06 листопада 2025 р. № 400/7115/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , ,
до відповідачаВійськова частина НОМЕР_1 , ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
07 липня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дії відповідача, які полягають у відмові виплатити позивачу одноразову грошову винагороду за тривалість проходження військової служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень на підставі абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153);
зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову винагороду за тривалість проходження військової служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн на підставі абзацу 2 пункту 4 Постанови № 153.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у віці 19 років 24.02.2022 він уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. За період з 20.05.2022 по 31.12.2022 позивач брав безпосередню участь у бойових діях строком, який за сукупністю становить 7 місяців та 13 днів перебуваючи в районах ведення воєнних (бойових) дій (м. Харків Харківської області). 15.05.2025 позивач звернувся з рапортом про виплату винагороди, яка передбачена Постановою № 153. Однак, листом від 27.05.2025 № 2587/р відповідач відмовив йому у нарахуванні та виплаті винагороди у зв'язку з тим, що виплата винагороди військовослужбовцям, які раніше перебували на строковій військовій службі не передбачена Постановою № 153. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки він:
прийнятий для проходження військової служби за контрактом до досягнення ним 25-річного віку;
з 24.02.2025 по 15.05.2025 позивач належав до осіб рядового та сержантського складу Збройних Сил України;
станом на 13.02.2025 позивач брав безпосередню участь у бойових діях строком, що за сукупністю становить 7 місяців та 13 днів за період з 20.05.2022 по 31.12.2022;
позивач протягом військової служби жодного разу не притягався до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності.
Водночас Постанова № 153 не містять жодних обмежень щодо виплати Винагороди військовослужбовцям, які станом на 13.02.2025 набули право на виплату винагороди, але до введення воєнного стану проходили строкову військову службу. За період участі у бойових діях в районах ведення (бойових) дій з 20.05.2022 по 31.12.2022 позивач проходив військову службу у складі відповідача, тому вищевказані документи, що підтверджують участь у бойових діях за вказаний період були у розпорядженні відповідача. Зокрема, вказане підтверджується виплатою йому за вказаний період додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі 100000,00 гривень.
У відзиві на позовну заяву від 15.10.2025 відповідач заперечив проти позову і просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відзив умотивовано тим, що 01.12.2021 позивач був призваний на строкову військову службу рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто він був прийнятий на військову службу до 24.02.2022. Тому він не має права на винагороду, встановлену Постановою № 153, оскільки цією постановою чітко встановлено право на вказану винагороду виключно для осіб, які були призвані на військову службу під час дії воєнного стану, тобто з 24.02.2022. Укладання контракту позивачем 24.02.2022 року не змінює початкового юридичного статусу позивача як військовослужбовця, який вступив на службу до початку дії воєнного стану. Відповідач наголосив на тому, що позивач з грудня 2021 року по теперішній час основну частину військової служби:
перебував на посадах, пов'язаних із виконанням адміністративно документаційної, штабної, яка жодним чином не свідчить про виконання бойових завдань;
весь період часу просидів у штабі, та не приймав жодної часті у бойових діях (зіткненнях), жодного разу не застосовував зброю та не зробив за весь період жодного пострілу в бік противника;
отримував щомісячну додаткову винагороду, що не підтверджує його безпосередньої участі у бойових діях, згідно з чинними директивами Міністерства оборони України (перебував та перебуває весь період часу у штабі, де не приймає участі у бойових діях).
20.10.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав свої позовні вимоги. У ній він закцентував увагу на тому, що листи Міністерства оборони України не є нормативно-правовими актами, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідач виплачував йому додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн, встановлену Постановою № 168, що свідчить про його участь у бойових діях у відповідні періоди. Просимо звернути увагу на те, що відповідач не заперечує факту, що позивач за період з 20.05.2022 по 31.12.2022 перебував в районі ведення воєнних (бойових) дій.
У запереченнях від 25.10.2025 відповідач навів ті ж самі аргументи проти задоволення позову, що були ним наведені у відзиві на позовну заяву від 15.10.2025.
