справа№380/12896/25
05 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078), та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 19 вересня 2019 року, виходячи з фіксованої величини 3733,75 грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 19 вересня 2019 року, виходячи з фіксованої величини 3733,75 грн, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 в сумі 69572,21 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 19.10.2017 по 19.09.2019. Вказує, що з 01.03.2018, у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців...» (далі - Постанова №704), відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, у зв'язку з чим березень 2018 року став "базовим" місяцем для розрахунку індексації.
Позивач, посилаючись на положення пункту 5 Порядку №1078, стверджує, що оскільки розмір підвищення його грошового доходу (729,40 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), Відповідач був зобов'язаний розрахувати так звану "індексацію-різницю" (фіксовану індексацію) в розмірі 3733,75 грн (4463,15 - 729,40) та виплачувати її щомісяця до наступного нормативного підвищення окладів.
Позивач стверджує, що ця "індексація-різниця" йому не нараховувалась та не виплачувалась протягом усього періоду служби з 01.03.2018 по 19.09.2019. За розрахунком Позивача, загальна сума заборгованості складає 69572,21 грн. Також Позивач зазначає, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки індексація є складовою заробітної плати, а на момент його звільнення (19.09.2019) частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) не обмежувала строк звернення до суду у таких спорах.
Ухвалою від 25 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач підтверджує, що Постановою №704 змінено грошове забезпечення, і березень 2018 року став "базовим" місяцем. Проте заперечує проти вимог Позивача з двох підстав.
По-перше, Відповідач вважає, що оскільки індекс споживчих цін у наступних місяцях (з квітня 2018 року) не перевищував поріг індексації 103%, підстав для нарахування "поточної" індексації не виникало.
По-друге, Відповідач зазначає, що протягом 2018 року у Позивача відбулося збільшення посадового окладу не лише через нормативне підвищення (Постанова №704), але й у зв'язку з призначенням на іншу посаду.
Відтак, Відповідач вважає, що в даному випадку слід застосовувати не пункт 5, а пункт 10-2 Порядку №1078, який регулює індексацію для переведених працівників та передбачає обчислення індексу з місяця, наступного за місяцем підвищення окладу за новою посадою. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі № 160/2481/23, Відповідач стверджує, що у Позивача не виникло права на "індексацію-різницю".
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 19.10.2017 по 19.09.2019. З 01.03.2018 на підставі Постанови №704 змінено структуру та розміри грошового забезпечення військовослужбовців, що призвело до підвищення посадових окладів.
Як встановлено з розрахунку, наданого Позивачем (і не спростованого Відповідачем по суті розрахунку), сума підвищення доходу Позивача у березні 2018 року склала 729,40 грн.
Сума можливої індексації, яка склалася у березні 2018 року (виходячи з прожиткового мінімуму 1762,00 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,30%) становила 4463,15 грн.
Відповідач у листі від 17.06.2025 №6216 фактично відмовив Позивачу у проведенні розрахунку та виплати індексації-різниці, посилаючись на відсутність підстав для індексації після березня 2018 року.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, спір у цій справі стосується стягнення належних при звільненні сум, які є складовою грошового забезпечення (заробітної плати) військовослужбовця. Правовідносини щодо виплати заробітної плати регулюються КЗпП України. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення Позивача - 19.09.2019), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» та підпункту 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати (Наказ Держкомстату №5 від 13.01.2004), суми виплат, пов'язаних з індексацією, входять до складу фонду додаткової заробітної плати. Цей висновок підтверджено Рішенням Конституційного Суду України №9-рп/2013 від 15.10.2013.
Таким чином, спір про стягнення індексації є спором про стягнення належної заробітної плати. Законом № 2352-ІХ (чинним з 19.07.2022) було змінено редакцію статті 233 КЗпП України та встановлено тримісячний строк для звернення до суду. Проте, Позивач був звільнений 19.09.2019, тобто до набрання чинності Законом № 2352-ІХ. Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, до спірних правовідносин застосовується редакція частини другої статті 233 КЗпП, яка була чинною на момент звільнення Позивача і яка не обмежувала строк звернення до суду.
Ця позиція є усталеною та відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 17.08.2023 (справа №380/14039/22), від 03.08.2023 (справа №280/6779/22) та від 27.04.2023 (справа № 300/4201/22), де Верховний Суд зазначив, що право на звернення до суду з позовом про стягнення індексації, яка є складовою заробітної плати, не обмежується будь-яким строком, якщо правовідносини виникли до 19.07.2022. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду Позивачем не пропущено.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон N 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення. Частинами 2 та 3 статті 9 Закону N 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять щомісячні (винагороди, які мають постійний характер) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи індексації визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII). Статті 1 та 2 цього Закону встановлюють, що індексація є механізмом підвищення грошових доходів, який відшкодовує подорожчання товарів, і що індексації підлягає грошове забезпечення військовослужбовців у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Механізм індексації деталізовано у Порядку №1078. Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній на момент виникнення спору), індексація проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін (ІСЦ) перевищила поріг індексації, який встановлювався в розмірі 103 відсотка.
Ключовим для вирішення даного спору є пункт 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015). Абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 встановлює, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) (тобто нормативного, а не індивідуального підвищення), значення ІСЦ у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Такий місяць стає "базовим".
Судом встановлено, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою нормативно змінено (підвищено) посадові оклади військовослужбовців. Таким чином, березень 2018 року став "базовим" місяцем для всіх військовослужбовців, в тому числі для Позивача.
