05 листопада 2025 рокусправа № 380/7095/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВН ВУД» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВН ВУД» (далі - ТОВ «ВН ВУД», позивач), від імені якого діє представниця адвокатка Стецьків Н.І., звернулося з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 31.01.2025 №UA209000202537, №UA209000202538.
Повідомило, що податковим повідомленням-рішенням відповідача від 31.01.2025 №UA209000202538 збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України в розмірі 11168,72 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 2792,18 грн. Податковим повідомленням-рішенням відповідача від 31.01.2025 № UA209000202537 збільшено суму грошового зобов'язання мита на товари, що ввозяться на територію України в розмірі 55843,61 грн. Оскаржені рішення обґрунтовано тим, що отриманий від уповноваженого Федеративної Руспубліки Німеччини лист від 10.01.2021 № Z4215F-136/21-1 містить інформацію про відсутність підтвердження преференційного походження товару, що ввозився позивачем та митне оформлення якого завершено. Аргументи позивача щодо обгрунтування позовних вимог викладені у заявах по суті спору (позові, відповіді на відзив) та зводяться до такого: - позивач не отримав повідомлення про проведення невиїзної планової перевірки, тому був позбавлений можливості надати додаткові пояснення та документи; - у Львівської митниці не було законних підстав для здійснення документальної невиїзної перевірки; - жодними нормативними актами не передбачено обов'язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій. У ТОВ «ВН ВУД» не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені митницею країни експортера при оформлені експортної декларації. За таких обставин, ТОВ «ВН ВУД» не мало підстав для сумнівів щодо дійсності сертифікату з перевезення товару; - лист уповноваженого органу Федеративної Руспубліки Німеччини від 10.01.2021 № Z4215F-136/21-1, на який посилається Львівська митниця, як на підставу відмови в застосуванні преференцій при розмитненні, не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки до митного оформлення позивач надав всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право на преференцію; - розрахунки до податкових повідомлень - рішень, які є невід'ємними частинами оскаржених рішень, не підписані уповноваженою особою, що свідчить про невідповідність такого рішення вимогам закону щодо форми.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Аргументи відповідача на спростування позову зводяться до такого: - платник податків ТОВ «ВН ВУД» при застосуванні преференційної ставки ввізного мита щодо товару, який імпортується з території ЄС відповідно до поданого сертифікату з перевезення товару EUR.1, зазначеного в акті перевірки, за видачу якого несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновків про вчинення ТОВ «ВН ВУД» всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування «преференційного походження» ввезеного товару та отримання пільги - тарифної преференції. Діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію за зниженим рівнем ставки ввізного мита, суб'єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортером товари дійсно є товарами «преференційного походження» відповідно до положень Регіональної конвенції, а не покладатись лише на відповідальність експортера за видачу сертифіката з перевезення EUR.1; - відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції.
Суд дослідив аргументи сторін, наведені в заявах по суті спору, а також долучені до матеріалів справи докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ТОВ «ВН ВУД» за митною декларацією від 05.08.2020 № UA209170/2020/055162 ввезено товари: «Товар №1 - багатофункціональні верстати які виконують різні операції для обробки дерева із зняттям та переміщенням деталі вручну між операціями: Деревообробний центр з ЧПУ BIESSE - 1шт, модель ARTECH SKILL300 CTSCNC, серійний номер 51561, рік випуску 2010р. Деревообробний центр з числовим програмним управлінням призначений для виконання операцій фрезерування, розпилювання та свердління на дерев'яних та дерево-похідних матеріалах. Країна походження EU; Товар №2 - верстат деревообробний складальний гарячий прес марки "ORMA"-1шт, модель LSECO 30/13 AS-BO, серійний номер B3700307, рік випуску 2007р. Призначений для стиснення листів деревини з нагріванням, бувший у використанні. Країна походження EU», які декларувалися платником податків із застосуванням преференції за кодом « 410» і, як наслідок, з умовним нарахуванням ввізного мита та без сплати такого. Застосування пільги зі сплати ввізного мита ТОВ «ВН ВУД» було здійснено на підставі наданого під час митного оформлення товару преференційного документа від 28.07.2020 № А010453, який вказаний у графі 44 митної декларацій під кодом « 0954» - «сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1».
