справа№380/14488/25
05 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним наказу та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправним наказ про проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 виданий керівником ГУ ДПС у Львівській області № 248ПП від 13.01.2025;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 13661/13-01-24-08 від 28.03.2025, № 13628/13-01-24-08 від 28.03.2025, № 13633/13-01-24-08 від 28.03.2025, № 13632/13-01-24-08 від 28.03.2025 та № 30503/13-01-24-08 від 03.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що наказ на проведення перевірки № 248ПП від 13.01.2025 є протиправним, оскільки не містить конкретизованої підстави для її проведення, передбаченої Податковим кодексом України (далі - ПК України). Також вказує, що він не був належним чином повідомлений про проведення перевірки, що позбавило його права надати пояснення та первинні документи. Щодо суті виявлених порушень, Позивач стверджує, що особи (водії), яким Відповідач інкримінує виплату заробітної плати без оподаткування, не перебували з ним у трудових відносинах. Позивач зазначає, що з вказаними особами укладено цивільно-правові договори, що підтверджується актами виконаних робіт. Оскільки це були договори ЦПХ не за основним місцем роботи, вимога щодо сплати ЄСВ з мінімальної заробітної плати не застосовується. Позивач вважає, що контролюючий орган безпідставно та необґрунтовано дійшов висновків про порушення трудового законодавства, що, в свою чергу, призвело до протиправного донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску та застосування штрафних санкцій.
Ухвалою від 18 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Головне управління ДПС у Львівській області надало суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що наказ про проведення перевірки № 248-ПП від 13.01.2025 винесено правомірно, на підставі п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України у зв'язку з отриманням інформації від Державної служби України з безпеки на транспорті (лист від 09.12.2024 №11525/12./15-24) та ДПС України (лист від 19.12.2024р. №35253/7/99-00-24-04-03-07) про водіїв, зареєстрованих у системі «Шлях» від ліцензіата ОСОБА_1 , які не були оформлені як наймані працівники. Відповідач стверджує, що копія наказу та повідомлення про перевірку (№ 84/13-01-24-08-08 від 13.01.2025) належним чином надіслані Позивачу рекомендованим листом (квитанція №7903400029291 від 14.01.2025), а тому Позивач вважається повідомленим належно.
Щодо суті порушень, Відповідач вказує, що законодавство, яке регулює міжнародні перевезення (Закон № 2344 «Про автомобільний транспорт», Ліцензійні умови, затверджені ПКМУ № 1001), вимагає від ліцензіата оформлення саме трудових відносин з персоналом (водіями) відповідно до ст. 24 КЗпП України. Аналіз системи «Шлях» та даних ДПС показав, що 18 водіїв, які систематично виконували перевезення для Позивача, не були оформлені належним чином, повідомлення про їх прийняття на роботу не подавались.
Відповідач вважає, що надані Позивачем договори ЦПХ та акти приховують фактичні трудові відносини. Також Відповідач зазначає, що Позивач не надав до перевірки жодних первинних документів, про що складено акт від 24.02.2022 №369/13-01-24-08-03/2472814155, що є окремим порушенням п. 44.1 ст. 44 ПК України. На підставі виявлених порушень (використання праці 18 неоформлених осіб, невиплата їм зарплати, ненарахування та несплата ПДФО, військового збору та ЄСВ) контролюючим органом правомірно донараховано відповідні зобов'язання та застосовано штрафні санкції.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
28.02.2025р. на підставі наказу керівника ГУ ДПС у Львівській області № 248ПП від 13.01.2025р. головним державним інспектором відділу планових перевірок ГУ ДПС Львівській обл. Сеником В.В. проведено позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_2 .