Далі суд має застосувати абзаци 3, 4, 5 та 6 пункту 5 Порядку №1078.
Абзац 3 пункту 5: "Сума індексації у місяці підвищення... не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу."
Абзац 4 пункту 5: "Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу."
Абзац 5 пункту 5: "У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру." Абзац 6 пункту 5: "
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів)... до визначеної суми індексації (різниці) додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації..."
Суд перевірив розрахунок Позивача, наведений у позові, та визнає його методологічно правильним:
1. Сума можливої індексації (Б): У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн. Величина приросту ІСЦ (за базовим місяцем січень 2008 року) складала 253,3%. Сума можливої індексації: 1762,00 грн * 253,3% / 100 = 4463,15 грн.
2. Розмір підвищення доходу (А): Позивач вказує (і Відповідач не надав контррозрахунку), що його дохід (з урахуванням всіх постійних складових) у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року зріс на 729,40 грн.
3. Порівняння: Розмір підвищення (А = 729,40 грн) є меншим за суму можливої індексації (Б = 4463,15 грн).
4. Визначення індексації-різниці (фіксованої індексації): Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, Позивач з березня 2018 року мав право на індексацію в розмірі: 4463,15 грн - 729,40 грн = 3733,75 грн.
Ця сума (3733,75 грн) є "індексацією-різницею", яка має фіксований характер і, згідно з абзацом 6 пункту 5, мала виплачуватись Позивачу щомісяця до наступного нормативного підвищення окладів.
Оскільки такого підвищення до моменту звільнення Позивача (19.09.2019) не відбулося, Відповідач був зобов'язаний нараховувати та виплачувати цю суму протягом усього спірного періоду.
Довід Відповідача про те, що ІСЦ у наступних місяцях (після березня 2018) не перевищував 103%, є безпідставним, оскільки він стосується "поточної" індексації, тоді як предметом спору є "індексація-різниця", яка вже була зафіксована у березні 2018 року.
Основний довід Відповідача стосується застосування пункту 10-2 Порядку №1078 у зв'язку з переведенням Позивача на іншу посаду протягом 2018 року.
Відповідач посилається на практику Верховного Суду у справі № 160/2481/23. Суд відхиляє цей аргумент, оскільки право на "індексацію-різницю" у Позивача виникло 01.03.2018 на підставі пункту 5 Порядку №1078 внаслідок загального нормативного підвищення окладів за Постановою №704.
Це право виникло у нього так само, як і у всіх інших військовослужбовців, які перебували на службі станом на 01.03.2018. Подальше переведення Позивача на іншу посаду (якщо воно мало місце) та застосування до нього пункту 10-2 Порядку №1078 стосується лише порядку обрахунку нової поточної індексації, але жодним чином не скасовує та не припиняє виплату вже встановленої фіксованої індексації-різниці, яка виникла 01.03.2018 згідно з абзацами 4 та 6 пункту 5.
Правова позиція щодо обов'язкового розрахунку та виплати "індексації-різниці" у березні 2018 року є усталеною та підтверджується численною практикою Верховного Суду, на яку обґрунтовано посилається Позивач, зокрема у постановах від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21.
Отже, бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3733,75 грн щомісяця за період з 01.03.2018 по 19.09.2019 є протиправною.
Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Позивачем: 3733,75 грн х 18 повних місяців (з березня 2018 по серпень 2019) = 67207,50 грн. 3733,75 грн / 30 днів х 19 днів (за вересень 2019) = 2364,71 грн. Всього: 67207,50 + 2364,71 = 69572,21 грн. Розрахунок є арифметично вірним та методологічно обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , не виконав покладеного на нього обов'язку та не довів правомірності своєї бездіяльності. Аргументи Відповідача ґрунтуються на невірному тлумаченні Порядку №1078 (зокрема, щодо застосування п. 10-2 замість п. 5) та ігноруванні усталеної практики Верховного Суду. Відповідач не надав жодного контррозрахунку, який би спростовував розрахунок Позивача, або доказів того, що "індексація-різниця" нараховувалась та виплачувалась.
Натомість, Позивач надав належні докази та обґрунтований розрахунок, що підтверджує факт порушення його права на належне грошове забезпечення.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами (якими є позовна заява, відзив, довідки, розрахунки).
Згідно зі статтею 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд встановив, що надані Позивачем докази (довідки про доходи, розрахунок) є належними, оскільки вони безпосередньо стосуються спірного періоду та складу грошового забезпечення.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд, діючи в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, керуючись принципами верховенства права та офіційного з'ясування всіх обставин справи (статті 2, 6, 8, 9 КАС України), доходить висновку, що бездіяльність Відповідача порушила критерії правомірності, встановлені частиною другою статті 2 КАС України, оскільки була вчинена всупереч вимогам Порядку №1078 та без урахування всіх обставин (факту виникнення "індексації-різниці").
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати. Як встановлено судом, індексація є складовою заробітної плати (грошового забезпечення). Отже, Позивач правомірно звільнений від сплати судового збору. Відповідно до статті 139 КАС України, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору, а позов задоволено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 19, 72, 73, 77, 90, 122, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 19 вересня 2019 року, виходячи з фіксованої величини (індексації-різниці), розрахованої відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) за період з 01 березня 2018 року по 19 вересня 2019 року, виходячи з фіксованої величини 3733,75 грн (три тисячі сімсот тридцять три гривні 75 копійок) на місяць, в загальній сумі 69572,21 грн (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят дві гривні 21 копійка).
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 05.11.2025.
Суддя Коморний О.І.