06 листопада 2025 р. № 400/1774/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, пл. Соборна, 3,м. Слов'янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84122,
провизнання протиправним та скасування рішення від 27.11.2024 року № 143750003808; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі по тексту - Відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту - Відповідач 2) з вимогами про:
- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 143750003808 від 27.11.2024 року про відмову в перерахунку пенсії та скасувати його;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.03.1988 по 15.01.2003 рік в колгоспі «Жовтень» (в подальшому реорганізований в КСП «Жовтень», в подальшому реорганізоване в приватну агрофірму «Жовтень»);
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 листопада 2024 року та перерахувати пенсію з урахуванням раніше отриманих сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії щодо зміни страхового стажу, набутого до 01.01.2004 року, додатково надавши Архівну довідку Державного архіву Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації від 10.10.2024 року № 05-07/Н-2356 про стаж роботи в колгоспі «Жовтень» с. Софіївка Бердянського району Запорізької області. Відповідачем не враховано періоди роботи у зв'язку з відсутністю оскільки відсутні накази про прийом на роботу, переводи та звільнення, відсутні дані про встановлений мінімум трудової участі в господарстві та кількість відпрацьованих вихододнів за рік, відсутні дані про реорганізацію колгоспу.
14.03.2025 р. Відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, де зазначено, що до страхового стажу Позивача не зараховано період роботи в колгоспі з 01.03.1988 по 31.12.1998, оскільки згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 20.02.1988 в відомостях про встановлений та відпрацьований мінімум фактичної участі у громадському господарстві відсутні печатки та підпис відповідальної особи. В архівній довідці №05-07/Н-2356 від 10.10.2024 відсутні накази про прийняття на роботу, переводи та звільнення, відсутні дані про встановлений та відпрацьований мінімум фактичної участі у громадському господарстві, відсутні документи про реорганізацію колгоспу. Таким чином, в Головного управління відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 01.03.1988 по 31.12.1998. Щодо врахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.1999 по 31.12.2003 управління зазначає, що вказаний період зараховано до загального страхового стажу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
17.03.2025 р. Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому відзначив, що згідно наданих документів, не має підстав зарахувати до страхового стажу Позивача спірні періоди роботи. За наданою до заяви про перерахунок пенсії від 20.11.2024 архівною довідкою про стаж роботи від 10.10.2024 № 05/07/Н-2356 до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1988 по 2003 рік, оскільки відсутні накази про прийом на роботу, переводи та звільнення, відсутні дані про встановлений мінімум трудової участі в господарстві та кількість відпрацьованих вихододнів за рік, відсутні дані про реорганізацію колгоспу, всупереч вищенаведеним нормам законодавства.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області, з 27.03.2024 отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ГУ (далі - Закон №1058).
20.11.2024 Позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії про зміну страхового стажу набутого до 01.01.2004 згідно Закону №1058 із долученням архівної довідки №05-07/Н-2356 від 10.10.2024 виданої Державним архівом Запорізької області.
За принципом екстериторіальності Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.11.2024 № 143750003808 Позивачу відмовлено в перерахунку пенсії щодо зміни страхового стажу, набутого до 01.01.2004.
До страхового стажу Позивача не зараховано період роботи в колгоспі з 1988 по 2003, оскільки відсутні накази про прийом на роботу, переводи та звільнення, відсутні дані про встановлений мінімум трудової участі в господарстві та кількість відпрацьованих вихододнів за рік, відсутні дані про реорганізацію колгоспу.(а.с. 12)
Не погоджуючись з наданою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав законної сили з 01.01.2004 року.
Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Приписами ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, зокрема, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частинами 1 та 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно з ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить також постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За змістом приписів п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як встановлено судом з матеріалів справи, при призначенні позивачу пенсії по інвалідності, до страхового стажу позивача відповідачем не було зараховано період його трудової діяльності у колгоспі «Жовтень» з 1988 року по 2003 рік.
Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.02.1988 року, копія якої міститься у матеріалах справи, судом встановлено наступне:
- 01.03.1988 року позивач був прийнятий до членів колгоспу на посаду бригадира кормодобувної бригади згідно Наказу №3 від 28.03.1988 р. (запис № 1);
- 16.09.1988 року переведений на посаду помічника бригадира тракторної бригади у зв'язку з об'єднанням тракторних бригад згідно Наказу №10 від 21.09.1988 р. (запис № 2);
- 30.05.1991 року позивач звільнений із займаної посади за власним бажанням та надана робота на будівництві згідно із Наказом №7 від 30.05.1991 (запис № 3);
- 15.01.2003 року позивач звільнений з приватного сільгосппідприємства Агрофірма «Жовтень» за власним бажанням згідно Наказу №1 від 15.01.2003 р (запис № б/н стр. 6-7 Трудової книжки ОСОБА_1 ).
