06 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур'євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Одеського державного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 1; код ЄДРПОУ 08571570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740) про стягнення витрат пов'язаних з отриманням в ОДУВС в сумі 101265,41 грн., -
До суду надійшла позовна заява Одеського державного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 1; код ЄДРПОУ 08571570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740) про стягнення витрат пов'язаних з отриманням в ОДУВС в сумі 101265,41 грн.
Ухвалою від 25.04.2025 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 25.04.2025 року зупинено провадження по справі № 420/11937/25 до деокупації території за місцем реєстрації відповідача по справі.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2025р. про зупинення провадження по справі скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2023 році ОСОБА_1 зараховано на навчання до Одеського державного університету внутрішніх справ та присвоєно йому первинне спеціальне звання «рядовий поліції».
14.08.2023 року між ГУНП в Одеській області, ОДУВС та ОСОБА_1 укладено Контракт №ХК-335/23 «Про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ», предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача освітнього ступеня бакалавра за спеціальністю «Правоохоронна діяльність».
Наказом ОДУВС від 20.02.2025 року №54 о/с ОСОБА_1 було відраховано з університету відповідно наказу МВС України від 23.10.2024 року №718 та на підставі п. 7 ч. 1 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Таким чином, відповідач був відрахований з університету до закінчення навчання в ОДУВС.
Згідно з проведеним відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ОДУВС розрахунком фактичних витрат, пов'язаних із утриманням курсанта ОСОБА_1 , на утримання відповідача було витрачено загалом 101265,41 грн.
На виконання припасів п. 5 Порядку №261 03.03.2025 року представником ОДУВС складено повідомлення про відшкодування витрат за навчання №4/67 із зазначенням суми, яка згідно з розрахунком підлягає відшкодуванню, із пропозицією здійснити відшкодування у добровільному порядку, а 04.03.2025 року направлено на адресу, зазначену в матеріалах особової справи. 28.03.2025 року відповідне повідомлення повернулося відправнику, що підтверджується роздруківкою із сайту АТ «Укрпошта».
Відтак, оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо відшкодування витрат за його утримання під час навчання в розмірі 101265,41 грн., то вказана сума відповідно до ч. 5 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» підлягає стягненню, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Суд зазначає, що наявна у матеріалах справи судова кореспонденція, яка надсилалася на зазначену в позовній заяві адресу відповідача, повернулась до суду з відповідним поштовим повідомленням з відміткою органу зв'язку - “ за закінченням терміну зберігання ».
За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Одеського державного університету внутрішніх справ Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, у 2023 році ОСОБА_1 зараховано на навчання до Одеського державного університету внутрішніх справ та присвоєно йому первинне спеціальне звання «рядовий поліції».
14.08.2023 року між ГУНП в Одеській області, ОДУВС та ОСОБА_1 укладено Контракт №ХК-335/23 «Про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ», предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача освітнього ступеня бакалавра за спеціальністю «Правоохоронна діяльність».
Наказом ОДУВС від 20.02.2025 року №54 о/с ОСОБА_1 було відраховано з університету відповідно наказу МВС України від 23.10.2024 року №718 та на підставі п. 7 ч. 1 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Таким чином, відповідач був відрахований з університету до закінчення навчання в ОДУВС.
Згідно з проведеним відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ОДУВС розрахунком фактичних витрат, пов'язаних із утриманням курсанта ОСОБА_1 , на утримання відповідача було витрачено загалом 101265,41 грн.
На виконання припасів п. 5 Порядку №261 03.03.2025 року представником ОДУВС складено повідомлення про відшкодування витрат за навчання №4/67 із зазначенням суми, яка згідно з розрахунком підлягає відшкодуванню, із пропозицією здійснити відшкодування у добровільному порядку, а 04.03.2025 року направлено на адресу, зазначену в матеріалах особової справи. 28.03.2025 року відповідне повідомлення повернулося відправнику, що підтверджується роздруківкою із сайту АТ «Укрпошта».
Станом на дату звернення до суду, у відповідача рахується заборгованість в сумі 101265,41 грн.
Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон-2232), “Порядком відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок 964), та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону-2232 початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Відповідно до частини 10 статі 25 Закону-2232, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання (серед іншого), відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Пунктами 3-5 Порядку 964, визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
У свою чергу, на виконання п. 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ “Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання.
Пунктом 1 контракту від 02.09.2020 року передбачено, що курсант зобов'язується відшкодувати Міністерству оборони України втрати» пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі достроковою розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою, статті 25 3акону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Отже, укладаючи контракт про проходження військової служби (навчання) відповідачка засвідчила своїм підписом наявність у неї обов'язку щодо відшкодування витрат пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі.
Суд зазначає, що і нормами законодавства, і укладеними між сторонами контрактами від 30.08.2019 року та від 01.09.2022 року передбачено обов'язок особи відшкодувати кошти, пов'язані з утримання у вищому навчальному закладі.
Станом на час розгляду справи з матеріалів справи встановлено, що сума заборгованості ОСОБА_2 складає 101265,4 грн., яка згідно Розрахунку фактичних витрат пов'язаних із утриманням корсанта ОСОБА_1 в Одеському державному університеті внутрішніх справ за період навчання з 14.08.2023 року по 20.02.2025 року складається з:
грошового забезпечення військовослужбовців - 52049,57 грн.;
предметів, матеріалів, обладнання та інвентаря - 10079,18 грн.;
продуктів харчування - 26784,64 грн.;
оплати теплопостачання - 5676,42 грн.;
оплати водопостачання та водовідведення - 1803,28 грн.;
оплати електроенергії - 4872,32 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до повного задоволення.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву Одеського державного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 1; код ЄДРПОУ 08571570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740) про стягнення витрат пов'язаних з отриманням в ОДУВС в сумі 101265,41 грн. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати, пов'язані з його утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ, в сумі 101265,41 грн. (сто одна тисяча двісті шістдесят п'ять грн. 41 коп.) на користь Одеського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571570).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2025 р.
Суддя О.М. Тарасишина