04.11.2025 представник позивача подав до Миколаївського окружного адміністративного суду додаткові письмові пояснення, в яких звернув увагу на тому, що спірним періодом, протягом якого позивач проходив військову службу та приймав участь у бойових діях, перебуваючи в районі ведення воєнних (бойових) дій, є період з 20.05.2022 по 31.12.2022. Також він надав оцінку наданих відповідачем доказів, а також ненаданим відповідачем доказів, що не були надані на виконання ухвал Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.08.2025, від 25.09.2025 і від 16.10.2025. На його переконання, доводи відповідача про штабну (забезпечувальну) роботу позивача спростовуються доказами наданими позивачу самим відповідачем, а саме: рапортами командирів про участь позивача у бойових діях та набуття права на отримання додаткової винагороди у максимальному розмірі до 100 тис. грн, а також наказами командира військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату додаткової винагороди, в яких окрім іншого чіткого передбачені бойові накази (розпорядження), які виконував позивач. Приєднані позивачем докази є такими, що підтверджують обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а тому є такими, що підлягають задоволенню. В той же час заперечення відповідача проти позовних вимог є такими, що не доводять правомірної поведінки в межах спірних правовідносин та не спростовують обґрунтованість позовних вимог.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10.07.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі та про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі, а також витребувано у відповідача докази.
У зв'язку з невиконанням відповідачем ухвали суду від 10.07.2025 в частині надання витребуваних доказів, ухвалами Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 і від 25.09.2025 у відповідача повторно було витребувано відповідні докази.
До відзиву на позовну заяву від 15.10.2025 і клопотання від 15.10.2025 про долучення доказів відповідач подав до суду частину витребуваних доказів, за винятком довідки про розмір нарахованої позивачу за період з 24.02.2022 по 04.07.2025 додаткової винагороди, установленої Постановою № 168.
16.10.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про витребування у відповідача вказаної довідки.
У встановлений судом строк відповідач не надав витребуваний доказ, про причини його неподання суд не повідомив.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач з 02.12.2021 проходив строкову військову службу у відповідача на посаді рядового складу, що підтверджується його військовим квитком і наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.12.2021 № 246.
Позивач у 19-річному віці уклав 24.02.2022 з відповідачем Контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 № 39 позивача прийнято на військову службу за контрактом та він вважався таким, який з 24.02.2022 прийняв справу і посаду оператора оперативного відділення штабу відповідача.
Відповідно до службової картки позивача у 2022-2024 роках він не мав стягнень.
Витягами із журналів бойових дій відповідача (облікові номера №№ 15 окп/т, 17 окп/т, 18 окп/т, 19 окп/т і № 13 окп/т) позивач перебував у районах виконання бойових завдань з 20.05.2022 по 27.02.2023, з 16.03.2023 по 23.03.2023, з 20.05.2023 по 31.07.2023, з 13.08.2023 по 20.10.2024 та з 09.11.2024.
Згідно з Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої відповідачем, позивач у періоди з 21.05.2022 по 27.03.2023, з 11.03.2023 по 23.03.2023, з 20.05.2023 по 31.07.2023, з 13.08.2023 по 20.10.2024, з 09.11.2024 по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до витягу з послужного списку позивача у період з 24.02.2022 по 31.01.2024 він проходив військову службу на таких посадах: оператор оперативного відділення штабу, діловод штабу, діловод оперативного відділення штабу.
У рапорті від 24.07.2025 командир артилерійської батареї, в якій позивач проходив військову службу, повідомив, що позивач у період з 01.02.2025 по 19.02.2025 не приймав безпосередню участь в бойових діях, перебував у штабі військової частини НОМЕР_1 , зброю та набої в підрозділі не отримував.
У рапорті від 24.07.2025 командир роти, в якій позивач проходив військову службу, повідомив, що позивач зарахований до роти 20.02.2025, з моменту зарахування по теперішній час перебуває в штабі військової частини НОМЕР_1 , зброю та набої в підрозділі не отримував.
Згідно з довідки відповідача від 15.05.2025 № 2379/р про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, позивач станом на 14.05.2025 не брав безпосередньої участі в бойових діях.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.06.2022 № 927, від 05.07.2022 № 1143, від 05.08.2022 № 1392, від 05.09.2022 № 1590, від 05.10.2022 № 1753, від 05.11.2022 № 1895, від 01.12.2022 № 2077, від 05.01.2023 № 15 позивачу було виплачено за безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн відповідно за періоди з 20.05.2025 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.202 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022.
15.05.2025 позивач подав по команді рапорт про виплату йому одноразової грошової винагороди, установленої Постановою № 153, у розмірі 1 млн. гривень.