На підставі статті 336, статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351, підпункту 1 пункту 912 та з урахуванням пункту 934 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу Львівської митниці від 10.12.2024 року № 410 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «ВН ВУД» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 05.08.2020 року №UА209170/2020/055162. За результатами перевірки складено акт від 07.01.2025 № 1/25/7.4-19/37976883, в якому зафіксовано порушення:
- статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, вимог частини другої статті 46, частини 1 статті 257 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 05.08.2020 № UA209170/2020/055162 на загальну суму 55843,61 гривень;
- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 05.08.2020 № UA209170/2020/055162 та загальну суму 11168,72 гривень.
Відповідно до акта перевірки від 07.01.2025 № 1/25/7.4-19/37976883 Львівська митниця за результатами проведеної перевірки встановила, що (а.с. 107-114): «[…]При проведенні перевірки ТОВ «ВН ВУД» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товару за митною декларацією від 05.08.2020 № UА209170/2020/055162 встановлено наступне.
ТОВ «ВН ВУД» за вказаною митною декларацією ввезено товар (зазначений у пункті 3.1 розділу 3 даного акта), який декларувався платником податків із застосуванням преференції за кодом « 410» і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 15 Доповнення І «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції.
Застосування пільги зі сплати ввізного мита ТОВ «ВН ВУД» було здійснено на підставі наданих під час митного оформлення товарів преференційних документів, а саме сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 28.07.2020 № А010453, який вказаний у графі 44 митної декларації, під кодом «0954» - «сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1».
Країна походження товару у графі 34 митної декларації вказана «ЕU» (Європейський Союз) та була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR. І від 28.07.2020 № А010453. […]
Керуючись статтею 32 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, Державною митною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 28.07.2020 № А010453.
Державна митна служба України листом від 29.11.2021 №15/15-03/7.4/5706 (вх. від 29.11.2021 № 16178/4-15/1334693) повідомила Львівську митницю про отримання від уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина листа від 10.11.2021 №74215Е-136/21-1, яким не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у сертифікаті EUR.1 від 28.07.2020 № А010453, відповідно до Додатку І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною відповідно» (про що внесена уповноваженим органом Федеративна Республіка Німеччина відповідна відмітка в графу 14 даного сертифіката «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності інформації, що міститься в ньому», вказана відмітка у сертифікаті належним чином засвідчена уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччина, і тому до нього не можуть бути застосовані тарифні преференції.
Враховуючи ту обставину, що для товару, ввезеного за митною декларацією від 05.08.202 № UА209170/2020/055162 преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 виявилась недостовірною, тому звільнення від сплати ввізного мита на підставі Угоди застосовано неправомірно. […]
Перевіркою митного оформлення товару ТОВ «ВН ВУД» за митною декларацією від 05.08.2020 № UА209170/2020/055162 встановлено, що в графі 36 «преференція» даної митної декларації проставлено код « 410000000».
Проведеною документальною перевіркою, а також з урахуванням офіційно отриманої відповіді від митного органу Федеративної Республіки Німеччини з результатами перевірки преференційного документа сертифіката з перевезення EUR.1 від 28.07.2020 № А010453, встановлено, що товар зазначений у сертифікаті з перевезення не відповідає вимогам преференційного походження.
Платником податків ТОВ «ВН ВУД» при застосуванні преференційної ставки ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС, створені умови щодо несплати митних платежів у повному обсязі та невиконання вимог, установлених Митним кодексом України, Податковим кодексом України, а також міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
У даному випадку формальна наявність, поданої до митного оформлення декларації походження, наданої експортером до інвойсів, за видачу якої несе відповідальність «Hochsmann GmbH» (Schwabacher Str 4, DE-01665 Klipphausen, Germany), не є достатньою підставою для висновків про вчинення ТОВ ««ВН ВУД» всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування «преференційного походження» ввезеного товару та отримання пільги - тарифної преференції.
Діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію за зниженим рівнем ставки ввізного мита, суб'єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортером товари дійсно є товарами «преференційного походження» відповідно до положень вищезазначеної Регіональної конвенції, а не покладатись лише на відповідальність експортера.
ТОВ «ВН ВУД» в ході проведення перевірки не надано достатніх доказів в обґрунтуванні мотивів вибору контрагентів, обставин і виконання зовнішньоекономічних операцій, перевірки ділової репутації контрагентів, та достовірності інформації даних, що міститься в наданих ними документах.
На адресу ТОВ «ВН ВУД» скеровано лист 16.12.2024 року № 7.4-5/19-02/13/34197 в якому зазначено про надання пояснень щодо не підтвердження преференційного походження товару, оформленого на підставі документа про походження, митне оформлення якого завершено за митною декларацією від 05.08.2020 № UА209170/2020/055162.
На момент завершення перевірки посадовими особами ТОВ «ВН ВУД» не надано додаткових документів або інформації щодо преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено за митними деклараціями, зазначеними в наказі на проведення перевірки.
Згідно пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.
Отже, вищенаведені факти підтверджують та доводять наявність вини ТОВ «ВН ВУД» щодо порушення законодавства України. Зазначені порушення, вчинені умисно, а також удавано. Підприємством цілеспрямовано створено умови, які не можуть мати іншої мети, крім, як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. […]
За результатами перевірки обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням офіційно отриманої відповіді від уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччини про не підтвердження преференційного походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 28.07.2020 № А010453, вказаних у пункті 2.6 частини II Акта перевірки, та викладених у акті перевірки обставин, відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України, групою з проведення перевірки встановлено неправомірність застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції « 410», під час митного оформлення товарів за митними деклараціями, зазначеними в частині І Акта перевірки та Додатку №1 до акта перевірки, який є його невід'ємною частиною, внаслідок чого ТОВ «ВН ВУД» порушено вимоги статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, статті 46, частини першої статті 257 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу.»
На підставі акту перевірки Львівська митниця прийняла податкові повідомлення-рішення від 31.01.2025:
- № UA209000202538, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України в розмірі 11168,72 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 2792,18 грн.
- № UA209000202537, яким збільшено суму грошового зобов'язання мита на товари, що ввозяться на територію України в розмірі 55843,61 грн.
ТОВ «ВН ВУД» 16.01.2025 подало заперечення на акт перевірки (а.с. 116-120), однак Львівська митниця листом від 28.01.2025 № 7.4-5/19-02/13/2343 зазначила про правомірність проведеної перевірки за результатами якої було складено відповідний акт (а.с. 123-127).
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Відповідно до частини першої, другої статті 345 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи пересвідчуються в такому: - у правильності, точності, повноті та достовірності інформації, що міститься у митній декларації, митне оформлення якої завершено; - у наявності, точності, правильності і достовірності документів, на підставі яких товари поміщені у відповідні митні режими, а також існуванні, справжності, правильності і дійсності будь-якого підтвердного документа, у тому числі шляхом перевірки облікових записів та іншої документації підприємства щодо операцій із відповідними товарами або щодо попередніх та/або наступних комерційних операцій із такими товарами після їх випуску; - у законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України; - у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Відповідно до частин першої, другої статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
1) виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення доперевірочного аналізу митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
За приписами частин третьої, четвертої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення підприємству (громадянину) письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення документальної невиїзної перевірки та копії наказу про її проведення у спосіб, визначений частиною шостою статті 344-1 цього Кодексу.
За приписами частини першої, другої статті 354 МК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.
Акт (довідка) про результати перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами митного органу, які проводили перевірку, та реєструється в митному органі протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в митному органі протягом п'яти робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Згідно з частиною четвертою статті 354 МК України керівник підприємства, що перевірялося, або уповноважена ним особа протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта (довідки), зобов'язані повернути митному органу підписаний примірник акта (довідки). Другий примірник акта (довідки) залишається на підприємстві.