На підставі акта позапланової перевірки ОСОБА_2 винесено:
1) податкове повідомлення-рішення № 13661/13-01-24-08 від 28.03.2025 р. про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 174619,77 грн, з яких 132372,00 грн основний платіж, 33093,00 грн. штрафна санкція, 9154,77грн пеня;
2) податкове повідомлення-рішення № 13628/13-01-24-08 від 28.03.2025 р. про донарахування військового збору в сумі 11031,00 грн, з яких 2757.75 грн. штрафна санкція, 762.90 грн пеня;
3) податкове повідомлення-рішення № 13633/13-01-24-08 від 28.03.2025р. про застосування штрафу в сумі 1020,00 грн.,
4) податкове повідомлення рішення № 13632/13-01-24-08 від 28.03.2025р. про застосування штрафу в сумі 1020,000грн..
5) рішення № 13664/13-01-24-08 від 28.03.2025р. про донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 80894,00 грн.
6) рішення № 30503/13-01-24-08 від 03.07.2025р. про застосування штрафної санкції в сумі 23287,00 грн.
Також відповідачем винесено і вимогу про сплату боргу від 28.03.2025р. на суму 161788грн. № 13669/13-01-24-08.
Не погоджуючись з підставою проведення перевірки та винесеними рішеннями за наслідками проведеної позапланової перевірки позивач в адміністративному порядку оскаржив спірні рішення
За результатами розгляду скарги 06.06.2025р. ГУ ДПС України винесло рішення яким скасувало податкове повідомлення рішення № 13664/13-01-24-08 від 28.03.2025р. про застосування штрафної санкції у розмірі 80894.00грн. за донарахування 80894.00 грн. Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. В решті вимог скарги відмовлено. 03.07.2025р. В.о. заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області винесено рішення № 30503/13-01-24-08 про застосування штрафних санкції в сумі 23287,00 грн. за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на суму 161788.00грн.
Позивач вважає, що податкові повідомлення рішення № 13661/13-01-24-08 від 28.03.2025р. № 13628/13-01-24-08 від 28.03.2025р. № 13633/13-01-24-08 від 28.03.2025р. № 13632/13-01-24-08 від 28.03.2025р., № 30503/13-01-24-08 від 03.07.2025р. є необ'єктивні та винесені з грубим порушенням як матеріального так і процесуального права. А тому звернувся до суду.
Завданням адміністративного судочинства, визначеним частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Суд, керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин справи, закріпленим у статті 9 КАС України, повинен вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Щодо правомірності наказу про проведення перевірки.
Першою позовною вимогою є визнання протиправним наказу ГУ ДПС у Львівській області від 13.01.2025 № 248-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки...». Позивач стверджує, що наказ не містив конкретизованих законних підстав.
Відповідно до п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем отримано лист ДПС України від 19.12.2024р. №35253/7/99-00-24-04-03-07, який, в свою чергу, базувався на інформації Державної служби України з безпеки на транспорті (лист від 09.12.2024 №11525/12./15-24). Ця інформація містила дані з інформаційної системи «Шлях» про водіїв, які були зареєстровані як водії ліцензіата ОСОБА_1 для здійснення міжнародних перевезень. Контролюючий орган, діючи в межах своїх повноважень (ст. 19-1, ст. 20 ПК України), здійснив аналіз цієї інформації та співставив її з наявними у нього базами даних (зокрема Реєстром застрахованих осіб). В результаті встановлено, що вказані 18 водіїв не були оформлені як наймані працівники Позивача, повідомлення про їх працевлаштування не подавались, доходи у вигляді заробітної плати їм не нараховувались. Отримання такої інформації, яка свідчить про розбіжність між даними системи «Шлях» (де особи фігурують як персонал ліцензіата) та даними податкової звітності (де вони відсутні), є достатньою, конкретною та належною інформацією про високий ризик використання неоформленої праці та ухилення від оподаткування доходів. Це є прямою та законною підставою для проведення перевірки згідно з п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
У наказі № 248-ПП від 13.01.2025, копія якого долучена Відповідачем, чітко зазначено підстави його видання, включно з посиланням на п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Щодо доводу Позивача про неналежне повідомлення про перевірку, суд зазначає, що Відповідачем надано докази (квитанція про поштове відправлення №7903400029291 від 14.01.2025) направлення копії наказу та повідомлення про проведення перевірки (№ 84/13-01-24-08-08 від 13.01.2025) Позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його податкову адресу (м. Стрий, вул. Дрогобицька, 39/9), яка відповідає даним з ЄДР. Відповідно до ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
В постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов'язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.
