06 листопада 2025 рокусправа № 380/19701/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, в якому просить суд:
- винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про відмову у перерахунку пенсії від 11.09.2025 № 133950018388;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019.
Ухвалою від 06.10.2025 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 03.09.2025 звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак, 11.09.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (за принципом екстериторіальності) прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії № 133950018388 у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подав відзив на позовну заяву від 23.10.2025 (вх. № 84872), у якому зазначає, що працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, в яких спеціальний стаж роботи на 01.04.2015- 25 років, на 01.01.2016 - 25 років 6 місяців та на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців мають право на призначення пенсії за вислугу років при зверненні в будь-який час незалежно від віку. Загальний страховий стаж роботи позивачки становить 33 роки 11 місяців 13 днів. Спеціальний стаж позивачки, який дає право на пенсію за вислугу років на 11.10.2017 становить - 22 роки 06 місяців 22 дні (при необхідних 26 років 06 місяців), що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років До пільгового стажу роботи за вислугою років враховано всі періоди роботи згідно трудової книжки. Отже, Головне управлінн Пенсійного фонду України в Полтавській області правомірно прийняло рішення про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в призначенні дострокової пенсії за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, подав відзив на позовну заяву від 28.10.2025 (вх. № 86033), у якому зазначає, що при розгляді поданих позивачем документів разом із заявою про призначення пенсії за вислугу років, Управління з'ясувало, що станом на жовтень місяць 2017 року у позивача не було достатнього спеціального стажу. Спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії на вислугу років складає лише 22 роки 6 місяців 13 днів. При цьому, до спеціального стажу зараховані всі періоди роботи згідно поданої трудової книжки. Отже, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у своїй діяльності при прийнятті рішень керується виключно чинним законодавством України, в межах своєї компетенції, тому вимоги позивача не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 03.09.2025 подала заяву про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За принципом екстериторіальності документи позивачки розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 11.09.2025 № 133950018388 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
У рішенні, зокрема, вказано, що аналіз документів, наданих гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, для призначення пенсії за вислугу років показує, що спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років на 11.10.2017 становить 22 роки 06 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Загальний страховий стаж роботи становить 33 роки 11 місяців 13 днів. До пільгового стажу роботи за вислугою років враховано всі періоди роботи згідно трудової книжки. Управлінням прийняте рішення відмовити гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні дострокової пенсії за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України “Про пенсій* забезпечення», в зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, підтвердженого установленому законодавством порядку.
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в призначення пенсії протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що за цим Законом призначаються, зокрема, трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з п. 2-1 Прикінцевих положень Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років у чоловіків і не менше 25 років у жінок.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.
Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Згідно з статтею 51 Закону № 1788-XI пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Конституційний Суд України вказав, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону № 1788-XI, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-XI, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Також Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911.
Отже, на день звернення позивача із заявою 03.09.2025 про призначення пенсії за вислугу років, пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно з ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з відомостями, які містяться в трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала:
- з 20.03.1995 по 24.12.2009 на посаді завідуючої ФАП с. Зубра;
- з 25.12.2009 по 31.12.2010 на посаді завідуючої комунального закладу «Фельдшерсько-акушерський пункту с. Зубра Переспівської сільської ради Сокальського району Львівської області»;
- з 01.01.2011 по 01.09.2025 на посаді завідуючої (фельдшера) ФАП с. Зубра.
У свою чергу, перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (Перелік № 909).
Так, відповідно до розділу 2 Охорона здоров'я, до професій, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, зокрема, належать: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) та заклади і установи: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Суд встановив, що в оскарженому рішенні відповідачем зазначено, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу враховано всі періоди роботи, а страховий стаж позивача становить 33 роки 11 місяців 13 днів, з них 22 роки 06 місяців 22 дні спеціального стажу роботи.
Разом з тим, як вбачається з довідки форми РС-право (номер ПС 133950018388) до спеціального стажу за вислугу років не зараховано період роботи з 11.10.2017 по 31.08.2025.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи позивача на посаді завідуючої (фельдшера) з 11.10.2017 по 31.08.2025.
Тому, суд вважає, що на момент звернення до відповідача з заявою (03.09.2025) позивач мала право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, позаяк її спеціальний стаж становив більше 26 років 6 місяців.
Враховуючи наведене, суд вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.09.2025 № 133950018388 про відмову в призначенні пенсії протиправним, а тому його необхідно скасувати.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Полтавській області.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо зарахування спеціального стажу та призначення позивачу пенсії за вислугу років має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії, яким, у даному випадку, є ГУ ПФУ в Полтавській області.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Суд установив, що Головне управлінн Пенсійного фонду України в Полтавській області безпідставно не зарахувало до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.10.2017 по 31.08.2025 на посаді завідуючої (фельдшера), тому для захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу позивача період роботи з 11.10.2017 по 31.08.2025 на посаді завідуючої (фельдшера) та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРОПУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36000, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 11.09.2025 № 133950018388 про відмову у призначені пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді завідуючої (фельдшера) з 11.10.2017 по 31.08.2025 та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1211,60 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 06.11.2025.
Суддя Кедик М.В.