06 листопада 2025 р. № 400/11234/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
17 жовтня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме: без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 28.05.2025 року;
зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, починаючи з 16.09.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він отримує з 24.04.20214 пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Законом № 796-ХІІ як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. Позивач звернувся відповідача із заявою від 16.09.2025 про перерахунок пенсії з її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, в редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні. Відповідач листом від 30.09.2025 у зазначеному перерахунку відмовив. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII, розрахунок їх пенсії має здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796- XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи).
У відзиві на позовну заяву від 27.10.2025 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Відзив аргументовано тим, що позивач не виявив бажання обрахувати розмір пенсії за віком на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, а залишився на пенсії за віком на умовах частини першої статті 27 Закону № 1058-IV. Тому відповідач у зв'язку зі зміною правового регулювання спірних правовідносин правомірно припинив виплату йому збільшення пенсії, передбачене частиною другою статті 56 Закону № 796-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України від 03.10.20217 № 2148-VIII. Відтак відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивача із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, відповідно до положень пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, в редакції, чинній до 01.10.2017.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
20.10.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у письмовому провадженні).
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 (категорія 2), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , виданим Миколаївською обласною державною адміністрацією 31.01.2014.
Відповідно до протоколу Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі від 21.05.2014 № 1495 позивачу призначено з 24.05.2014 пенсію за віком з додатковою пенсією потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі 170,82 гривні.
Згідно з рішенням відповідача від 10.07.2025 № 948040144930 позивачу перераховано пенсію за віком, до суми якої включено доплату за понаднормовий стаж за 1 рік відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону № 1058-IV та з додатковою пенсією потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі 170,82 гривні.
28.09.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії позивача пенсії з її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, в редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні.
Листом від 30.09.2025 № 16610-15362/Ш-02/8-1400/25 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку його пенсії.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Позивач переконаний, що відповідач порушив його право на отримання пенсії за віком у належному розмірі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статі 56 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній станом на 24.05.2014 - день призначення позивачу пенсії) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності з 11.10.2017, пункт 2 статті 56 Закону №796-ХІІ доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Отож правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилося, внаслідок чого Закон № 796-ХІІ у чинній редакції вже пов'язує підстави для збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону, лише у разі призначення пенсії на умовах, визначених частиною другою статі 27 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 12.02.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Окрім того, у рішенні від 26.01.2011 № 1-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).
У рішенні від 13.05.1997 №1-зп Конституційний Суд України висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Таким чином, враховуючи положення статтю 58 Конституції України, у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання умов призначення пенсії в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статі 56 Закону № 756-ХІІ, які запроваджують нові правила виплати такої надбавки в залежності від призначення пенсії на умовах визначення її розміру згідно із частиною другою статі 27 Закону № 1058-IV, тобто за інших умов її призначення ніж ті, що діяли на час призначення, то такі зміни є такими, що звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 сформував наступні висновки:
(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 1058-IV, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.
(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 756-ХІІ її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 756-ХІІ за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв'язку із внесенням до цієї норми змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.
Застосовуючи наведені вище правові позиції, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII.
Враховуючи висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі №300/3435/21, суд формулює у цій справі власний висновок про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону 796-XII без урахування змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності з 11.10.2017.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача щодо обрахунку пенсії позивача із застосування пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років.
Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас у позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача провести відповідний перерахунок його пенсії з 16.09.2025.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Таким чином, перерахунку пенсії проводяться з першого числа відповідного місяця, а отже він не може бути проведений з 01.10.2025, оскільки із заявою до відповідача він звернувся після 15.09.2025.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.
Керуючись статтями 5, 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 11.10.2017, а саме: без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з її збільшенням на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 11.10.2017, а саме: без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.10.2025.
4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
8. Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код за ЄДРПОУ 13844159).
6. Повний текст рішення суду складений 06.11.2025.
Суддя В.Г.Ярощук