Згідно п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року по справі №826/11455/15 дійшов висновку, що не виконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України.
Таким чином, Відповідач вжив належних заходів для повідомлення Позивача. Той факт, що Позивач, можливо, ухилився від отримання кореспонденції, не спростовує правомірності дій контролюючого органу. За таких обставин, суд дійшов висновку, що наказ № 248-ПП від 13.01.2025 є обґрунтованим, виданим на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому вимога Позивача про його визнання протиправним задоволенню не підлягає.
Щодо суті виявлених порушень та правомірності податкових повідомлень-рішень.
Оскільки наказ про проведення перевірки є правомірним, суд переходить до аналізу висновків акту перевірки та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (ППР). Всі оскаржувані ППР ґрунтуються на висновку контролюючого органу про те, що Позивач використовував працю 18 фізичних осіб (водіїв) без належного оформлення трудових відносин, занизивши таким чином базу оподаткування ПДФО, військовим збором та ЄСВ.
Позивач стверджує, що відносини з вказаними особами мали цивільно-правовий характер (надання послуг з перевезення) та підтверджуються актами виконаних робіт, копії яких він долучив до позовної заяви. Відповідач стверджує, що ці договори ЦПХ (навіть якби вони були надані) приховують фактичні трудові відносини, оскільки законодавство у сфері міжнародних перевезень вимагає від ліцензіата саме трудових договорів з персоналом.
Суд погоджується з доводом Відповідача, що діяльність Позивача є специфічною та регулюється спеціальним законодавством. Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» (ст. 1, 16) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень (затверджені ПКМУ № 1001, п. 9), суб'єкт господарювання, який є ліцензіатом, зобов'язаний оформлювати трудові відносини з персоналом автомобільного транспорту (водіями) шляхом укладання трудового договору відповідно до статті 24 КЗпП України. Система «Шлях», згідно з Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 57, також передбачає внесення ліцензіатом даних про водіїв, які перебувають з ним у трудових відносинах. Використання цивільно-правових договорів для систематичного виконання функцій водія-міжнародника, діяльність якого потребує дотримання режимів праці та відпочинку та знаходиться під посиленим контролем, суперечить суті ліцензійної діяльності.
Аналіз даних системи «Шлях» долучених відповідачем, (із зазначенням конкретних місяців роботи кожного водія у 2022-2024 роках), свідчить про систематичне, тривале та регулярне виконання цими 18 особами функцій водія для Позивача. Зокрема, такі особи як ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 виконували роботи протягом 18-20 місяців (з перервами). Відповідно до усталеної судової практики, при розмежуванні трудових та цивільно-правових відносин перевага надається не назві договору, а суті відносин.
Ознаками трудових відносин є:
1. систематичність виконання роботи (на відміну від разового характеру ЦПХ);
2. виконання роботи за конкретною посадою (в даному випадку - водій) та виконання трудової функції;
3. підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку (виконання рейсів за завданням, маршрутами та графіками Позивача, а не на власний розсуд);
4. отримання оплати не за кінцевий, вимірюваний матеріальний результат, а за сам процес праці (отримання регулярної винагороди). Характер роботи 18 водіїв на постійній основі для ліцензіата повністю відповідає ознакам трудових відносин.