Відповідно до частини сьомої статті 354 МК України у разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, він зобов'язаний підписати акт або довідку із запереченнями, які він має право подати протягом 10 робочих днів з дня отримання акта або довідки. До заперечення додаються документи та пояснення, зокрема документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Податкового кодексу України. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом 10 робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у спосіб, визначений частиною шостою статті 344-1 цього Кодексу. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях.
Згідно з частинами десятою, одинадцятою статті 354 МК України Рішення про визначення грошових зобов'язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надсилання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом п'яти робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.
За приписами частини першої, другої статті 36 МК України Положення цього Кодексу встановлюють непреференційні правила щодо визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, з метою застосування: 1) ставок мита, правил щодо його справляння до товарів, яким надається режим найбільшого сприяння, крім тарифних пільг (преференцій), встановлених міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 3) інших заходів відповідно до вимог Світової організації торгівлі, пов'язаних із визначенням країни походження товару.
Країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.
Частиною третьою статті 41 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Згідно з частиною першою статті 42 МК України у разі переміщення товару через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару:
1) на товари, до яких залежно від їх країни походження застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність";
2) якщо митним органом встановлено, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України;
3) якщо для цілей визначення країни походження товару це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до другої статті 43 МК України у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.
Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Згідно зі статтею 26 частини першої Глави 1 Розділу IV Угоди положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І).
Частиною першою статті 2 Розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до частини першої статті 16 Розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;
2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 Розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференційні правила походження» №2187-VIII від 08.11.2017 Верховна Рада України постановила приєднатися до Регіональної конвенції про пан євро- середземноморські преференційні правила походження (для України набрала чинності 01.02.2018).
Частиною 1 статті 15 Регіональної конвенції встановлено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕО, зразок якого наведений у Додатку III Ь; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься декларацією походження або декларацією походження ЕUR-МЕD), надана експортером до інвойса.
Повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.
Відповідно до частини 1 статті 16 Доповнення І сертифікат з перевезення товару ЕUR.1 або ЕUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Згідно із частиною 7 статті 16 Доповнення митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару ЕUR.1 або ЕUR-МЕD, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, частиною першою цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (частина друга статті 33 Протоколу І).
Згідно з частиною третьою статті 33 Протоколу І перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу (частина п'ята статті 33 Протоколу І).
Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання; в інших випадках, встановлених ПК України.
Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов'язує їх застосування. За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме у разі її складення: затвердженим експортером або експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6 000 євро.
Сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що, у свою чергу, впливає на нарахування відповідних митних платежів під час митного оформлення товарів відповідно до заявленого митного режиму.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита. В той же час обов'язок вжиття належних заходів для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1. Таку перевірку може бути здійснено як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і за наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності таких документів. При цьому «наявність обґрунтованих сумнівів» не є визначальною умовою чи єдиною підставою щодо початку проведення такої перевірки та направлення запитів, оскільки перевірка може бути проведена взагалі в довільному порядку, без наявності будь-яких сумнівів.
Надаючи оцінку аргументам сторін суд керується такими мотивами:
І. щодо аргументів позивача про те, що у Львівської митниці не було законних підстав для здійснення документальної невиїзної перевірки, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
З урахуванням вказаного матеріалами справи підтверджено, що в цьому випадку підставою для проведення перевірки було надходження на адресу митниці листа уповноваженого митного органу Федеративної Республіки Німеччини від 10.11.2021 №Z4215F-136/21-1, згідно з яким експортер на запит митних органів Федеративної Республіки Німеччини не надав документів для підтвердження справжнього походження товарів, а отже - інформація про справжність походження товарів є не перевірена та не підтверджена, відтак, в силу припису пункту 6 статті 33 Протоколу І та пункту 6 статті 32 Доповнення І, митні органи країни імпорту зобов'язані відмовити у наданні права на преференції. Відповідно, компетентним митним органом Федеративної Республіки Німеччини наведено обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані з території Європейського Союзу позивачем, не відповідають вимогам положень Протоколу І та Доповнення І щодо «преференційного походження товарів» в рамках Угоди, тому у митниці були правові підстави для проведення документальної планової виїзної перевірки позивача після завершення митного оформлення товарів.