Листом від 27.05.2025 № 2587/р відповідач повідомив позивача про відмову у задоволенні його рапорту, оскільки станом на 24.02.2022 він вже перебував на строковій військовій службі та не приймав безпосередньої участі у бойових діях та не виконував бойові завдання, а весь час перебував у штабі, де за весь час не здійснив жодного пострілу. Перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою вважати, що військовослужбовець виконує бойові завдання та заходи, які означають безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пункту 2 статті 12 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацами першим і другим пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Таким чином, право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн мають право військовослужбовець за сукупності, зокрема, таких фактів:
він є військовослужбовцем рядового, сержантського і старшинського складу, який у віці до 25 років був прийнятий або призваний на військову службу під час дії воєнного стану, тобто після 24.02.2022;
він проходив і брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.
Суд встановив, що позивач з 02.12.2021 проходив строкову військову службу у відповідача на посаді рядового складу, що підтверджується його військовим квитком і наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.12.2021 № 246.
Позивач у 19-річному віці уклав 24.02.2022 з відповідачем Контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу.
Згідно з пунктом 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 № 39 солдат строкової служби ОСОБА_1 , прийнятий на військову службу за контрактом та призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24 лютого 2022 року № 29-РС на посаду оператора оперативного відділення штабу військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що з 24.02.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків, шпк «солдат».
Отже, 24.02.2022 позивач у віці до 25 років був саме прийнятий на військову службу рядового складу за контрактом під час дії воєнного стану.
Тому суд відхилив як необґрунтоване твердження відповідача про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової винагороди, встановленої Постановою № 153, оскільки він проходив строкову військову службу з 02.12.2021.
Поряд з цим, у підтвердження свого проходження і безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій позивач зсилається на те, що у період з 20.05.2022 по 31.12.2022 він:
брав безпосередню участь у бойових діях строком, який за сукупністю становить 7 місяців та 13 днів перебуваючи в районах ведення воєнних (бойових) дій (м. Харків Харківської області);
отримував додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн, установлену Постановою № 168.
Відповідно до витягів із журналів бойових дій відповідача (облікові номера №№ 15 окп/т, 17 окп/т, 18 окп/т, 19 окп/т і № 13 окп/т) і Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої відповідачем позивач перебував у районах виконання бойових завдань з 20.05.2022 по 27.03.2023, з 11.03.2023 по 23.03.2023, з 20.05.2023 по 31.07.2023, з 13.08.2023 по 20.10.2024, з 09.11.2024 по теперішній час та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Вищенаведені докази підтверджують факт перебування позивача в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема у період з 21.05.2022 по 31.12.2022.
Згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.06.2022 № 927, від 05.07.2022 № 1143, від 05.08.2022 № 1392, від 05.09.2022 № 1590, від 05.10.2022 № 1753, від 05.11.2022 № 1895, від 01.12.2022 № 2077, від 05.01.2023 № 15 позивачу було виплачено за безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн відповідно за періоди з 20.05.2025 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.202 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022.
Абзацами першим-тринадцятим пункту 2 розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями
Таким чином, додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн, установленої Постановою № 168, може виплачуватись як за безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, так і участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, факти отримання позивачем додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн, установленої Постановою № 168, перебування його в районах ведення воєнних (бойових) дій (згідно з витягами із журналів бойових дій відповідача (облікові номера №№ 15 окп/т, 17 окп/т, 18 окп/т, 19 окп/т і № 13 окп/т і Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої відповідачем) самі по собі не свідчить про безпосередню участь такого військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до витягу з послужного списку позивача у період з 24.02.2022 по 31.01.2024 він проходив військову службу на таких посадах: оператор оперативного відділення штабу, діловод штабу, діловод оперативного відділення штабу, тобто на посадах, посадові обов'язки яких не передбачають безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях.
Згідно з довідки відповідача від 15.05.2025 № 2379/р про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, позивач станом на 14.05.2025 не брав безпосередньої участі в бойових діях.
У рапортах від 24.07.2025 командир артилерійської батареї та командир роти, в яких позивач проходив військову службу, повідомили, що позивач у періоди з 01.02.2025 по теперішній час перебуває в штабі військової частини НОМЕР_1 , зброю та набої в підрозділі не отримував.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджується безпосередня участь позивача у бойових діях.
Відтак відповідач правомірно відмовив йому у виплаті одноразової грошової винагороди, встановленої Постановою № 153.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у відмові виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження військової служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень на підставі абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження військової служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн на підставі абзацу 2 пункту 4 Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
5. Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
6. Повний текст рішення суду складений 06.11.2025.
Суддя В.Г.Ярощук