Окрім того Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.02.1988 року містить розділ «Членство в колгоспі», де зазначено:
- 03.04.1999 Колгосп «Жовтень» Бердянського району перейменовано в КСП «Жовтень» рішенням зборів уповноважених членів колгоспу протоколом №3 від 03.04.1999 р. (запис №4, стр. 2-3);
- 22.01.2000 КСП «Жовтень» перейменовано в приватну агрофірму «Жовтень» згідно рішення зборів уповноважених членів КСП протокол №1 від 22.01.2000 р. (запис №5 стр.4-5).(а.с. 14-17)
Записи № 3-6 сторінки 2-4 та № 1-3 сторінки 6 трудової книжки колгоспника про період роботи в колгоспі «Жовтень» (в подальшому реорганізований в КСП «Жовтень», в подальшому реорганізоване в ПСП Агрофірма «Жовтень») підтверджуються Архівною довідкою Державного архіву Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації від 10.10.2024 року № 05-07/Н-2356.(а.с. 18-19)
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження визнання зазначених вище записів трудової книжки позивача недійсними.
Означені записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт, окрім того вказані записи виконані у відповідності до вимог законодавства, із зазначенням відповідних розпоряджень, на підставі яких вони внесені, та без будь-яких помилок або виправлень.
Водночас, суд зазначає, що відсутність уточнюючої інформації не може бути підставою для відмови у зарахуванні до загального стажу роботи цього періоду, оскільки трудова книжка позивача містить повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт.
Разом з тим, надання уточнюючих документів на підтвердження страхового стажу необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що трудова книжка містить усі необхідні відомості про роботу позивача, зокрема, у період з 01.03.1988 року по 15.01.2003 року, суд зазначає, що у відповідача були відсутні підстави його не враховувати.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці чи інших офіційних документах.
Суд зауважує, самі по собі виявлені суб'єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки не обумовлюють недійсність трудової книжки, не призводять до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому, трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у зазначені періоди часу, є належним доказом роботи позивача.
Так, до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162. Ця інструкція не застосовується на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року.
Наразі порядок ведення трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року № 58 (надалі Інструкція № 58).
Також, згідно п. 1.5 наказу Міністерства соціального захисту населення України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» № 58 від 29.07.1993 року, питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства (далі Постанова № 301).
Пунктом 4 Постанови № 301 встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому, не може впливати на його особисті права.
З огляду на наведене, слід дійти висновку, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17).
З огляду на викладене період роботи позивача у колгоспі «Жовтень» з 01.03.1988 року по 15.01.2003 підтверджено записами трудової книжки, а тому, посилання відповідачів не ґрунтуються на положеннях законодавства та є безпідставними, оскільки суперечать вищевикладеному.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Згідно приписів частини другої статті 56 Закону №1788-XII та пункту 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов'язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.
При цьому, відповідно до пункту 13 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310, відповідальність за організацію робот по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до уставу та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктами 14 та 15 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310, передбачено, що правління колгоспів вживають заходи щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів робітників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що мають відношення до трудової діяльності колгоспників. Ревізійним комісіям, комітетам профспілок колгоспів і колгоспним радам соціального забезпечення рекомендується здійснювати суспільний контроль за своєчасним та правильним заповненням трудових книжок колгоспників, за їх обліком, зберіганням і видачою та вживати заходи задля усунення виявлених недоліків.
Зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині перерахунку пенсії.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17 та від 13.06.2018 року у справі № 813/782/17.
Також варто зазначити, що за змістом роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 17.05.1992 року № 17 «Про порядок застосування окремих положень статей Закону України «Про пенсійне забезпечення»», при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому випадку, коли не встановлювався мінімум трудової участі у громадському господарстві.
Разом з цим, суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 21.06.2019 року у справі № 727/384/17 та від 10.12.2020 року у справі № 195/840/17 зазначав, що відсутність додаткових відомостей про встановлений мінімум трудоднів та кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів) не може бути підставою для не зарахування даного періоду в страховий стаж позивача.
Отже, відсутність відомостей про вироблені позивачем трудодні за 01.03.1988 року по 15.01.2003 р. за наявності запису у трудовій книжці про роботу позивача у вказаний період, не є підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу позивача.
Таким чином, у разі відсутності у документах інформації про встановлений в спірний період мінімум трудової участі позивача, відповідач в будь-якому випадку повинен здійснити відповідне обчислення стажу у разі відсутності встановленого для позивача мінімуму трудової участі в громадському господарстві згідно чинного законодавства, чого в свою чергу, зроблено не було.
За наслідками судового розгляду, обов'язок щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення трудової діяльності з 01.03.1988 року по 15.01.2003 роки та зобов'язання повторного розгляду заяви від 20.11.2024 р., з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оскільки рішення про відмову у перерахунку пенсії відносно позивача приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало документи позивача і вирішувало питання щодо перерахунку пенсії.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви.
Суд звільнив від сплати судового збору ОСОБА_1 за подання цього позову, а від так судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 143750003808 від 27.11.2024 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, ідентифікаційний код 13486010) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) період роботи з 01.03.1988 по 15.01.2003 рік в колгоспі «Жовтень» (в подальшому реорганізований в КСП «Жовтень», в подальшому реорганізоване в приватну агрофірму «Жовтень»).
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, ідентифікаційний код 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) від 20 листопада 2024 року та перерахувати пенсію з урахуванням раніше отриманих сум пенсії.
5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 06.11.2025 р.
Суддя Н. В. Лісовська