ІІ. щодо аргументів позивача про те, що він не отримав повідомлення про проведення невиїзної планової перевірки, тому був позбавлений можливості надати додаткові пояснення та документи.
Відповідно до матеріалів справи, письмове повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки № 65 від 16.12.2024 було направлене ТОВ «ВН ВУД» рекомендованим листом від 16.12.2024 року з повідомленням про вручення (трек-код Укрпошти № 0600993836327) за адресою: Львівська область, село Миколаїв, вул. Львівська 12, проте конверт повернувся відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 105-106). Суд враховує, що відповідач скерував повідомлення на адресу реєстрації позивача (ця ж адреса вказана самим позивачем у запереченні на акт перевірки, позовній заяві), тому Львівська митниця виконала свій обов'язок щодо належного повідомлення ТОВ «ВН ВУД» про проведення перевірки. Та обставина, що позивач не отримав описаного повідомлення, свідчить лише про неналежну організацію діловодства підприємства, яке не отримує пошту за зареєстрованим місцезнаходженням, а тому позивач з власної вини не зміг надати пояснення під час перевірки. Крім того, примірник акта перевірки, який був скерований на цю ж адресу, позивач отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відправлення (а.с. 115).
ІІІ. Щодо обгрунтованості та законності надання позивачеві преференції за митною декларацією від 05.08.2020 № UA209170/2020/055162 на підставі сертифіката EUR.1 від 28.07.2020 № А010453.
для підтвердження преференційного походження імпортованих товарів позивач надав митним органам України сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 від 28.07.2020 № 010453 (а.с.137). Державна митна служба України скерувала до уповноваженого органу ФРН на перевірку вказаний сертифікат з перевезення товару EUR.1. Державна митна служба України листом від 29.11.2021 № 15/15-03/7.4/5706 проінформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччини із результатами перевірки сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 від 28.07.2020 № 010453. Так, уповноваженим митним органом ФРН підтверджено автентичність, достовірність (справжність) сертифіката, однак товари, на які цей сертифікат видано, не мають підтвердженого преференційного походження з ЄС відповідно до Протоколу І до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (а.с.139). За наслідками опрацьованої інформації наданої уповноваженим митним органом Федеративної Республіки Німеччини щодо товару, придбаного позивачем, відповідач дійшов висновку, що товар, експортований з території Європейського Союзу на адресу позивача, не відповідає вимогам положень Протоколу І та Доповнення І щодо «преференційного походження товарів» в рамках Угоди.
Так, у статті 15 Доповнення І до Регіональної Конвенції визначено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1. (b) сертифікат з перевезення товару MED. (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження MED"), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Таким чином, зазначеною Конвенцією визначено вичерпний перелік документів, які підпадають під дію Угоди, якими підтверджується країна походження товарів. Інші документи, які подаються до митного оформлення та у яких може бути зазначена інформація про країну походження, не є належними та допустимими доказами на підтвердження країни походження товару та права на застосування преференційної ставки мита.
Відповідно до норм статті 33 Протоколу І та статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції І митний орган імпортера, у випадку сумнівів у статусі походження задекларованого товару чи в достовірності поданих документів, може надіслати митному органу Договірної сторони - експортера запит на перевірку достовірності поданих до митного оформлення документів, зокрема сертифікату перевезення товарів EUR.1 з метою перевірки, зазначеної в ньому інформації та підтвердження походження імпортованого товару. Таку перевірку може бути здійснено як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і за наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності таких документів. Отже, передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.