Позивач не виконав свого обов'язку щодо надання документів під час перевірки. Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, на підставі первинних документів. Згідно п. 85.2. ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Як встановлено з матеріалів справи (відзив Відповідача, акт про ненадання документів від 24.02.2025 №369/13-01-24-08-03/2472814155), Позивач, будучи належним чином повідомленим про перевірку (як встановлено судом вище), не надав до перевірки жодних первинних документів, які б підтверджували його позицію - ані цивільно-правових договорів, ані актів виконаних робіт, ані будь-яких інших документів.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки... платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи... (незалежно від причин такого ненадання...), вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Дана норма встановлює презумпцію відсутності документів у платника, якщо він не надав їх під час перевірки. Верховний Суд у своїй практиці (наприклад, постанова від 29.05.2020 у справі №826/27811/15) неодноразово підтверджував, що ця норма є складовою механізму податкового контролю. Її мета - унеможливити ситуації, коли платник податків ігнорує процедуру перевірки, а згодом, вже у суді, надає документи, які контролюючий орган не мав змоги дослідити. Суд, згідно з принципами адміністративного судочинства, оцінює правомірність рішень суб'єкта владних повноважень на момент їх прийняття.
На момент прийняття оскаржуваних рішень (28.03.2025 та 03.07.2025), Відповідач діяв правомірно, виходячи з наступної сукупності фактів:
1. Є об'єктивні дані з державної системи «Шлях» про те, що 18 водіїв систематично працювали на ліцензіата ОСОБА_1 .
2. Є дані податкового органу про те, що ці 18 водіїв не були оформлені та за них не сплачувались податки та збори.
3. Є акт про ненадання Позивачем жодних первинних документів (договорів, актів, відомостей), які б пояснювали характер цих відносин або підтверджували факт оплати.
За таких умов, керуючись презумпцією п. 44.6 ПКУ (про відсутність документів), висновок Відповідача про використання неоформленої праці був єдиним можливим та законним. Посилання Позивача на акти виконаних робіт, долучені лише до позовної заяви, не можуть бути взяті судом до уваги для спростування висновків перевірки, оскільки ці документи не були надані контролюючому органу у встановленому законом порядку.
Отже, Відповідач, встановивши на підставі даних системи «Шлях» факт систематичного виконання робіт 18 водіями та не отримавши від Позивача жодних документів, що підтверджували б правовий характер цих відносин або факт оплати, дійшов обґрунтованого висновку про використання праці найманих осіб без укладення трудових договорів та виплати їм доходу на рівні не менше мінімальної заробітної плати (відповідно до Законів «Про оплату праці» та «Про Державний бюджет»).
Відповідно, висновки акта перевірки про порушення:
· п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України (неподання податкової звітності про нараховані доходи);
· ст. 164, 168, 171, 176 ПК України (ненарахування та несплата ПДФО з доходу, виплаченого 18 особам, на загальну суму 132372,00 грн);
· п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (ненарахування та несплата військового збору на загальну суму 11031,00 грн);
· ст. 6, 7, 8, 9 Закону №2464 (ненарахування ЄСВ на загальну суму 161788,0 грн);
· п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 ПК України (ненадання документів) є законними та обґрунтованими.
Як наслідок, податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі цих висновків, є правомірними:
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою цієї статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, Відповідач надав належні та достатні докази на підтвердження правомірності як процедури проведення перевірки (наявність законних підстав, належне повідомлення Позивача), так і обґрунтованості висновків акту перевірки (дані системи «Шлях», акт про ненадання документів, посилання на норми спеціального законодавства про транспорт). Відповідач довів, що його рішення та дії вчинені на підставі та в межах повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мали значення на момент прийняття рішень. Натомість, Позивач не довів належними та допустимими доказами, які б були надані контролюючому органу у встановленому законом порядку (тобто під час перевірки), неправомірності висновків Відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Однак, згідно з частиною п'ятою статті 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову суб'єкта владних повноважень, з якого не справляється судовий збір, або залишення позову без розгляду, судовий збір, сплачений позивачем, йому не відшкодовується. Оскільки суд дійшов висновку про повну відмову у задоволенні позовних вимог Позивача, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору (за 5 майнових вимог та 1 немайнову) з Відповідача відсутні. Таким чином, сплачений Позивачем судовий збір розподілу та відшкодуванню не підлягає і покладається на Позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В позові ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним наказу та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 05.11.2025.
Суддя Коморний О.І.