06 листопада 2025 р. № 400/6503/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ,
до 1) Центру оцінювання функціонального стану особи, пров. Феодосія Макаревського, 1А, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49005, 2)Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при КНП «Миколаївської обласної клінічної лікарні» МОР філія «Центр офтальмології та мікрохірургії ока», вул. Театральна, 10, м. Миколаїв, 54018, 3) Комунального некомерційного підприємства "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради, вул. Київська, 1, м. Миколаїв, 54058,
провизнання протиправним та скасування рішення від 22.01.2025 №133/25/103/В, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 133/25103/В від 22.01.2025 Експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи при КНР "Миколаївській обласній клінічній лікарні" МОР філія "Центр офтальмології та мікрохірургії ока" про не встановлення відповідної групи інвалідності;
- зобов'язати Центр оцінювання функціонального стану особи провести повторне оцінювання повсякденного функціонування особи для встановлення відповідної групи інвалідності, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я була направлена ЛКК на МСЕК від 28.10.2024 для переогляду та посилення групи. Проходила медичний огляд, за результатами якого їй встановлено ІІІ групу інвалідності, яку і так мала з дитинства. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, звернулась 19.02.2025 зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи. Проте відповіді так і не отримала.
Ухвалою від 27.06.2025 суд відкрив провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, жодних заяв до суду від відповідача не надходило.
Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи воєнний стан та ведення бойових дій на території Миколаївської області, з метою безпеки учасників судового процесу, суд не призначав судового засідання, та розглянув справу без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до медичного висновку від 13.11.2019 № 1320 з 2019 року мала статус дитини-інваліда віком до 18 років.
Відповідно до направлення на медико-соціальну-експертну комісію від 28.10.2024 ОСОБА_1 направлено на переогляд.
Рішенням Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 22.01.2025 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності.
19.02.2025 позивачем подано до Центру оцінювання функціонального стану особи скаргу на рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи від 30.07.2025 скаргу позивачки залишено без задоволення. Команда Центру оцінювання функціонального стану особи дійшла висновку, що за представленими документами клініко - функціональний стан органу зору в помірному ступені обмежує життєдіяльність пацієнтки, що є критерієм встановлення ІІІ групи інвалідності по зору, з дитинства, безтерміново з 28.10.2024 згідно з постановою КМУ від 15.11.2024 № 1338.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою ст.2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-XII (далі - Закон №875-XII) передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до ст.3 Закону №875-XII, інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону №875-XII, громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.
Постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 затверджені, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а також установлено, що з 01.01.2025 експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до затверджених Положення та Порядку. Також зазначено, що перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов'язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Пунктом 40 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), фіксації причин та часу настання відповідно до документів, що підтверджують цей факт, та періоду, на який його встановлено; наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному сторонньому догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації (у тому числі засобів для пересування з електроприводом) та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 року № 1268 “Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров'я»; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого.
За однією причиною, встановленою військово-лікарською, медичною (військово-лікарською), лікарсько-експертною комісією, може встановлюватися інвалідність або ступінь втрати професійної працездатності.
Пунктом 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою КМУ №1338, передбачено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями.
Пунктами 57-60, 68 Положення передбачено, що рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку.
Скарга на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником): у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи; в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив (в разі наявності технічної можливості).
Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.
Скарга може бути подана протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, скаржнику (його уповноваженому представнику).
За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення; скасування оскарженого рішення; формування нового рішення щодо результату оцінювання.
Як встановлено судом, за результатами огляду позивачки, Експертною командою оцінювання повсякденного функціонування особи встановлено ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивачка звернулась із скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи. За результатом розгляду скарги Центр оцінювання функціонального стану особи дійшов висновку, що за представленими документами клініко - функціональний стан органу зору в помірному ступені обмежує життєдіяльність пацієнтки, що є критерієм встановлення ІІІ групи інвалідності по зору та підтвердив оскаржуване рішення.
Водночас, суд звертає увагу, що до компетенції суду не відноситься проведення власної оцінки прийнятого відповідачем рішення щодо наявності або відсутності підстав для визначення позивачці іншої групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням відповідача.
Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.12.2018 у справі №819/3211/15, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень експертних команд, суд може перевірити законність рішення Експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення.
Згідно з матеріалами справи позивачка фактично не обґрунтовує та не зазначає процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення та за результатами розгляду скарги. Судом таких процедурних порушень з наявних матеріалів справи не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру оцінювання функціонального стану особи (пров. Феодосія Макаревського, 1А, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49005, кодЄДРПОУ 03191673) , Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при КНП «Миколаївської обласної клінічної лікарні» МОР філія «Центр офтальмології та мікрохірургії ока» (вул. Театральна, 10, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 45599028) та до Комунального некомерційного підприємства "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради (вул. Київська, 1, м. Миколаїв, 54058, код ЄДРПОУ 01998383) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 06.11.2025.
Суддя Н.О. Бульба