У випадку отримання від вказаних органів відомостей щодо непідтвердження преференційного походження товару з Європейського Союзу, митний орган зобов'язаний за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Митний орган Федеративної Республіки Німеччини за наслідуками проведеної ним перевірки однозначно та чітко вказав, що товар, який ввозив позивач (товар №1 «багатофункціональні верстати які виконують різні операції для обробки дерева із зняттям та переміщенням деталі вручну між операціями: Деревообробний центр з ЧПУ BIESSE - 1шт, модель ARTECH SKILL300 CTSCNC, серійний номер 51561, рік випуску 2010р. Деревообробний центр з числовим програмним управлінням призначений для виконання операцій фрезерування, розпилювання та свердління на дерев'яних та дерево-похідних матеріалах. Країна походження EU»; товар №2 «верстат деревообробний складальний гарячий прес марки "ORMA"-1шт, модель LSECO 30/13 AS-BO, серійний номер B3700307, рік випуску 2007р. Призначений для стиснення листів деревини з нагріванням, бувший у використанні. Країна походження EU»), не може вважатись таким, що походить з ЄС.
За наведених обставин, оскільки у відповідь на запит митного органу уповноважений орган Федеративної Республіки Німеччини провів перевірку та не підтвердив преференційне походження товару, щодо якого виник спір, у позивача відсутні підстави для застосування преференції при його розмитненні. Отже, позивач безпідставно отримав при розмитненні цього товару пільги (тарифні преференції), встановлені Митним кодексом України.
Щодо аргументів про відсутність вини позивача у наданні митному органу недостовірних документів, то суд звертає увагу, що у цій ситуації мова не йде про притягнення до адміністративної відповідальності за умисне надання суб'єктом господарювання недостовірних документів чи недостовірної інформації, а також мова не йде про недійсність (підробку) сертифіката EUR.1, оскільки уповноваженим митним органом країни експортера підтверджено його автентичність.
Разом з тим, експортер, який заповнює сертифікат, зобов'язаний володіти та зберігати всі належні документи на підтвердження статусу походження задекларованих товарів. Він також повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій виданий сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі необхідні підтверджуючі документи відповідно до вимог пункту 3 статті 17 Протоколу І.
Оскільки іноземні контрагенти (постачальники) позивача всупереч вимогам статті 17 Протоколу І не надали компетентному органу країни експорту відповідних документів на підтвердження статусу походження задекларованих товарів, то суд погоджується з висновками митного органу про те, що наданий до митного оформлення сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 28.07.2020 № А010453 не може бути визнаний достатнім документом, який засвідчує, що товари за вказаною у акті митною декларацією підпадають під дію Угоди.
Суд також вважає, що добросовісний підхід позивача до застосування митної преференції зобов'язував його переконатись у походженні товару при його отриманні, а не покладатись виключно на дані експортера, які вказані ним у сертифікаті.
Щодо аргументів позивача про те, що розрахунки до податкових повідомлень рішень, які є невід'ємними частинами зазначених податкових повідомлень-рішень, не підписані уповноваженою особою, що свідчить про невідповідність таких рішень вимогам закону щодо форми, то слід зазначити таке: розрахунок до податкового повідомлення-рішення не є самостійним рішенням контролюючого органу та не потребує окремого підпису чи засвідчення печаткою. Відсутність таких реквізитів не впливає на дійсність ППР і не може бути підставою для його скасування.
Щодо зауваження про те, що акт перевірки базується на нормах митного кодексу України, які не були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, то такі є помилковими, оскільки перевірка та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень здійснювалися у 2024 році, тому відповідач обґрунтовано застосовував норми процесуального характеру у редакції, чинній на дату вчинення процедурних дій (проведення перевірки).
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку про відповідність оскаржених рішень контролюючого органу критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України. Оскільки позовні вимоги ТОВ «ВН ВУД» про скасування цих правомірних рішень є безпідставними, то в їх задоволенні слід відмовити.
Враховуючи висновок суду по суті позову та керуючись встановленими ст. 139 КАС України правилами розподілу судових витрат суд покладає усі понесені позивачем судові витрати на нього. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами.
Керуючись ст.ст. 19-20,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович